Справа № 147/92/24
Провадження № 22-ц/801/1265/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мудрак А. М.
Доповідач:Ковальчук О. В.
04 червня 2024 рокуСправа № 147/92/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів : Сала Т. Б., Голоти Л. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягуваних аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області про зупинення провадження, постановлену у цій справі 12 квітня 2024 року у смт. Тростянці суддею цього суду ОСОБА_3 ,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягуваних аліментів.
13 лютого 2024 року від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування його на службі у складі Збройних Сил України. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 08 лютого 2024 року ОСОБА_2 призваний на військову службу за загальною мобілізацією, на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
12 квітня 2024 року ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області клопотання відповідача задоволено. Зупинено провадження у цій справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Зобов'язано ОСОБА_2 повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Не погодившись із цією ухвалою, позивач, посилаючись на порушенням норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема скаржник посилається на те, що відомостей про те, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції матеріали справи не містять.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає законною та обґрунтованою, а тому просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. У ньому він вказує на те, що наявні у матеріалах справи довідки є належними та допустимими доказами перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, при цьому стороною позивача доказів на спростування цього не надано.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи слідує, що факт перебування відповідача у складі Збройних Сил України та участь його заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджується наступними доказами:
довідкою начальника штабу військової частини НОМЕР_1 від 08 лютого 2024 року №1712/526, зі змісту якої вбачається, що солдат ОСОБА_2 призваний на військову службу за загальною мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про мобілізацію» та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 27);
довідкою т. в. о. командира військової частини НОМЕР_1 від 16 березня 2024 року №1712/980 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно якої солдат ОСОБА_2 водій мінометного розрахунку мінометного взводу роти вогневої підтримки дійсно в період з 13 жовтня 2022 року по 26 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 01 січня 2023 року, з 09 лютого 2023 року по 11 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року, з 22 квітня 2023 року по 23 квітня 2023 року, з 16 травня 2023 року по 17 травня 2023 року, з 08 липня 2023 року по 09 липня 2023 року, 14 липня 2023 року, 21 липня 2023 року, 22 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 06 серпня 2023 року, з 10 серпня 2023 року по 04 вересня 2023 року, з 05 вересня 2023 року по 10 вересня 2023 року, з 24 вересня 2023 року по 08 жовтня 2023 року, з 13 листопада 2023 року по 26 листопада 2023 року, з 12 грудня 2023 року по 06 січня 2024 року, з 08 січня 2024 року по 09 січня 2024 року, з 10 січня 2024 року по 10 лютого 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України(а. с. 53);
довідкою т. в. о. командира військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2024 року №1712/1001, де вказано, що солдат ОСОБА_2 , водій мінометного розрахунку мінометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , знаходиться з 14 жовтня 2022 року в районі виконання завдань за призначенням та здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії країни-агресора проти України. Солдат ОСОБА_2 немає можливості брати участь у судових засіданнях протягом часу проходження служби та виконання завдань за призначенням (а. с. 54);
довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 30 березня 2024 року №1712/1151 про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військові службі у військовій частині НОМЕР_1 (по мобілізації) з 13 червня 2022 року по теперішній час (а. с. 73);
довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 30 березня 2024 року №1712/1151 про безпосередню участь солдата ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої солдат ОСОБА_2 водій мінометного розрахунку мінометного взводу роти вогневої підтримки дійсно в період з 13 жовтня 2022 року по 26 жовтня 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 01 січня 2023 року, з 09 лютого 2023 року по 11 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року, з 22 квітня 2023 року по 23 квітня 2023 року, з 16 травня 2023 року по 17 травня 2023 року, з 08 липня 2023 року по 09 липня 2023 року, 14 липня 2023 року, 21 липня 2023 року, 22 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 06 серпня 2023 року, з 10 серпня 2023 року по 04 вересня 2023 року, з 05 вересня 2023 року по 10 вересня 2023 року, з 24 вересня 2023 року по 08 жовтня 2023 року, з 13 листопада 2023 року по 26 листопада 2023 року, з 12 грудня 2023 року по 06 січня 2024 року, з 08 січня 2024 року по 09 січня 2024 року, з 10 січня 2024 року по 10 лютого 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (а. с. 74);
довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 10 квітня 2024 року №1712/1274, з якої вбачається, що згідно з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 червня 2022 року №87 ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час проходить службу на посаді водія мінометного взводу роти вогневої підтримки у зоні виконання бойового завдання (а. с. 85).
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
Згідно з п. 2 цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває нині.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Установивши, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України та переведена на воєнний стан, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що відомостей про те, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції матеріали справи не містять, не можна визнати обґрунтованими, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується те, що солдат ОСОБА_2 , який перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , безпосередньо брав та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в різних населених пунктах території активних бойових дій, а тому є усі законні підстави вважати, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан і здійснює заходи, які необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки та оборони України.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що предметом даного спору є вимога про зміну способу та розміру стягуваних аліментів, тобто суд не вирішує питання про стягнення аліментів вперше, відтак відповідне утримання, яке визначене судовим рішенням та на яке має право дитина сторін, відповідач надає.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 466/5393/22.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання про зупинення провадження у справі, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. Б. Сало
Л. О. Голота