Справа № 163/320/24 Провадження №33/802/358/24 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.
Доповідач: Гапончук В. В.
03 червня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Гапончука В.В.,
з участю
захисника ОСОБА_1 - Барилюка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КпАП України,
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 11.04.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , будучи 05.09.2023 року притягнутим до відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України, повторно протягом року о 12:17 годині 05.02.2024 року по вулиці Незалежності в місті Любомль Ковельського району Волинської області керував автомобілем «Ауді», номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КпАП України (а.с.26-27).
Не погоджуючись з постановою суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, що не оспорюючи факту вчинення ним даного правопорушення вважає, що при винесенні постанови до нього застосовано стягнення, що не відповідає чинному законодавстві, оскільки він не має права керування транспортними засобами, а від так не міг бути позбавлений даного права.
Вказує на те, що він свою вину визнав та щиро розкаюється у вчиненому, звертає увагу на те, що він вчинив дане правопорушення, оскільки був змушений сісти за кермо, так як необхідно було нагально придбати ліки для бабусі з якою проживає.
Просить постанову в частині накладення адміністративного стягнення змінити, виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови вказівку: «з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років» (а.с.33-36).
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з'явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ст.283 КпАП України, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Положеннями ч.1 ст.256 КпАП України встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 058909 від 05.02.2024 року ОСОБА_1 власноруч його підписав та в поясненнях по суті порушення додав, що “зі змістом згоден” (а.с.1).
Відповідно до довідки від 06.02.2024 року складеної інспектором сектору адміністративної практики Відділення поліції № 1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Заяць А. вбачається, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно УКС ІПНП України станом на 06.02.2024 року посвідчення водія не отримував (а.с.3).
Згідно даних які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення то транспортний засіб «AUDI - А4», номерний знак НОМЕР_2 належить гр. ОСОБА_1 .
Згідно копії постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 349855 від 05.09.2023 року, ОСОБА_1 04.09.2023 о 21:36:00 у місті Любомль по вулиці Першого Травня керував транспортним засобом VIPER V150A, номерний знак НОМЕР_3 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КпАП України (а.с.2).
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст.252 КпАП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягається до адміністративної відповідальності протягом поточного року за ст.126 КпАП України, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку при керуванні транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом.
Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України.
Апеляційний суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження доводи апелянта з приводу безпідставного застосування судом додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк п'ять років з огляду на таке.
Санкція ч.5 ст.126 КпАП України передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вказана санкція у частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною.
Диспозицією ч.5 ст.126 КпАП України передбачений склад адміністративного правопорушення, який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частина 2 ст.126 КпАП України передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде про право керування транспортним засобом.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, на якій наголошувала сторона захисту у засіданні апеляційного суду, втратила як рекомендаційне, так і правове значення через зміни у законодавстві.
Стаття 30 КпАП України із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 1251-ІХ від 16.02.2021 року, не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія.
Крім того, ч.5 ст.126 КпАП України є спеціальною нормою відносно ст.30 КпАП України, яка є загальною нормою, а тому, враховуючи теорію права, застосуванню підлягає саме спеціальна норма.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про те, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не може бути застосоване щодо ОСОБА_1 , оскільки вказане стягнення прямо передбачене санкцією ч.5 ст.126 КпАП України, а тому застосовується до осіб, які не мають права керування транспортним засобом.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду є законною та зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КпАП України за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.294 КпАП України, суд,
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КпАП України залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.