08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/702/24
381/921/24
23 травня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
за участю представника позивача Мазуренко О.М. ,
за участю третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради до ОСОБА_3 , Третя особа - ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
26.02.2024 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , про позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 25.05.2023 року до служби у справах дітей та сім'ї ВК міської ради надійшло повідомлення щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилася без батьківського піклування. За наказом служби дитину взято на облік дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Батько дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході з'ясування обставин щодо залишення малолітньої ОСОБА_4 без батьківського піклування встановлено, що дитина з січня 2022 року проживала з батьком в будинку дідуся за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька дитина залишилася проживати в родині дідуся. В заяві від 25.05.2023 року дружини ОСОБА_2 , ОСОБА_7 повідомила, що мати дитини, ОСОБА_3 не цікавиться, не відвідує та не приймає участі у вихованні своєї доньки ОСОБА_4 . 27.11.2023 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради було прийнято рішення № 656 про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_4 закріплення права дитини на житло, опіки над її майном. 21.05.2021 ОСОБА_3 , потрапила до лікарні та перебувала на стаціонарному лікуванні по 09.06.2022 рік. В цей час донька перебувала за усною домовленістю у рідного дядька ОСОБА_2 відповідно до характеристики відповідачка проживає у будинку який належить її батьку з співмешканцем, ніде не працює, має першу групу інвалідності та отримує пенсію. На засіданні комісії по питанню доцільності позбавлення батьківських прав, ОСОБА_3 , просила комісію щоб їй повернули дитину. Документів в яких би було зазначено, що відповідач може в повному обсязі виконувати батьківські обов'язки нею не надано. Просять позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
09.04.2024 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явилася про час слухання справи повідомлена вчасно та належним чином, будь-яких клопотань про розгляд справи до суду не надходило.
Третя особа - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав.
У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є матір'ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14.11.2014 року виконавчим комітетом Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 14.
Батько дитини ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 04.08.2022 року відділом РАЦС у Фастівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 1086.
Відомості про батька до актового запису про народження батька було внесено на підставі заяви матері та батька дитини про встановлення батьківства № 3 від 14.11.2014 року (Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження).
Згідно рішення № 565 від 27.11.2023 року «Про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закріплення прав дитини на житло, опіки над його майном» за заявою ОСОБА_2 про призначення його опікуном дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4 було встановлено опіку над дитиною ОСОБА_4 , призначено опікуном дитини ОСОБА_2 , визначено місце проживання дитини разом з опікуном за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно рішення Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 282 від 12.06.2023 року «Про встановлення малолітній ОСОБА_4 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування малолітній ОСОБА_4 .
Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.
З вказаного Висновку вбачається, що 18.07.2023 в поясненнях ОСОБА_3 повідомила, що вихованням та доглядом своєї дитини з народження займалася разом з чоловіком, ОСОБА_2
21.05.2021 відповідач потрапила до лікарні за викликом швидкої допомоги та з 12.08.2021 до 09.06.2022 року перебувала на лікуванні в стаціонарному відділенні надання соціальних послуг с. Дідівщина. Весь час донька ОСОБА_4 за усною домовленістю перебувала в сім'ї рідного дядька ОСОБА_2 , оскільки за станом здоров'я не могла піклуватися за дитиною. На разі просила розглянути питання про повернення на виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 так як вважає, що стан здоров'я дозволяє їй займатися вихованням її донькою.
Згідно характеристики Великоснітинського старостинського округу від 14.07.2023 ОСОБА_3 має реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , будинок належить її батьку. Не працює, має першу групу інвалідності та отримує пенсію.
Згідно Довідки до акта медико-соціальною експертною комісією Серія АВ № 1074481 від 11.11.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має першу підгрупа «Б» групу інвалідності з 11.11.2021. інвалідність встановлена строком до 1 грудня 2023 року.
Згідно Довідки № 92 від 17.07.2023 року Центру надання соціальних послуг Томашівської сільської ради ОСОБА_3 , дійсно перебувала у відділенні надання соціальних послуг в умовах цілодобового перебування/ проживання з 13.08.2021 року по 09.06.2022 року.
Згідно Листа Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 650 від 08.08.2023 року ОСОБА_3 , перебуває на обліку у управлінні та отримує соціальну допомогу дитині померлого годувальника на дитину ОСОБА_4 .
Згідно Листа Управління розвитку територій та благоустрою виконавчого комітету Фастівської міської ради № 01-17/141 від 29.05.2023 року ОСОБА_3 , зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Згідно Акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , від 01.11.2022 року спеціалістами ССДС було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . На момент обстеження в будинку брудно, не отоплюється, проводяться ремонтні роботи. умов для дитини на проживання, навчання немає.
Згідно Характеристики Великоснітинського старостинського округу від 11.10.2022 року ОСОБА_3 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 кімнатний обладнаний пічним опаленням, але на час складання характеристики не опалюється. В будинку тривалі ремонтні роботи. ОСОБА_3 не працює, має 1 групу інвалідності. Окрім пенсії, будь-які джерела фінансування відсутні. Зі слів сусідів спиртними напоями не зловживає.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення проти позбавлення особи батьківських прав також може свідчити про її інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06).
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Представник позивача послалася на висновок органу опіки та піклування від 23 лютого 2024 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, однак висновок має рекомендаційний характер та не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
При цьому висновок органу опіки та піклування не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
При цьому позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, при цьому, як вбачається з заяви/пояснень ОСОБА_3 , надані Начальнику служби у справах дітей та сім'ї відповідачка повідомила, що займалася вихованням та доглядом за дитиною з народження разом з чоловіком ОСОБА_2 , а з 21.05.2021 року потрапила до лікарні і перебувала на лікуванні в стаціонарному відділенні з 21.05.2021 по 12.08.2021 року та з 13.08.2021 року по 09.06.2022 рік перебувала в стаціонарному відділенні надання соціальних послуг в умовах цілодобового перебування. Просила розглянути питання щодо повернення дитини.
Таким чином, мати дитини має інтерес щодо участі у вихованні дитини, а та обставина, що певний період проживала окремо, не є безумовним свідченням небажання матері дитини приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням матір'ю своїми обов'язками. Крім того, дані обставини виникли в зв'язку з тривалим перебуванням матері на лікуванні.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, позивачем не було надано доказів які б підтверджували доведеність винної поведінки відповідача, а також інших конкретних обставин справи, що підтверджували нехтування позивача своїми батьківськими обов'язками суд вважає позов є необґрунтованим та безпідставним і та слід відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.164-166 СК України, суд,
Позов Органу опіки та піклування ВК Фастівської міської ради, код ЄДРПОУ 36491723 місцезнаходження: Київська область, м. Фастів пл. Соборна, 1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідент.номер: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 про позбавлення батьківських залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 03.06.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Головуючий суддя Г.В. Соловей