Справа № 743/1218/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/568/24
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
03 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку письмового провадження кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України - до 13 липня 2024 року, із визначеною заставою, що складає 80520 грн. Місцевий суд вказав, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу місцевого суду скасувати як незаконну та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та зменшити розмір застави до 60 000 грн. Апелянт зазначив, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти існуючим ризикам.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, на розгляді Куликівського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене 27.04.2023 до ЄРДР за № 12023270340001412, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.06.2023 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, в тому числі й судом.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою суд враховує виключно наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Питання обґрунтованості оголошеної підозри, тим більше, коли це питання є предметом судового розгляду, під час вирішення питання про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу не розглядається.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , місцевий суд, ураховуючи, що передбачені ст.177 КПК України ризики не зменшились і не зникли та не спростовані стороною захисту, а також з огляду на серйозність висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, зважаючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання останнім процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Посилання апелянта на необґрунтованість ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, та на відсутність доказів, які обґрунтовують необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Отже, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_5 , суд правильно зазначив, що вказані прокурором ризики не зменшились та визнав їх такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, і на даний час вони виключають заміну запобіжного заходу, серед іншого, на цілодобовий домашній арешт, як про це просить апелянт.
Доводи ОСОБА_5 про завищений та непомірний для нього розмір застави, не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.
Згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про визначення розміру застави, суд у повній мірі врахував усі обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_5 , його майновий стан, та дійшов правильного висновку, що саме такий розмір застави буде цілком достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України.
Крім того, розмір застави, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Отже, при застосуванні щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, з урахуванням ч.5 ст.182 КПК України, правильно визначений розмір застави, з чим погоджується і колегія суддів.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 406, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2024 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4