Справа № 161/17965/23 Провадження №11-кп/802/481/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 червня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2024 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,
УхвалоюЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2024 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, до 21.07.2024 включно, з можливістю внесення застави в сумі 242 240 грн.
Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати більш м'який запобіжний захід. Вказує, зокрема, про наявність міцних соціальних зв'язків, постійне місце проживання, має на утриманні двоє малолітніх дітей, маму похилого віку, стан здоров'я, відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні в тому числі і тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк додесяти років з конфіскацією майна.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи обвинуваченого про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_6 та тяжкості інкримінованих йому діяння, те, що останній обвинувачується у вчиненні зокрема і тяжкого злочину, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Окрім того, визначений розмір застави в даному кримінальному провадженні є обґрунтованим та вмотивованим.
За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2024 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді