Справа № 127/7721/24
Провадження № 22-ц/801/1286/2024
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Копаничук С. Г.
03 червня 2024 рокуСправа № 127/7721/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Копаничук С.Г.,
суддів: Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна установа «Вінницька установа виконання покарань №1», Державна казначейська служба України,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Сичука М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вінницького міського суду від 08 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору та не подання доказів на обґрунтування позовних вимог.
Ухвалою Вінницького міського суду від 22 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу Вінницького міського суду 06 лютого 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без руху апеляційну скаргу, оскільки докази позивач міг подати в попередньому судовому засіданні, а при вирішенні питання щодо судового збору не врахував його майновий стан.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наступних підстав:
- до позовних заяв не додано доказів, що підтверджують позовні вимоги;
- позивачем не сплачено судовий збір.
Такий висновок суду першої інстанції є передчасним, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
У даному випадку слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Отже, уточнення позовних вимог, визначення обставин справи, що підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, підлягає вирішенню у порядку підготовчого провадження, а не шляхом залишення позовної заяви без руху.
Щодо сплати позивачем судового збору, то згідно 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про Державної кримінально-виконавчу службу України» державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить стягнути матеріальну шкоду, завдану установою виконання покарань, що входить до складу Державна кримінально-виконавчої служби України, а тому звільнений від сплати судового збору.
Суд першої інстанції вказані обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про необхідність сплати позивачем судового збору.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Однак, суд першої інстанції зазначеного не врахував, застосувавши надто суворе тлумачення процесуальної норми, що в свою чергу позбавило позивача права на доступ до суду і завадило розгляду його позовних вимог.
Верховний суд у постанові від 01 березня 2023 року по справі 761/33869/14-ц дійшов висновку, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 є передчасним, а тому ухвалу належить скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ухвала про повернення заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: С. К. Медвецький
В. П. Рибчинський