Єдиний унікальний номер 205/11209/23
1-кп/205/345/24
04 червня 2024 року Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні № 12024041690000057, № 12023041690001433 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у об'єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу під час досудового розслідування не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Суд, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого, його захисника, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі Харченко проти України від 10 лютого 2011 року зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Він має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79).
Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, розлучений, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, судимості не має, документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченого останнім не надано.
Крім того, в провадженні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, проводження за яким зупинено, у зв'язку перебування обвинуваченого в розшуку, а тому існують вагомі ризики вчинення останнім нових кримінальних правопорушень.
Постановляючи дане рішення, суд погоджується з доводами прокурора в частині наявності ризиків, прямо передбачених ст.177 КПК України, зокрема, щодо ризику ухилення
обвинуваченого від суду шляхом переховування, так як ОСОБА_3 , побоюючись тяжкості покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, дійсно зможе перешкоджати розгляду даного кримінального правопорушення шляхом ухилення від суду і переховування.
При цьому, суд відповідно до ст. 178 КПК України також враховує тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, ризик продовження скоєння кримінального правопорушення, незаконний вплив на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні.
Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 369, 371, 372 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 01 серпня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1