Номер провадження: 11-сс/813/877/24
Справа № 519/598/24 1-кс/519/164/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Южного міськсуду Одеської обл. від 29.04.2024, якою в межах к/п № 42024164690000031 від 18.03.2024 відносно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Садки-Строївка, Макарівського р-ну, Київської обл., громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25.06.2024 із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.06.2024 із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з таких підстав:
- заявлені сторони обвинувачення ризики не доведені та фактично є припущенням органу досудового розслідування;
- підозрюваний ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні дитину дружини, має місце реєстрації та місце проживання, займається волонтерською діяльністю, відзначений подякою, є військовослужбовцем, раніще не судимий;
- визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного, оскільки ОСОБА_8 не має у власності майна та накопичень у розмірі 242 240 грн., розмір отриманих коштів внаслідок вчинення інкримінованого злочину становить 13 000 грн.
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 29.04.2024 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_8 менш суворий запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або нічного домашнього арешту, а у разі неможливості - привести розмір застави у відповідність до обставин кримінального провадження та майнового стану підозрюваного.
У судовому засіданні захисник підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечувала проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на такі обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_8 апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що його підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається із обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та незаконно впливати на свідків.
Існування вказаних ризиків обумовлено зокрема тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим та його обізнаністю про особу свідків.
Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків.
Апеляційний суд також враховує суспільну небезпеку інкримінованого злочину, який вчинений у несприятливий? для суспільства час, особою, яка є військовослужбовцем та його корисливу спрямованість.
Колегія суддів враховує посилання захисника відносно того, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, місце реєстрації та проживання, є волонтером однак зауважує, що зазначені обставини не є безумовними підставами для застосування менш суворого запобіжного заходу, більш того, вони обставини не стали стримуючими факторами для підозрюваного.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Більш того, запобіжний захід застосований до підозрюваного на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буд перевірена слідчим суддею через нетривалий час в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.
Що стосується розміру застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_8 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з приписами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, врахував специфіку та суспільну небезпеку інкримінованого злочину, його корисливий мотив, відомості про особу підозрюваного, наявність ризиків та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Більш того, колегія суддів наголошує, що застава була визначена слідчим суддею в межах, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 182 КПК України.
За встановлених обставин, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про необхідність на початковому етапі досудового розслідування визначення підозрюваному ОСОБА_8 в якості альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який, на переконання апеляційного суду буде справедливим.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, який не є для підозрюваного безальтернативним, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 370, 403, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Южного міського суду Одесьокї обл. від 29.04.2024, якою в межах к/п № 42024164690000031 від 18.03.2024 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4