Справа № 187/641/24
2-а/0187/7/24
"04" червня 2024 р.
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А. за участі секретаря судового засідання Пелих І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції Київської області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови,-
До Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції Київської області про скасування постанови серія ЕНА №01761924 від 28.03 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, подана в порядку ст. 286 КАС України.
Позивач зазначив, що вказаною вище постановою серія ЕНА № 01761924 від 28.03.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400.00 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те що він 28.03.2024 керував транспортним засобом разом з причтом ДНЗ СА2-І83ХF ... при цьому не маючи права керувати даним ТЗ, а саме не маючи відповідної категорії водія ВЕ.
Позивач пояснив, що після зупинки транспортного засобу поліцейським, він (тобто ОСОБА_1 ) пред'явив технічний паспорт на транспортний засіб та причіп, а також посвідчення водія. Причиною зупинки патрульним інспектором було вказано те, що рух составів заборонено. Водій пояснив, що категорія СЕ дозволяє йому керувати транспортним засобом категорії В з причепом понад 750 кг, однак поліцейський не взяв того до уваги. Також ОСОБА_1 просив надати йому правову допомогу в даній ситуації, але йому було відмовлено. Позивач підкреслив, що сам факт пред'явлення ним технічного паспорта на транспортний засіб, причеп та посвідчення водія поліцейським не заперечується, адже жодної постанови про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 не складено.
Про оформлення даного протоколу позивачу стало відомо з додатку ДІЯ у власному телефоні. Протокол безпосередньо на місці його складання він не отримував.
Тож, відповідно до вказаної вище постанови позивач керував транспортним засобом Mercedes-benz sprinter 316 cdi, який за своїми характеристиками відноситься до транспортних засобів з повною вагою 3500 кг з кількістю місць - 2, категорія В (автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми).
До автомобіля було додано причіп ДНЗ CA2483XF, який за своїми характеристиками відноситься до причепів з повною вагою 3500 кг. Тож, на думку позивача, він керував автомобілем категорії В з причепом, повна маса якого становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищувала 3500 кілограмів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови КМУ від 8 травня 1993 р. № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» водіям транспортних засобів категорій В, Cl, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.
До керування транспортними засобами категорій В, Cl, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса та транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративні правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особо яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тож, позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, тому протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
За наведеного, позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №01761924 від 28.03.2024, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а справу закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення
Ухвалою суду від 17.04.2024 було відкрито провадження у даній справі. Розглядати справу постановлено в порядку спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд справи по суті призначено на 29.04.2024. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Постановлено витребувати від відповідача матеріали справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Зазначену вище ухвалу та позов з додатками було надіслано відповідачу.
29.04.2024 ухвалено залучити до участі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в якості співвідповідача, Департамент патрульної поліції Національної поліції України. Судовий розгляд відкласти на 04.06.2024. Витребувати від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріали справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Ухвалу надіслано учасникам справи.
29.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якій представник ОСОБА_2 із позовом не погодилась.
Зазначила, що згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 1.10 ПДР: автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).
Підставу зупинки було повідомлено Позивачу, як цього вимагає ч. З ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський повідомив ОСОБА_1 про початок розгляду справи. Ознайомив його з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вимогу ж ОСОБА_1 про забезпечення його адвокатом саме працівниками поліції вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки право на безоплатну вторинну правничу допомогу мають вичерпний перелік осіб визначених статтею 14 закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини 4 статті 258 КУпАП.
Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277-280 КУпАП.
Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Таким чином, згідно з положеннями частин 2, 3, 4, 5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно Позивача.
Положеннями статті 258 КУпАП також передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За наведеного, відповідач вважає, що винесення постанови Відповідачем в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення Позивачем було здійснено відповідно до та в межах чинного законодавства.
За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справ і накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачені.
В постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 310/4817/17 (2-а/310/156/17), від 07.11.2019 у справі №487/2179/17, від 07.12.2018 у справі № 286/648/17, від 17.05.2018 у справі №681/972/17, від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та від 31.01.2018 у справі № 489/1525/16-а викладено, що чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачених КУпАП. Верховний Суд зазначив, що вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. При цьому слід врахувати, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Отже, на думку представника, Відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
23 лютого 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з цим законом, при розгляді справ судами України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) повинні використовуватися як джерела права. Зазначене положення спрямоване на реалізацію вищевказаної конституційної норми і норм Закону України «Про міжнародні договори України».
Відтак Конвенція та практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України. При цьому на законодавчому рівні діє принцип примату норм міжнародного права у випадку, якщо вони суперечать нормам національного законодавства України. Таким чином, норми Конвенції повинні застосовуватися національними судами так само, як внутрішнє законодавство і як норми прямої дії.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосудця вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
У справі Європейського суду з прав людини «Лала проти Нідерландів» від 23 серпня 1994 року суддя Матчер в окремій думці зазначив, що лише в особливо серйозних кримінальних справах інтереси правосуддя можуть потребувати, щоб обвинувачений завжди був присутній чи представлений, якщо необхідно, офіційно призначеним захисником, що також узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Кремцов проти Австрії» ві^ц 21 вересня 1993 року та «Пуатрімол проти Франції» від 23 листопада 1993 року.
Санкція статті КУпАП, відповідно до якої Позивача було притягнуто до відповідальності, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови, на думку відповідача, не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення Відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз'яснено порушнику. Відмова у відкладенні розгляду справи та у ознайомленні з матеріалами справи не є такою перешкодою.
Отже, враховуючи, що вказане провадження про адміністративне правопорушення є скороченим, мету утвердження ефективної безпеки дорожнього руху та з огляду на те, що в розумінні Європейської Конвенції з прав людини особа не залишається при цьому без засобів захисту, бо може висувати доводи під час судового розгляду, доводи Позивача, викладені ним в позовній заяві (позбавлення права користуватися юридичною допомогою адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення; відповідачем не було заслухано позивача, як особу, яка бере участь у розгляді справи; відповідачем під час розгляду справи не досліджувалися будь-які докази на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП; відповідач за зверненням позивача не надав останньому для ознайомлення матеріали справи про адміністративне правопорушення; під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не встановив обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, позивач був позбавлений давати пояснення, подавати докази, клопотання), на думку відповідача, повинні бути відхилені судом, оскільки спірні питання щодо оскаржуваної події та процесу скороченого розгляду справи про адміністративне правопорушення, можуть бути урівноважені під час розгляду відповідного позову у суді за допомогою його змагального характеру.
Наведені твердження також узгоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які були викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі №583/3395/19, у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №489/3944/19, у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №760/10640/18, від 14.03.2019 у справі № 378/183/19, від 11.06.2019 у справі № 379/78/19, від 25.09.2019 у справі № 379/511/19, від 16.10.2019 у справі № 754/6448/19, від 14.11.2019 у справі № 375/456/19, від 28.12.2019 у справі №759/13650/19, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №296/835/19 та у рішенні Кагарлицького районного суду від 24.01.2019 у справі № 368/24/19.
Відповідно до п. 2.1.а) ПДР: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У пункті 2.13 ПДР України визначено: транспортні засоби належать до таких категорій:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше (змінено 11.11.2020);
В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів (змінено 11.11.2020);
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
СІ - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії СІ та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
BE, С1Е, СЕ, D1E, DE -состави транспортних засобів з тягачем категорії В, Cl, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;
Т - трамваї та тролейбуси.
Також існує категорія Е - вона означає, що водій категорії В , С і D має можливість буксирування причепа до транспортних засобів таких категорій - це легковий автомобіль з причепом, вантажівка з причепом , автобуси з причепом.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
•Al - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;
•А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
•В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
•В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;
•С1- призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);
•С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);
•D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;
•D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;
•BE, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, Cl, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить ДО зазначених категорій составів транспортних засобів;
•Т - трамваї та тролейбуси.
