Справа № 308/895/22
29 грудня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ракущинець А.А., звернулася до суду з даним позовом у якому зазначає, що 08.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Боднар І.М. вчинено виконавчий напис № 1962 на користь АТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок примусового стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач не погоджується з вказанрм виконавчим написом та вважає, що вчинення такого не відповідаж вимогам загального та спеціального законодавства. Так, до виконавчого напису не підшитий належний пакет документів, який підтверджує заборгованість позивача перед кредитором, а також відсутній документ про надіслання вимоги позивача (боржнику за виконавчим написом) про наявність боргу. Також виконавчий напис вчинений за період 13 років 10 місяців 5 днів, а саме: з 11.07.2005 року по 16.05.2019 року, а заборгованість включає пеню нараховану в доларах США, що не відповідає вимогам Закону. Крім того, ПриватБанк подав позов до Личаківського районного суду про стягнення боргу за кредитним договором № MKZ7GF00000087, з метою забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки про передачу в іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та згідно рішення вказаного суду від 08.05.2015 року у справі № 463/1383/15-ц позов було задоволено. Проте, в подальшому, згідно ухвали суду від 24.07.2015 року заначене рішення було скасовано та передано справу на розгляд Ужгородського міськрайонного суду, розгляд по якій триває. Зазначене свідчить, що заборгованість є спірною.
А тому на підставі вищенаведеного просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1982 вчинений 08.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Боднар І.М. та стягнути з відповідача судові витрати.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Разом з тим, факти, які підтверджують відсутність боргу або невідповідність суми боргу в позові відсутні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи суд доходить наступного.
Згідно ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що 08.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 1962, згідно якого звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка була передана в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки, посвідченого 11.07.2005 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. за реєстровим № 3926.
Як вбачається з вказаного виконавчого напису за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна слід задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 51676,67 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17853,11 дол. США, заборгованість за відсотками - 12398,97 дол. США, комісія - 2376,00 дол. США, пеня - 19048,59 дол. США.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України "Про нотаріат" та главі 16 розділу II Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі N 305/2082/14-ц (провадження N 14-557цс19) зазначено, що "вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172".
У постанові від 27 березня 2019 року у справі N 137/1666/16-ц (провадження N 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису".
У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі N 204/4071/14 (провадження N 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі N 547/210/20 (провадження N 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі N 305/2082/14-ц (провадження N 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі N 916/3006/17 (провадження N 14-278гс18).
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису.
В ході розгляду справи судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» звертався до Личаківського районного суду з позовом стягнення боргу за кредитним договором № MKZ7GF00000087, з метою забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки про передачу в іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та згідно рішення вказаного суду від 08.05.2015 року у справі № 463/1383/15-ц позов було задоволено стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 14.01.2015р. становила 20306,69 доларів США, що на дату проведення розрахунку, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 320 236,50 грн., з яких 17 853,11 доларів США заборгованість за кредитом, 1544,33 доларів США - заборгованість по відсотках, 316,80 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 592,45 доларів США - пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання. В подальшому заочне рішення було скасовано та справа передана на розгляд Ужгородського міськрайонного суду. Розгляд по даній справі триває.
Велика Палата Верховного суду п. 91 постанови від 28.03.2018 року у справі № 44/9519/12 зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Разом з тим, як убачається з оскаржуваного виконавчого напису заборгованість, яка підлягає стягнення з позивача за таким, включає відсотки, які нараховані після пред'явлення стягувачем вимоги до позичальника згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Окрім того, пеня, яка підлягає стягненню з боржника шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, в оскаржуваному виконавчому написі визначена в іноземній валюті.
В той же час, же час вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України, на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх правових висновках.
Також, згідно оскаржуваного виконавчого листа,строк за який проводиться стягнення становить тринадцять років дев'ять місяців 5 днів, а саме: з 11.07.2005 року по 16.05.2019 року, а отже такий вчинений з порушенням вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат» в частині строку для такої нотаріальної дії.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що до виконавчого напису не підшитий належний пакет документів, який підтверджує заборгованість позивача перед кредитором, а також відсутній документ про надіслання вимоги позивача (боржнику за виконавчим написом) про наявність боргу.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У п.1.1 Переліку зазначено, що іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;
б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;
в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;
г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;
ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц з приводу належного повідомлення іпотекодержателем боржника щодо усунення порушення основного зобов'язання звернула увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення а також в даній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 619/4933/20 провадження № 61-12141св21 зроблено висновок, що в разі якщо відповідачем не доведено направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики коштів, це є самостійною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Однак, відповідач будучи повідомленим про такі доводи позивача, до поданого відзиву на позовну заяву, не надав суду відповідних доказів надіслання позивачу письмової вимоги іпотекодержателя іпотекодавцю про усунення порушень.
Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.
За таких обставин суд доходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає виконанню, та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, а позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, на користь держави підлягає стягненню судовий збір у 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп. ) грн..
Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81,141,258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352,354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за № 1962 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп. ) грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук