Справа № 761/9856/24
Провадження № 2/761/6249/2024
(Заочне)
03.06.2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Матвєєвої Ю.О.
з участю секретаря Каніковського Б.А.
розглянувши за правилами спрощеного провадження з повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 241981,89 грн., відшкодування моральної шкоди - 20000,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що 16.10.2023 року о 10:10 год. по проспекту Берестейський, в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобілем «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 , вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Зазначає, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2024 у справі № 761/41360/23 ОСОБА_2 було визнано винним у настанні ДТП, тобто вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Позивач посилається на те, що звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» де було оглянуто транспортний засіб позивача та надано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 409/11-23/1 від 01.11.2023 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача складають 241981,89 грн. Вважає, що скільки винуватцем ДТП є відповідач, то саме останній зобов'язаний відшкодувати завдану позивачу шкоду.
Разом з тим, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП не була застрахована згідно полісу ОСЦПВВНТЗ.
Ухвалою суду від 22.03.2024 р. відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначені судові засідання відповідач не з'явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 16.10.2023 о 10 годині 10 хвилин у місті Києві по проспекту Берестейський, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, в цей момент автомобіль марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 відкидає у відбійник від відбійника, автомобіль марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 здійснює зіткнення з автомобілем марки «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_1 , а автомобіль марки «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п.п. 2.3б; 10.1 Правил дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.01.2024 року у справі № 761/41360/23 Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вищевказаної ДТП, та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суб'єкт оціночної діяльності ТОВ «Клеверт Експерт» за замовленням позивача ОСОБА_1 провів огляд транспортного засобу, за результатом чого, склав Звіт № 409/11-23/1 від 01.11.2023 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen», д/н НОМЕР_2 склала 241981,89 грн.
Разом з тим, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП не була застрахована згідно полісу ОСЦПВВНТЗ.
Між сторонами у справі, у зв'язку із завданням шкоди (збитків), виникли цивільні права та обов'язки в силу ст. 11 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Разом з тим, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Окрім цього, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.
Отже, позивачу, як власнику автомобілю«Volkswagen», д/н НОМЕР_2 повинно бути відшкодовано матеріальний збиток у розмірі 241981,89 грн., відповідно до Звіту № 409/11-23/1.
Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та зважаючи на те, що постанова суду в адміністративній справі, за якою відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, набрала законної сили і на підставі даного рішення потерпілій стороні не відшкодована матеріальна шкода, у позивача виникло право вимоги саме до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 241981,89 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога у частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню та підлягає стягненню з ОСОБА_2 вартість матеріального збитку у розмірі 241981,89 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині 2 зазначеної статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, за змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., позивач зазначав, що в зв'язку із пошкодженням належного йому автомобіля, він перебував у стресовому стані, був позбавлений можливості користуватись своїм автомобілем, що призвело до порушення його звичного способу життя.
Враховуючи характер правопорушення та його наслідки, обсяг страждань позивача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.
В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4229,73 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 20000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 27, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273,280-282, 352 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відшкодування майнової шкоди у розмірі 241981,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 4229,73 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 20000,00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
03 червня 2024 року