Справа № 149/99/24
Провадження №2/149/255/24
Номер рядка звіту 65
іменем України
03.06.2024 року м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Войнаревича М.Г.,
при секретарі Паламарчук Л.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, зняття з реєстрації,- В С Т А Н О В И В : До суду надійшла зазначена позовна заява, яка мотивована тим, що на підставі рішення ЖПК ГУНП у м. Києві № 3 від 11.07.2019 року, згідно ордеру № 11 від 26.07.2019 року позивач отримав службове житлове приміщення - кімнату № НОМЕР_1 площею 18.6 кв.м. у гуртожитку для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 , кімнату 43 було видано для проживання сім'ї у складі двох осіб: ОСОБА_1 , 1992 р.н., ОСОБА_2 , 1993 р.н. Вищезазначене житло він отримав за рахунок того, що працює на посаді головного оперуповноваженого Департаменту стратегічних розслідувань. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . У січні 2021 року відповідачка разом з дочкою добровільно покинули місце проживання чоловіка - кімнату № 43. В 2021 році позивачка звернулася з позовом до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання та утримання доньки., в якому зазначено, що відповідачка разом з донькою проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Також у 2021 році ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .. Однак у зв'язку з клопотанням ОСОБА_2 про зміну підсудності за місцем її фактичного проживання, а саме: за адресою АДРЕСА_2 , вищевказану справу було направлено за підсудністю до Хмілдьницького міськрайонного суду Вінницької області. На теперіщній час відповідачка продовжує проживати за вищевказаною адресою у м. Хмільнику Вінницької області. Відповідачка не перебуває та не перебувала у трудових відносинах із підрозділами Національної поліції. У 2022 році позивач уклав новий шлюб, та має намір використовувати службове житло для проживання із новою сім'єю. Адміністрація відмовляє у реєстрації нової дружини та дитини від нового шлюбу, на підставі п. 3 Положення, затвердженого ПКМУ від 20.06.2018 року № 498, згідно якого розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути меньшим ніж 6 кв.м. на одну особу. Факт реєстрації відповідачки в кімнаті № НОМЕР_1 порушує право позивача, а саме: не дає можливості зареєструвати в кімнаті 43 нову дружину та дитину від нового шлюбу. Також викликає необхідність сплачувати комунальні платежі. за осіб, які фактично не користуються житлом, добровільно покинули приміщення протягом останніх двох років, що підтверджується свідками, згідно клопотання. За таких обставин позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. Ухвалою суду від 12.01.2024 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та день прозгляду справи повідомлений належним чином, 31.01.2024 року надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.
01.02.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_2 , у якому відповідачка просить відмовити у задоволенні позовної заяви. Мотивуючи тим, що підставою для вселення до гуртожитку являється ордер, в той час, як право користування підтверджується відповідним договором. Оскільки право на звернення до суду із позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування житловим приміщення має право власник або належний користувач такого приміщення, Позивач не надав доказів того, що на момент звернення до суду він є власником чи користувачем зазначеного у позові приміщення. Не надав будь-яких доказів в підтвердження того, що він несе тягар по сплаті комунальних платежів за осіб, які фактично не користуються житлом. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Також 03.06.2024 року відповідачка ОСОБА_2 надала до суду заяву у якій просить розгляд справи провести у її відсутність. Позовні вимоги не визнає повністю, оскільки просить також зняти з реєстрації її малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з нею - ОСОБА_2 . Також відвідує ДНЗ № 3 "Сонечко". Батько ОСОБА_1 участі у вихованні не приймає.
13.02.2024 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив відповідачки ОСОБА_2 , у якій він зазначив, що з вересня 2022 року та станом на сьогоднішній день нарахування комунальних послуг здійснюється на одну особу, тобто на нього, у зв'язку з тим, що відповідачка відсутня за місцем своєї реєстрації дуже великий період часу та не сплачує комунальні послуги понад два роки. Тому позивач не вважає доцільним брати до уваги посилання відповідачки, про те що він не надав докази суду з приводу понесення тягаря у сплаті комунальних послуг за непроживаючих осіб, оскільки предметои позову є визнання особи такою, що втратила право користування, а не стягнення боргу з а комунальні послуги з відповідача. Також той факт, що з 2022 року і станом на сьогодняшній день позивач сплачує комунальні послуги за одну особу, тобто за себе, ще раз свідчить про те, що дана особа не проживає в гуртожитку та втратила своє право проживання у гуртожитку.
Третя особа: Представник Центру забезпечення № 1 ГУНП у м.Києві в судове засідання не з'явився, про час день розгляду справу повідомлений належним чином. Надав до суду заяву у якій просить розгляд справи провести у їхню відсутність та просить ухвалити у справі законне та обгрунтоване рішення.
Судом встановлені наступні факти, обставини та відповідні їм правовідносини. З копії ордеру № 11 від 26.07.2019 року ОСОБА_1 отримав службове житлове приміщення - кімнату № НОМЕР_1 площею 18.6 кв.м. у гуртожитку для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 , кімнату 43 було видано для проживання сім'ї у складі двох осіб: ОСОБА_1 , 1992 р.н., ОСОБА_2 , 1993 р.н.(а.с. 20). З Акту про не проживання за місцем реєстрації від 24.11.2023 року, вбачається, що мешканці гуртожитку за адресою по АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили факт про те, що з січня 2021 року по теперішній час вони не бачили ОСОБА_2 , 1993 р.н., та ОСОБА_3 , 2019 р.н. за місцем їхньої реєстрації, згідно ордеру № 11 на жилу площу в гуртожитку від 26.07.2019 рокут в службовому житловому приміщенні - кімнаті - 43, площею 18,6 кв.м.. яке є гуртожитком для тимчасового проживання за вищезазначеню адресою. Протягом останніх років в ній проживає включно ОСОБА_1 , 1992 р.н.. Також особисті речі колишньої дружини та дитини в кімнаті відсутні, що підтверджено підписом коменданта гуртожитку № 3 / ОСОБА_8 /(а.с.7). З рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.05.2022 року (справа № 760/22450/21), вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Рішення вступило в законну силу 07.06.2022 року (а.с. 10,11). З рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.05.2021 року (справа № 149/496/21), вбачається, що позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку,починаючи з 09.03.2021 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення вступило в законну силу 07.06.2021 року (а.с. 13-17). З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 23.06.2022 року, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 23.06.2022 року (а.с. 9). З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29.11.2022 року ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що батьками у свідоцтві зазначені: Батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_11 (а.с. 12). З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ,вбачається, що батьками у свідоцтві зазначені: Батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_2 (а.с. 19). Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Право членів сім'ї власника квартири (будинку) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на нерухоме майно в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Тобто, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Такий правовий висновок зроблено ВС у постанові від 25.07.2018 по справі № 638/13030/13-ц.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У даній цивільній справі позовні вимоги ОСОБА_12 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 141, 259, 263-265, 273,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) такою, що втратила право користування службовим жилим приміщенням, а саме: кімнатою № НОМЕР_1 площею 18.6 кв.м. у гуртожитку для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зняти ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з реєстрації в службовому жилому приміщенні - кімната № НОМЕР_1 площею 18,6 кв.м. у гуртожитку для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Михайло ВОЙНАРЕВИЧ