Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/821/24
Провадження 2-а/382/6/24
04 червня 2024 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
за участю ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 382/821/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 1 взводу 4 роти УПП Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області сержант поліції Давиденко Сергій Володимирович, про визнання постанови протиправною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1978224 від 23.04.2024 року протиправною та її скасування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою від 06.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду; зобов'язано відповідача та третю особу надати належним чином засвідчену копію оскаржуваної постанови, а також докази розгляду справи про адміністративне правопорушення 23.04.2024 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у присутності позивача.
До суду надійшов відзив на позовну заяву із диском, на якому міститься відеозапис події, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Відповідач в судовому засіданні 03.06.2024 року проти позову заперечив, посилаючись на її правомірність та дотримання процедури розгляду.
Заслухавши пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 1978224 від 23.04.2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 23.04.2024 року о 10:37 в м. Бориспіль по вул. Київський шлях "водій керував ТЗ (Peugeot Partner д.н.з. НОМЕР_1 ) під час перестроювання не ввімкнув показник повороту, та користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9д ПДР України - корис. водієм під час руху ТЗ засобами зв'язку, не облад. техн. пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук", чим порушив ч. 2 ст. 122 КУпАП. До постанови додаються: "відео з 468844, пояснення".
Зазначена постанова є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність поліції.
Виходячи із положень ст. ст. 32, 35 цього Закону, п. п. 2.1, 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), поліцейський може зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила, при цьому поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинки ним транспортного засобу, а водій на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. Правил, в тому числі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - у виді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна вказана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо.
Частиною 1 статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція), визначено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу III Інструкції).
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП (пункт 4 розділу ІІІ Інструкції).
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що під час провадження у справі про адміністративні правопорушення уповноваженими на їх розгляд органами та посадовими особами такі особи повинні діяти лише за процедурою, встановленою КУпАП та іншими Законами України. Безумовне дотримання таких процедур є запорукою забезпечення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення та дотримання останніми процедури розгляду ними справ.
Як вбачається із доданого відеозапису, працівниками поліції не дотримано принципів законності, змагальності, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у них були відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення особою будь-якого правопорушення. На неодноразоі клопотання особи, яка не погоджувалася з вчиненням інкримінованого порушення, продемонтрувати відеозаписи, заслухати свідків, надати інші об'єктивні докази, останні надані не були, а клопотання особи проігноровані. Фактично, розгляд справи органом поліції проведений в одностороньому порядку за відсутності будь-яких доказів вчиненого порушення, незважаючи на те, що позивач неодноразово просив перенести розгляд справи з метою надання працівниками поліції доказів вчиненого правпорушення. Таким чином органом поіліції порушено й право на захист позивача, оскільки останній не визнаваючи порушення, був позбавлений можливості надати свої заперечення на доводи та докази поліцейського.
Водночас, зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Суду не подані "пояснення", які зазначені в оскаржуваній постанові в якості доказу вчиненого порушення. Відповідно до відеозапису такі пояснення складалися іншим працівником поліції, тобто зацікавленою особою, що не відповідає критерію належності та допустимості доказів. У свою чергу, доданий до відзиву відеозапис, відтворений судом у засіданні, не містить доказів вчинення позивачем інкримінованого правопорушення за п. 2.9д ПДР України, із нього не вбачається, що позивач під час руху транспортного засобу користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руці. Також, як вбачається із відеозапису, вона складена працівником поліції в односторонньому порядку за відсутності доказів порушення; письмові докази, покази свідків, відеоматеріали під час розгляду справи були відсутні.
Крім цього, диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП є бланкетною, а отже, для встановлення факту порушення цих правил необхідно чітке зазначення пункту ПДР України (інших нормативно-правових актів), які регламентують поведінку учасника дорожнього руху, який учасником порушені. Порушення п. 2.9д ПДР України, який чітко зазначений у постанові та інкриміновано позивачу, не доведено. Зазначення в постанові "під час перестроювання не ввімкнув показник повороту" відповідно до самої постанови фактично позивачу не інкримінується, оскільки в постанові не вказано пункт ПДР України, який порушено особою, а суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в постанові, або відшукувати докази на користь обвинувачення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, під час розгляду справи органом поліції позивач неодноразово просив перенести її розгляд з метою скористатися наданими йому процесуальними правами та заявляв відповідні клопотання, однак вказані клопотання було необґрунтовано відхилено, незважаючи на те, що у відзиві відповідачем визнається право особи такі клопотання заявляти.
Так, згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суб'єктом владних повноважень не надано доказів дотримання ним процедури розгляду справи, дотримання принципів законності, змагальності, права на захист, а за приписами ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що суб'єкт владних повноважень допустив порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача, а тому оскаржувану постанову не можна визнати правомірною. Доводи відзиву зазначених висновків суду не спростовують.
Як вбачається із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято з порушенням вимог ст. 2 КАС України, тому оскаржувану постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 286, 293, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 1 взводу 4 роти УПП Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області сержант поліції Давиденко Сергій Володимирович, про визнання постанови протиправною та її скасування, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 1978224 від 23.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 400108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, 03048) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.06.2024.
Суддя М. М. Нарольський