іменем України
03 червня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/6972/23
Головуючий у першій інстанції - Бездідько В. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/661/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на його користь:
- суму заборгованості за кредитним договором № 5557106 в розмірі 88182,50 грн, з яких: 25 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63 182,50 грн - сума заборгованості за відсотками;
- понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 17.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 5557106. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону.
19.06.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19062023, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі права грошової вимоги до відповідача в сумі 88 128,50 грн, з яких 25 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63182,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Зазначало, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 19.06.2023 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Наголошувало, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення заборгованостей ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунок попереднього кредитора.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.02.2024 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 5557106 в розмірі 50 000 грн, з яких: 25000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 000 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 1 521,80 грн сплаченого судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити частково та стягнути з неї заборгованість лише за тілом кредиту, в решті позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що первісний кредитор, не зважаючи на військовий стан нарахування пені та штрафних санкцій з метою отримання надприбутків, а позивач як правонаступник подав до суду позов з безпідставною вимогою сплати нарахованої пені та штрафних санкцій.
Звертає увагу суду на те, що 24.02.2022 Національний Банк України визнав уведення воєнного стану форс-мажорною обставиною, що не давало права жодній фінансовій установі нараховувати пеню, штрафні санкції в даний період.
Зазначає, що згідно Закону України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» на час дії воєнного стану та в тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальність перед кредитором у разі прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом. Крім того, у разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване, таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Указує, що ОСОБА_1 підтверджує укладення кредитного договору №5557106 від 17.02.2022 з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та отримання нею кредитних коштів відповідно до умов договору, використання їх на власний розсуд. Однак відповідачем не було виконано умови договору та взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Звертає увагу суду на те, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Наголошує, що вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд першої інстанції вважав, що відповідач в порушення вимог кредитного договору не здійснив своєчасну сплату визначених договорами платежів, в результаті чого виникла заборгованість.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, з огляду на наступне.
Судом у справі встановлено, що 17.02.2022 між ОСОБА_1 (Споживач) та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Товариство) укладено договір про надання споживчого кредиту № 5557106, договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - М618689, укладення договору відповідачкою не оспорюється (а.с. 8-13).
Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000 грн (п. 1.3 Договору).
Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,597% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 19.03.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), Сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів Споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Якщо Сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора (п. 2.1 Договору).
Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 17.02.2022 або 18.02.2022. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступний календарний день, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Споживача (п. 2.2 Договору).
Цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, Споживачу в Особистий кабінет для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному між Сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис Споживача на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п. 9.6 договору).
19.06.2023 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнт) укладено договір факторингу № 19062023 (а.с. 14-16, 68-72).
За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 договору Факторингу).
Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників, відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому- передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору Факторингу).
19.06.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнт) уклали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 19062023 від 19.06.2023, за яким на виконання п. 1.2. Договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 2 кількістю 3084, після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей. Реєстр Боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов Договору факторингу №19062023 від 19.06.2023, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с. 17).
Згідно з копією реєстру боржників № 2, який є Додатком № 1 до договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023. серед переліку боржників є ОСОБА_1 . Сума заборгованості складає 88 182,50 грн, з них 25 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 63 182,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Кількість днів прострочення виконання кредитних зобов'язань - 335 (а.с. 74-75).
Згідно з карткою обліку Договору (розрахунком заборгованості) за кредитним договором № 5557106 від 17.02.2022 за період з 17.02.2022 по 18.06.2023 заборгованість ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості складає 88 182,50 грн, з них 25 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 63 182,50 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 55-67).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 5557106 про надання споживчого кредиту від 17.02.2022 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
У нижньому рядку договору № 5557106 від 17.02.2022 зазначено, що його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М618689, 17.02.2022 18:42:15 /Гарагуля Т.О./.
За вказаних обставин, колегія суддів уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Договору № 5557106 про надання споживчого кредиту від 17.02.2022 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 25 000 грн (п. 1.3 Договору), строк кредиту - 360 днів (п. 1.4 Договору), процентну ставку (п. 1.5.1, 1.5.2 Договору).
Також, 17.02.2022 ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікаторам Графік платежів, наведений у Додатку № 1 до даного договору, яким визначена дата повернення кредиту та нарахованих до сплати процентів та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 13 зворот, 6-7).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором виконало. Відповідачем не заперечується факт укладення договору та факт перерахування їй кредитних коштів у сумі 25 000 грн.
Згідно з ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 , а саме:
- Договір факторингу № 19062023 від 19.06.2023, укладений ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»;
- Реєстр боржників до договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023;
- Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №19062023 від 19.06.2023;
- платіжну інструкцію № 19849 від 21.06.2023, за якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 1 174 172,21 грн за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023 (а.с. 73).
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.
Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Доказів направлення на адресу відповідача повідомлення про відступлення клієнтами прав вимоги заборгованості фактору та про порядок погашення заборгованості за кредитними договорами матеріали справи не містять.
Проте, згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 «Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Однак всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань, не погасила наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому, як правильно констатував суд першої інстанції, вона підлягає стягненню з відповідача.
Є хибним посилання відповідача на встановлену законодавцем заборону нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання.
З детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором вбачається, що їй нараховувалися виключно відсотки за користування кредитними коштами, неустойка (штраф чи пеня) не нараховувалися. Відсотки передбачені умовами кредитного договору та не є неустойкою, а тому їх нарахування та стягнення є законним.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховувалися з 17.02.2022 по 24.02.2022 за зниженою процентною ставкою та з 01.05.2022 по 17.11.2022 за стандартною процентною ставкою.
Відтак, нарахування відсотків ОСОБА_1 за вказаним договором здійснювалося в межах його дії.
Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.02.2024 - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко