Справа № 462/2005/24
04 червня 2024 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача 178 600 грн сплачених позивачем за придбання автомобіля Peugeot Partner 2009 року випуску. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.07.2019 він придбав автомобіль Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску, VIN: НОМЕР_2 за 4 700 доларів США у відповідача ОСОБА_3 , який на той час перебував у шлюбі з ОСОБА_2 Відчужував даний автомобіль відповідач ОСОБА_3 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 16.04.2018, якою його дружина ОСОБА_2 , яка була власником автомобіля, уповноважила його бути її представником з питань продажу, страхування, передачі в оренду, позичку за ціну і на умовах на розсуд представника автомобіля Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 . Кошти за автомобіль позивач передав ОСОБА_3 . Про отримання від нього коштів відповідач надав ОСОБА_1 власноручну розписку. З цього приводу був оформлений договір купівлі-продажу між ПП «Букавтохіт» та позивачем, на підставі якого він став власником автомобіля Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 . Після придбання автомобіля було оформлене свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу на його ім'я. Постановою Львівського апеляційного суду від 12.05.2021 ухвалене рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу Peugeot Partner, НОМЕР_1 , 2009 року випуску, укладений 30 липня 2019 року між ПП «Букавтохіт» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зазначає, що статтею 216 ЦК України встановлений обов'язок відповідачів повернути всі грошові кошти, які вони отримали від позивача за автомобіль Peugeot Partner, НОМЕР_1 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовляються добровільно повернути йому кошти за придбаний ним автомобіль. При цьому, на скільки йому відомо, кошти від продажу автомобіля Peugeot Partner відразу після отримання були витрачені на потреби сім'ї Піцишиних. На переконання позивача відповідачі намагаються з використанням судової процедури завдати шкоди його законним правам та інтересам, уникнути необхідності повернути йому грошові кошти у сумі, еквівалентній 178 600 гривень, які він їм сплатив за автомобіль. Просить позов задоволити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.03.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.03.2024 представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постановою Львівського апеляційного суду від 12.05.2021 визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , укладений 30 липня 2019 року між ПП «Букавтохіт» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Згідно постанови Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 29.06.2022, якою постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2021 залишено без змін, встановлено, що договір купівлі-продажу транспортного засобу Peugeot Partner, НОМЕР_1 , 2009 року випуску, є недійсним, оскільки укладення даного договору не було спрямоване на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а вчинений з метою приховання ОСОБА_3 цього майна при вирішенні майбутнього спору про його поділ між колишнім подружжям, шляхом укладення оспорюваних договорів з його найближчими родичами (братом ОСОБА_1 ). Відтак, відповідачка стверджує, що жодних коштів відповідач ОСОБА_3 від ОСОБА_1 на підставі складеної 30.07.2019 розписки не отримував. Крім цього, звертає увагу суду на те, що згідно договору купівлі - продажу транспортного засобу № 6086/19/000289 від 30.07.2019 передбачено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 15 000 грн, а не 178 600 грн. Вважає, що поведінка позивача, який звернувся до суду із вимогою стягнути грошові кошти в сумі 178 600 грн суперечить його попередній поведінці, зокрема у справі № 462/1712/20, позивач стверджував, що оплатив вартість автомобіля в сумі 15 000 грн, відповідно до умов договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6086/19/000289 від 30.07.2019. Такі дії позивача, є недобросовісними. Більше того, про існування наданої ОСОБА_3 позивачу розписки від 30.07.2019 відповідачці ОСОБА_2 нічого не було відомо. Ні позивач, ні колишній чоловік відповідачки ОСОБА_3 про існування такої розписки не вказували в жодній із судових справ. Також позивач ОСОБА_1 не звертався із вимогами про повернення нібито сплаченої ним суми після прийняття Львівським апеляційним судом постанови в справі № 462/1712/20, як сплаченої без достатньої правової підстави. Щодо тверджень позивача, що надані ним кошти були використані на потреби сім'ї ОСОБА_6 , відповідачка вказує, що 27.02.2019 тривало провадження в справі № 466/1465/19 про розірвання шлюбу, а подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тривалий час, а тим більше станом на 30.07.2019, вже не вели спільного господарства та не підтримували жодних стосунків. З огляду на це, вказані вище грошові кошти не використовувались на потреби сім'ї ОСОБА_6 . Таким чином, доводи позивача в цілому є безпідставними, такими що не заслуговують на увагу та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відповідачка підтвердила, що на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 12.05.2021 за відповідачкою ОСОБА_2 повторно 09.06.2021 зареєстровано право власності на вказаний транспортний засіб, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. З врахуванням наведеного просить в задоволенні позову відмовити.
