Справа № 149/4074/23
Провадження № 22-ц/801/950/2024
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
03 червня 2024 рокуСправа № 149/4074/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Стадника, І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Робак М. В. в залі суду в м. Хмільнику в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом осіб),
в цивільній справі № 149/4074/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст вимог
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №444743-КС-001 від 19.01.2022 у розмірі 194 164, 63 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 19.01.2022 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 444743-КС-001 про надання кредиту, яку остання прийняла (акцепт) на умовах визначених офертою.
Для укладення договору позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1018 на номер телефону, який зазначений позичальницею у своїй анкеті в особистому кабінеті та який було введено/відправлено.
Таким чином, 19.02.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено Договір № 444743-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
14.07.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №444743-КС-001 відповідно до умов якої Сторони домовились внести зміни в п.6 Договору та термін дії договору продовжено до 05.10.2023, а строк кредиту на 625 днів.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка зазначена при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, станом на 02.11.2023 утворилась заборгованість в розмірі 194 164, 63 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 32 000, 00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 161 028, 17 грн та суми прострочених платежів за комісією 1 136, 46 грн.
На підставі викладеного просить стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі та судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №444743-КС-001 про надання кредиту від 19.01.2022 у розмірі 194 164, 63 грн, з яких : 32 000, 00 грн тіло кредиту, 161 028, 17 грн прострочені проценти та 1 136,46 грн прострочені платежі по комісії. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір в розмірі 2316,34 грн.
Вказане судове рішення мотивоване тим, що Договір № 444743-КС-001 про надання кредиту від 19.01.2022 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому сторони уклали правочин та досягли згоди щодо усіх його істотних умов. Крім того, відповідач отримала на карту АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти в сумі 33000 грн та періодично здійснювала погашення боргу, що вказує на укладення кредитного договору та вчинення відповідачем дій, що свідчать про прийняття пропозиції укласти електронний договір. Разом з тим, відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, внаслідок чого станом на 02.11.2023 виникла заборгованість в розмірі 194164,63 грн. Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовано, то заборгованість підлягає стягненню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано її матеріали з Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим позивачем доказам, а саме надані ТОВ «Бізнес Позика» документи не є первинними документами, які підтверджують зарахування позивачем на користь відповідача грошових коштів та наявність заборгованості за кредитним договором. Апелянт зазначає, що вказане свідчить про відсутність порушеного права позивача для захисту якого останній мав підстави звернутись до суду. Також скаржник вважає, що підписання договору електронним підписом одноразового ідентифікатора не може свідчити про факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки неможливо встановити автентичність та приналежність одноразового ідентифікатора відповідачу.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Бізнес Позика» указує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. При цьому ОСОБА_1 жодним чином не довела переведення коштів на її картку за умовами укладеного кредитного договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 19.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №444743-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
19.01.2022 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферти) щодо укладання Договору №444743-КС-001 про надання кредиту.
Умовами кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк: 24 тижні. Процентна ставка за кредитом: в день 0,86586962, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Комісія за надання кредиту: 4 950,00 грн. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.
Дата видачі кредиту: 19.01.2022. Дата повернення кредиту 06.07.2022.
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
В додатковій угоді № 1 до Договору №444743-КС-001, позичальником підтверджено наявність заборгованості за кредитним договором станом на 14.07.2022 в розмірі 73 057, 79 грн та змінено термін дії договору до 05.10.2023. В пункті 8 додаткової угоди погоджено «Графік платежів», яким визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
У паспорті споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 , вказано інформацію, яка надається для ознайомлення позичальнику, а саме: основні умови кредитування з урахувань побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом видно, що станом на 03.11.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором № 444743-КС-001 про надання кредиту від 19.01.2022, яка складає 194 164, 63 грн, з яких: 32 000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 161 028, 17 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1 136, 46 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Витягом з ІТС підтверджується, що ОСОБА_1 19.01.2022 створила анкету клієнта в якій зазначено персональні данні та номер рахунку для перерахування коштів.
14.12.2017 між ТОВ «Бізнес Позика» та ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» укладено договір про переказ коштів.
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» було проведено платежі в системі FONDY 19.01.2022, а саме перераховано кошти ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , за кредитним договором № 444743-КС-001 від 19.01.2022 в розмірі 13 000 грн та 20 000 грн на картку ПриватБанку № НОМЕР_2 .
З інформаційних довідок від 06.02.2024 №13/02, №14/02, №15/02, №16/02, №17/02, №18/02 видно, що ОСОБА_1 проводила транзакції з погашення кредитного договору.
Згідно з випискою по картці АТ КБ «Приватбанк», наданою на виконання ухвали Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року, 19.02.2022 на банківську картку, відкриту на ім'я ОСОБА_1 , було зараховано кредитні кошти в сумі 33 000 грн по договору №20220119729576, що узгоджується з інформацією, що міститься в довідках про проведення платежів.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з положеннями частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним критеріям судове рішення в повній мірі відповідає.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Згідно з вимогами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником. Позивачем доведено наявність заборгованості відповідача, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача за кредитним договором №444743-КС-001 від 19.01.2022 заборгованість в розмірі 194 164, 63 грн та понесені позивачем судові витрати.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим з огляду на таке.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
В силу статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що 19.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №444743-КС-001 про надання кредиту на строк до 06.07.2022. Додатковою угодою № 1 до Договору №444743-КС-001 змінено термін дії договору до 05.10.2023.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості, яка виникла у відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Бізнес Позика», рішення суду ґрунтується на повному та всебічному дослідженні та оцінці доказів по справі, ним вірно встановлено обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.
Доводи апелянта про те, що підписання договору електронним підписом одноразового ідентифікатора не може свідчити про факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки неможливо встановити автентичність та приналежність одноразового ідентифікатора відповідачу, апеляційний суд до уваги не бере, зважаючи на наступне.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
У цій справі встановлено, що оспорюваний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Так, договір № 444743-КС-001 про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що є належним способом для підтвердження наміру укласти договір та підтверджує згоду ОСОБА_1 на надання кредиту.
Твердження апелянта про відсутність первинної документації, яка б підтверджувала зарахування позивачем на користь відповідача грошових коштів та наявність заборгованості за кредитним договором спростовуються матеріалами справи.
Так, ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року задоволено клопотання ТОВ «Бізнес Позика» та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про банківську картку № НОМЕР_2 , а саме, чи випускалась така картка на ім'я ОСОБА_1 та інформацію про рух коштів по цій картці.
На виконання вимог ухвали АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь, зі змісту якої видно, що банківська карта № НОМЕР_2 видана на ім'я ОСОБА_1 . Також надано інформацію про рух коштів по вказаній банківській картці, з якого видно зарахування коштів за кредитним договором та здійснення погашення заборгованості за ним.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави вважати, що договір між сторонами не укладено відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки такі вимоги підтверджуються доказами, які є достатніми, в розумінні статті 80 ЦПК України, для задоволення позову.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 127/7032/17).
Відповідно до пункту 1 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін можливе, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Тому апеляційну скаргу відповідачки слід залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
І. В. Стадник