м. Київ
15 вересня 2010 р. Справа № 2а-7345/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Журавля В.О.,
при секретарі: ? Горбуновій К.С.,
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі
до
про Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Лог»
стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ,
Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області (далі ? позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Лог» (далі ? відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7617 грн 44 коп.
У судове засідання представники сторін не з'явились. Представник позивача заявив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач позов визнав, про що подав суду письмову заяву. За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість за цими обов'язковими платежами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Лог» є юридичною особою, зареєстрованою Броварською районною державною адміністрацією Київської області 04.02.2006 р. згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, ідентифікаційний код 33950662.
Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Лог» 04.02.2006 р. зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області за №1487, де заведено картку особового рахунку страхувальника.
Відповідачем до позивача подано розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р. в сумі 8852 грн 10 коп із самостійно визначеною ним сумою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які частково сплачені, залишок несплаченої заборгованості складає 7617 грн 44 коп. Ця сума недоїмки підтверджується і наявним у матеріалах справи розрахунком суми боргу відповідача.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 5 Закону України від 09.06.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону України № 1058-ІV) сфера дії цього Закону поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, з які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України № 1058-ІV страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-ІV вказані у статті 14 цього Закону страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи пенсійного страхування (Пенсійного фонду України). Частиною третьою статті 15 цього Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058-IV.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з частиною третьою статті 18 цього ж Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 19 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 р. № 21-1 та ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 25 червня 1997 р. № 400/97-ВР.
Відповідно до частин шостої та дванадцятої статті 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 106 Закону України № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 названої статті, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено п.п. 8 - 9 ст. 106 цього Закону.
У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни 01.07.2010 р. позивачем на підставі частини третьої ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” направлено відповідачу вимогу про сплату боргу №Ю577 від 01.07.2010 р., яку відповідач отримав відповідно 21.07.2010 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з приписами частини третьої ст.106 Закону України Закону України № 1058-ІV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).
Станом на день розгляду спору та винесення рішення по суті доказів щодо оскарження вказаної вимоги, її узгодження або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена, суду не надано.
Приписами статті 67 Конституції України визначений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV. Зазначено, що у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Ураховуючи, що зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування самостійно визначено відповідачем у розрахунках суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 року в сумі 7617 грн 44 коп., суд дійшов висновку, що сума зобов'язань є узгодженою.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав, позовні вимоги визнав.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання позову відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, останнім приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
З урахуванням того, що визнання відповідачем даного адміністративного позову не суперечить вимогам наведеної статті, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та приймає визнання адміністративного позову відповідачем.
Ураховуючи, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, ч. 3 ст. 112, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «А - ЛОГ» (07451, Київська область, Броварський район, с. Красилівка, пров. Димерський, 4, ідентифікаційний код 33950662) на користь управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р. в сумі 7617 (сім тисяч шістсот сімнадцять) грн 44 коп.
Порядок і строки апеляційного оскарження визначено статтею 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Журавель
Постанову складено у повному обсязі та підписано 20 вересня 2010 р.