10.04.2024 відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, які були ним сплачені за придбання автомобіля Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску, колір білий шасі (рама, кузов) VIN: НОМЕР_2 визнає, так як 30.07.2019 вказаний транспортний засіб був ним відчужений ОСОБА_1 за 4 700 доларів США. Позивач ОСОБА_1 давно висловлював бажання придбати у відповідача цей автомобіль, про що було достеменно відомо його тодішній дружині ОСОБА_2 . ОСОБА_1 передав йому кошти, про що відповідачем була надана відповідна розписка. Для можливості реєстрації придбаного транспортного засобу у територіальному сервісному центрі МВС, був оформлений договір купівлі-продажу між ПП «Букавтохіт» та ОСОБА_1 , у результаті чого позивач став власником автомобіля Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску і йому було видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Зазначає, що автомобіль 30.07.2019 був проданий за 4700 доларів США, тобто за реально існуючу на той час ціну. Більша частина коштів від продажу автомобіля Peugeot Partner відразу після отримання була витрачена на відпочинок його колишньої дружини ОСОБА_2 разом з їхніми двома неповнолітніми дітьми в Іспанії.
10.04.2024 позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що автомобіль був придбаний ним по реально існуючій на той час ціні. Він реально бажав стати власником спірного транспортного засобу і використовувати його як засіб отримання додаткового доходу. Для цього ним були зібрані кошти для придбання автомобіля, укладений договір купівлі-продажу, здійснена реєстрація транспортного засобу на його ім'я. На прохання тодішнього подружжя ОСОБА_6 він, після оформлення автомобіля на своє їм'я, надав цей транспортний засіб відповідачам у тимчасове користування. Вважає, що позиція відповідачки ОСОБА_2 викладена у її відзиві, вказує на її намагання уникнути необхідності повернути йому частку грошових коштів у сумі 89 300 гривень.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувала справа №462/1712/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними. Рішенням від 05.10.2020 у даній справі встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.09.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.02.2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.
У вищевказаній справі судом також було встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали майно, а саме: транспортний засіб PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, тип ТЗ - загальний легковий пасажирський - В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 . Транспортний засіб PEUGEOT PARTNER був зареєстрований на позивачку ОСОБА_2 .
16.04.2018 ОСОБА_2 на підставі довіреності уповноважила ОСОБА_3 бути її представником з питань продажу, страхування, передачі в оренду, позичку за ціну і на умовах на розсуд представника належного їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3 , виданий Центр ДАІ 6105, 29.09.2015 р., автомобіля марки PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, тип ТЗ - загальний легковий пасажирський - В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .
30.07.2019 року між комісіонером ПП «Букавтохід» та комітентом ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, був укладений договір комісії №000289 щодо продажу транспортного засобу PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, тип ТЗ - загальний легковий пасажирський - В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу 6086/19/000289 від 30.07.2019 року продавець ПП «Букавтохід» передав у власність покупця ОСОБА_1 транспортний засіб PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, тип ТЗ - загальний легковий пасажирський - В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 12.05.2021 визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу PEUGEOT PARTNER 2009 року випуску, укладений 30 липня 2019 року між ПП «Букавтохіт» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 /а.с. 35-37/.
Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 постанова Львівського апеляційного суду від 12.05.2021 залишена без змін. Згідно даної постанови судом встановлено, що укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу транспортних засобів не призвело до реального настання правових наслідків, передбачених укладеними правочинами, а саме переходу до покупців користування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 у судовому засіданні від 05 жовтня 2020 року у суді першої інстанції пояснив, що після укладення договору купівлі-продажу автомобіля PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_1 , його брат ОСОБА_3 продовжує користуватися зазначеним транспортним засобом.
Установивши, що оспорювані договори купівлі-продажу транспортних засобів спрямовані на перехід права власності на зазначене майно до родичів ОСОБА_3 (його матері ОСОБА_7 та брата ОСОБА_1 ) з метою приховання цього майна при вирішенні майбутнього спору про його поділ між колишнім подружжям, суд першої інстанції у незміненій після його апеляційного перегляду частині, та апеляційний в частині вирішення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійшли обґрунтованих висновків про визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав, передбачених статтею 234 ЦК України /а.с. 38-45/.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на даний час власником автомобіля PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_1 , значиться відповідачка ОСОБА_2 /а.с. 49/.
Визнання вищевказаного договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом, в якому він, керуючись ст. 216 ЦК України, просить стягнути з відповідачів кошти сплачені ним за автомобіль Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 .
Правові наслідки фіктивного правочину визначено статтею 234 ЦК України. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Як вбачається із змісту ч.1 ст. 216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Окрім того, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Загальним наслідком недійсності правочину є реституція. Виходячи зі змісту реституції в зобов'язально-правових відносинах захисту права власності, її метою є поновлення того майнового становища сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину. При цьому, особливістю реституції, як наслідку недійсного правочину в захисті права власності полягає у можливості її застосування незалежно від наявності вини і заподіяної таким правочином шкоди.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
У постанові Верховного Суду від 24.06.2021р. у справі №331/4782/18, колегію суддів зазначено: «Наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину».
Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов'язком сторін у справі.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, судом відзначається, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В ході розгляду даної справи встановлено, що позивач на обгрунтування своїх позовних вимог покликається на договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля PEUGEOT PARTNER, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 30 липня 2019 року між ПП «Букавтохід» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2021 року визнано недійсним /а.с. 5/.
Згідно п. 3.1 даного договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 15 000 грн.
Між тим позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про передачу ним продавцю, на виконання п. 3.1. договору, грошових коштів у розмірі 15 000 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо покликання позивача на надану відповідачем розписку на суму 4 700 доларів США, яка надана в якості оплати коштів за спірний автомобіль, суд зазначає натупне.
Згідно розписки, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 4 700 доларів США в якості оплати за автомобіль «Пежо Партнер», 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_1 /а.с. 7/.
Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №904/3315/18 наголошував на тому, що: «… Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини «заборони суперечливої поведінки», яка базується ще на римській максимі «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці».
Згаданий принцип римського права є вираженням однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Подібні висновки викладено і у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.
Так, під час розгляду справи №462/1712/20 позивачем ОСОБА_1 неоднарозово стверджувалось, що оплата за автомобіль Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , була проведена в день укладання договору купівлі-продажу відповідно до умов договору, в розмірі 15 000 грн. Однак, про надання ОСОБА_3 розписки щодо отримання від ОСОБА_1 будь-яких коштів за автомобіль Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 4 700 доларів США, ним жодного разу не зазначалось.
За наведених обставин, враховуючи викладені правові висновки Верховного Суду, суд зазначає, що процесуальна поведінка позивача ОСОБА_1 , як покупця транспортного засобу Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , стосовно оплати варстості даного автомобіля, є непослідовною та суперечливою, поведінка позивача не відповідає обраній ним у спорі правовій позиції та тлумаченню обставин справи. За таких обставин, суд не бере до уваги наявність такої розписки, оскільки така не є доказом на підтвердження укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, така суперечить матеріалам справи в частині визначення суми договору та не замінює собою сам договір купівлі-продажу транспортного засобу Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 .
З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь 178 600 грн, сплачених за придбання автомобіля Peugeot Partner 2009 року випуску, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/2005/24. Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: Постигач О.Б.