Справа № 307/2153/24
Провадження № 2/307/486/24
про залишення заяви без руху
03 червня 2024 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа - орган опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Поковба В.В. 27 травня 2024 року від імені позивача пред'явив до ОСОБА_2 позов про розірвання шлюбу, зареєстрованого 20 грудня 2009 року, та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем ОСОБА_1 .
Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Так, згідно ст. 175 цього Кодексу позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Однак, позивачем подано позов без дотримання вказаних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Із прохальної частини позовної заяви видно, що позивач просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 20 грудня 2009 року виконкомом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, актовий запис № 92 та визначити місце проживання дитини - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем ОСОБА_1 .
Однак, в порушення вимог ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами позовні вимоги, оскільки вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог ст. 161 СК України.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Однак, у позові не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між подружжям існує спір щодо визначення місця проживання дитини, зважаючи на те, що син ОСОБА_1 , на даний час залишився проживати разом із позивачем та перебуває на його утриманні, у той час як відповідачка проживає окремо.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Також у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Однак, позивач не вказує, чи звертався він або відповідачка до органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались, у протилежному випадку не долучено вмотивованої відмови даного органу у розгляді його звернення.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно:
- викласти обставини і зазначити докази, яким чином пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини;
- викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання дитини з батьком, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини;
- надати довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, медичні довідки про стан здоров'я батьків та довідку про доходи або інші документи, які підтверджують матеріальне становище позивача;
-надати висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини або ж вмотивовану відмову даного органу у розгляді його звернення.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Із прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 видно, що ним пред'явлено дві самостійні вимоги немайнового характеру, а саме: розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
Відтак, кожна з позовних вимог є окремим об'єктом справляння судового збору.
Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що становить 968,96 грн.
Враховуючи те, що матеріали позовної заяви надійшли до суду через систему «Електронний суд», відтак згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1 937,92 грн.
Однак, позивачем не додано квитанцію про сплату судового збору, а також не долучено документів, що підтверджують підстави його звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім цього, згідно ч.1 ст.177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представником позивача долучено квитанцію №1104384 від 27.05.2024 року про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, а саме Дубівській селищній раді Тячівського району Закарпатської області.
Разом з тим, представником позивача не долучено доказів на підтвердження надіслання позовної заяви з додатками відповідачці ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 3 ст. 185 цього Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві
Ураховуючи наведене, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини слід залишити без руху.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 187, 258 - 261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа - Орган опіки та піклування Дубівської селищної ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини залишити без руху, про що повідомити позивача та встановити позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків заяви.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Л.Р.Сас