Відповідно до наданих свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та причепа до нього, повна маса Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI становить 3500 кг, а повна маса причіпа Niewiadow BR3 н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Niewiadow BR3 н.з. НОМЕР_2 з ІПНП «Армор» у графі категорія ТЗ зазначено «ВЕ», що свідчить про те, що для керування цим транспортним засобом необхідна категорія «ВЕ».
Разом з тим, відповідно до пункту 5 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 214 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 КУпАП, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КУпАП: обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідач підкреслив, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заперечує той факт, що дійсно у нього відсутня категорія BE. Більше того, на підтвердження цього надає копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копію свідоцтва про реєстрацію причіпа.
З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
07.05.2024 до суду повторно надійшов зазначений вище відзив, до якого додано підтвердження направлення зазначеного вище відзиву позивачу.
04.06.2026 від позивача надійшли письмові пояснення та відповідь на відзив, в якому він фактично більш розширено обґрунтував свої позовні вимоги з посиланням на відповідну судову практику
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Позивач до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача ГУНП Київської області до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник відповідача Департамента патрульної поліції Національної поліції України до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглядаючи заявлені вимоги, суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що 28.03.2024 командиром взвода 1 взвода 4 роти УПП бат. Батальйон патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1761924 відносно ОСОБА_1 .
Як зазначено у оскаржуваній постанові 28.03.2024 о 00.25 годині у м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 120, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI державний номерний знак НОМЕР_3 разом з причіпом державний номерний знак НОМЕР_4 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 рух вантажним авто, а також составам повна загальна маса яких понад 3.5 тон заборонено; при цьому не маючи права керувати даним транспортним засобом, а саме не маючи відповідної категорії посвідчення НОМЕР_5 , чим порушив п. 2.1 а ПАДР- керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.
Зазначеними вище діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 126 КУпАП, тож було прийнято по справі рішення: застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400.00 грн.
В постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №487/2179/17 зроблений правовий висновок, відповідно до якого при застосуванні посадовою особою спрощеної процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо, виключається. При цьому реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді.
Приймаючи до уваги, що винесення постанови відповідачем за ч.2 ст. 126 КУпАП було здійснене за наслідками скороченого провадження на місці вчинення правопорушення, не надання позивачу можливості скористатися правом на правову допомогу в даному випадку не може вважатися порушенням, що могло б потягнути за собою скасування оскаржуваної постанови.
Разом з тим, посилання позивача на відсутність в його діях складу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.1. а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Правила дорожнього руху України передбачають (п.2.13), що право на керування транспортними засобами особам може бути надано: автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, з 18-річного віку; автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ).
Транспортні засоби належать до таких категорій:
А1- мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
В1- квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В- автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
C - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D1- призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D- призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
BE,C1E,СE,D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;
T- трамваї та тролейбуси.
Таким чином, вбачається, що водіям з відкритою категорією СЕ надано право керування автомобілями, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії В, В1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 , зазначено повну масу 3500 кг та маса без навантаження 2050.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу причіпу Niewiadow BR3 реєстраційний номер НОМЕР_4 , зазначено повну масу 3500 та масу без навантаження 960.
Згідно копії посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виданого 02.09.2017 центром 1244 серія НОМЕР_6 , відкрито категорії: А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, СЕ.
Відповідно до пункту 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 8 травня 1993р.№ 340 водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів.
До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.
Оскільки позивач керував автомобілем категорії В з причепом, повна маса якого становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищувала 3500 кілограмів, то він маючи право на керування транспортними засобами категорії СЕ не порушив вимоги п. 2.1 а) ПДР та відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення п. 2.1 аПДР, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 1761924 від 28.03.2024 року через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є задоволення позовних вимог в частині їх пред'явлення до належного відповідача: Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, шляхом скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з належного відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного те керуючись статтями 2,5,6,9,72-78,139,241 - 248,250,268,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції Київської області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови, задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №01761924 від 28.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження - Ф.Ернста, 3 м. Київ.
Рішення складено та підписано 04.06.2024.
Суддя: О. А. Караул