іменем України
04 червня 2024 року м.Снігурівка
справа № 485/838/24
провадження №3/485/469/24
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Бодрова О.П., за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
установила:
Судом доведено, що 06 квітня 2024 року близько 12:30 в м.Снігурівка Баштанського району Миколаївської області по вул.Чайковського, ОСОБА_1 керував автомобілем NISSAN днз ЕО9994W з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу ALKOTEST 6820 та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України (далі ПДР України).
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вину визнав та згоден з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення.
15 квітня 2024 року до Снігурівського районного суду Миколаївської області надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 згідно яких, з урахуванням заяви про допущення технічної описки в письмових поясненнях, останній визнав, що дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом. Просив суд врахувати, що наразі він є військовослужбовцем ЗСУ та з 18.07.2023 перебуває у зоні бойових дій, є начальником медичної служби, має статус учасника бойових дій, раніше не притягався до жодного виду юридичної відповідальності, має виключно позитивну характеристику та щиро розкаюється у вчиненому. Так, просив суд застосувати до нього більш м'яке покарання, ніж передбачене нормами КУпАП. Разом з тим, наголосив, що він звільняється від сплати судового збору у відповідності до п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Окрім того, до письмових пояснень ОСОБА_1 долучено письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яких ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивної сторони, є старанним та висококваліфікованим фахівцем у медичній галузі, має авторитет серед особового складу. Після вчиненого правопорушення став на шлях виправлення, та своїми діями доводить випадковість вчиненого діяння /а.п.13-27/.
15 квітня 2024 року до Снігурівського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання постанови суду на 6 місяців. Клопотання мотивовано тим, що штраф передбачений санкцією статті є значним в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною заробітною платою, а з урахуванням тієї обставини, що внаслідок вказаних подій командування військової частини наклало дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням додаткової винагороди, премії за квітень 2024 року, то сплата штрафу одним платежем стане для нього надмірним тягарем та позбавить можливості забезпечити власні потреби.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №104657 від 06.04.2024 року, в якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.04.2024, у якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження вказаного огляду;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.04.2024, у якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження вказаного огляду;
- відео - файлами, доданими до матеріалів справи.
При вирішенні питання винуватості ОСОБА_1 або її спростування, врахуванню підлягають наступні норми діючого законодавства.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 2.5 ПДР України покладає на водія обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду.
Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак алкогольного сп'яніння віднесено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу І Інструкції).
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 , не зважаючи на вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння, висловив відмову. Наведені докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, ставити їх під сумнів підстав немає, останні доводять факт інкримінованих ОСОБА_1 протиправних дій.
При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності виходжу з такого.
Суд встановив, що згідно довідки начальника СРПП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, за даними бази ІКС ІПНП ІП «ГСЦ Посвідчення водія» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не отримував.
У свою чергу за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено два альтернативні види стягнення для різних суб'єктів відповідальності, а саме: накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зокрема у п.1.10. визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом (ч. 2 ст. 30 КУпАП).
Таким чином нормами КУпАП, зокрема ст. 130 КУпАП встановлено обмеження щодо призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що прямо передбачено у санкції статті (санкції частини статті) КУпАП, особам, які на момент вчинення правопорушення не мали права керувати транспортними засобами. Отже положення зазначеної статті містять закріплення правових підстав призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами тільки якщо воно прямо передбачено у санкції норми ст. 130 КУпАП і може бути застосоване лише щодо «водія».
З огляду на викладене суд не може застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 (справа №702/301/20), яка у свою чергу виходила з того, що норми КК України у ст. 55 КК не встановлюють обмежень щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Враховуючи наведене та правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору на користь держави, слід зазначити наступне.
У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З наведено слідує, що дана норма Закону не поширює свою дію на категорію справ про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв'язку з чим на вимогу п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Окрім того, згідно ч. 2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина 1 статті 33 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Враховуючи тяжке матеріальне становище правопорушника, а також подане ним клопотання, суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 301 КУпАП і ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" відстрочити виконання цієї постанови строком на шість місяців, оскільки в іншому випадку це може призвести до значного погіршення матеріального стану правопорушника.
Згідно ст. 303 КУпАП у разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст.301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.130, ст. 280, 283, 284, 301-303 суддя
постановила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 к.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України) в сумі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Відстрочити ОСОБА_1 виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на строк 06 (шість) місяців, а саме до 04 грудня 2024 року.
Відповідно до ст. 303 КУпАП перебіг строку давності виконання постанови в частині накладення стягнення у вигляді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки - 04 грудня 2024 року.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач: Миколаїв.ГУК /Микол.обл./ 21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992030; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA438999980313010149000014001; Код класифікації доходів бюджету 21081300).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя О.П. Бодрова