Справа № 161/7976/24 Провадження №11-сс/802/238/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 травня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру,
Захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою на повідомлення про підозру від 26.02.2024 у кримінальному провадженні №42024032110000001 від 03.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою Посилається на те, що між ТОВ «Волинь Інструмент Центр» та Смідинською сільською радою в особі ОСОБА_8 мають місце цивільно-правові відносини. Зазначає, що слідчий суддя безпідставно розглянув скаргу без участі підозрюваної та її захисника. Просить ухвалу слідчого судді скасувати і призначити новий розгляд скарги судом першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, захисника ОСОБА_7 , яка підтримувала подану апеляційну скаргу і просила скасувати ухвалу слідчого судді, прокурора, який заперечував доводи апеляційної скарги і просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає, що слідчий суддя безпідставно розглянув скаргу за відсутності підозрюваної та її захисника, однак такі доводи є необгрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Тобто зазначена норма процесуального закону не передбачає постановлення слідчим суддею рішення про залишення скарг на досудовому розслідуванні без розгляду.
Згідно ч.1 ст.135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Як вбачається з матеріалів судової справи, автор скарги - захисник ОСОБА_7 була повідомлена про час та місце розгляду її скарги слідчим суддею 22 травня 2024 року о 16 годині 30 хвилин, що стверджується відповідною телефонограмою від 20.05.2024 (а.п.111).
21 травня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_7 зверталась до місцевого суду з клопотанням, в якому просила справу №161/7976/24 розглядати без участі скаржника ОСОБА_8 та її захисника, адвоката ОСОБА_7 (а.с.112).
Тому посилання апелянта на те, що слідчий суддя розглянув справу за відсутності сторони захисту, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, є необгрунтованими.
Також є необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_7 про те, що слідчий суддя за відсутності сторони захисту не міг розглянути скаргу, а повинен був подану скаргу залишити без розгляду, оскільки таке рішення, не передбачене чинним кримінальним процесуальним законом.
Так, частиною 2 статті 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування ухвала слідчого судді може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Отже, рішення слідчого судді про залишення скарги без розгляду, через неявку особи, яка її подала, не передбачено наведеною нормою кримінального процесуального закону.
За таких обставин, у даній правовій ситуації, врахувавши заяву захисника ОСОБА_7 про розгляд скарги за відсутності ОСОБА_8 та її захисника (а.п.112), слідчий суддя правильно розглянув подану скаргу за відсутності сторони захисту (а.п.120-121).
На переконання суду апеляційної інстанції, розгляд слідчим суддею скарги про скасування повідомлення про підозру за відсутності підозрюваної та її захисника та наявності заяви про розгляд скарги за їх відсутності не може бути єдиною та безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд перевіряє судове рішення в межах поданої апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи скаргу захисника ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 26.02.2024, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону в цілому дотримався.
Оскаржуваною ухвалою слідчий суддя відмовив в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 , з вказаним рішення погоджується і апеляційний суд, проте не в повній мірі погоджується з мотивами та підставами прийнятого рішення.
Надаючи оцінку доводам скарги апеляційний суд зауважує, що повідомлення про підозру є одним з важливих етапів стадії досудового розслідування, становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Так, посилання скаржника як на підставу скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 , а саме, що повідомлення про підозру складати та вручати має одна й та ж сама особа, є необґрунтованими з огляду на таке.
ОСОБА_8 станом на 26 лютого 2024 року була Смідинським сільським головою.
Отже, вона була особою, до якої відповідності до п.6 ч.1 ст.480 КПК застосовується особливий порядок кримінального провадження.
Письмове повідомлення про підозру здійснюється, зокрема депутату місцевої ради - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень (п.1 ч.1 ст.481 КПК України).
Вказане положення Кримінального процесуального кодексу України також узгоджується і з ч.1 ст.31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Як убачається із матеріалів провадження, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 за ч.1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України складено і підписано керівником Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 , а вручене -начальником Ратнівського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_6 ..
Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено уповноваженою на те особою, а саме керівником Волинської обласної прокуратури, а факт вручення вказаного повідомлення начальником Ратнівського відділу Ковельської окружної прокуратури, не свідчить про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено не уповноваженою на те особою.
Крім того, чинний КПК України не передбачає, що повідомлення про підозру повинно бути вручено саме тим прокурором, який його склав та підписав, відтак вручення повідомлення про підозру іншим прокурором, який входить до групи прокурорів, які здійснюють досудове розслідування вказаного кримінального провадження та який не складав оскаржуване повідомлення про підозру не суперечить встановленому законодавством порядку вчинення такої дії.
На підставу скасування повідомлення про підозру, захисник ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі, крім іншого, зазначає, що вказане повідомлення про підозру є необґрунтованим, не підтверджується доказами ні на момент повідомлення про підозру, ні на момент звернення до суду із даною скаргою, не підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також вказує на те, що здійснені органом досудового розслідування висновки, які викладені у повідомленні про підозру є необґрунтованим припущенням, а обставини, які описані, свідчать виключно про наявність цивільно-правових відносин, а не про наявність складу інкримінованих кримінальних правопорушень, слідство проводиться упереджено, із використанням недопустимих та неналежних доказів.
Однак такі доводи суперечать матеріалам провадження.
Згідно повідомлення про підозру від 26.02.2024, ОСОБА_8 підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, а також в умисних діях, які виразились у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Приписами ч.1 ст.277 КПК України визначено вичерпний перелік, які саме відомості мають міститись в повідомленні про підозру, серед яких зазначення доказів на підтвердження підозри немає.
Положеннями п.10 ч.1 ст.303 КПК України регламентовано, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Вимогами п.2 ст.277 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру, відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за формою і змістом відповідає вимогам ст.277 КПК України та містить у собі відомості, передбачені вказаними статтями, у тому числі зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 ..
Як вбачається з тексту оскаржуваної підозри, в ній, відповідно до вимог ст.277 КПК України, належним чином викладено зміст підозри та правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , із зазначенням частин статті закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, в даному випадку органом досудового розслідування належним чином дотримано вимоги, які ставляться КПК України щодо змісту письмового повідомлення про підозру.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що повідомлення про підзору ОСОБА_8 було здійснено у передбачений законом спосіб.
Аналіз положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання в ході повідомлення про підозру глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст.277 КПК України.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом по суті, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).
Оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, у вчиненні яких вона підозрюється, апеляційний суд вважає, що підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою.
Доводи скарги захисника про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, а також щодо оцінки доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, на переконання апеляційного суду, не можуть бути предметом перевірки під час розгляду скарги на повідомлення про підозру, а мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті.
А відтак, підстави для скасування повідомлення про підозру від 26.02.204 з мотивів, викладених в скарзі сторони захисту, відсутні.
Як вбачається зі скарги захисника, вона не містить належних доводів стосовно порушення органом досудового розслідування вимог ст.ст.277, 278 КПК під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 ..
Отже, перевіривши наведені апелянтом доводи, суд апеляційної інстанції не вбачає істотних порушень вимог КПК України, які можуть слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки повідомлення ОСОБА_8 про підозру, відповідає вимогам ст.277 КПК України, та у відповідності до вимог ст.278 КПК України з урахуванням положень ст.135 КПК України здійснилося у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та призначення нового розгляду в суді першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: