м. Київ
26 липня 2010 року № 2-а-6689/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Журавля В.О.,
при секретарі Горбуновій К.С.,
за участю:
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
до
про Броварського МВ (з обслуговування м.Бровари та Броварського району)
ГУ МВС України в Київській області
громадянки Республіки Молдови Флоря ОСОБА_1
видворення у примусовому порядку за межі України,
Броварський МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до громадянки Молдови ОСОБА_1 (далі - відповідач) про видворення у примусовому порядку за межі України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача відсутні законні підстави для перебування на території України, він ухиляється від добровільного виконання рішення про видворення, тому позивач просить суд прийняти рішення про примусове видворення відповідача за межі України.
Сторони та їх уповноважені представники в судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Згідно зі ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Відповідно до ст.3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Республіки Молдова, має паспортний документ НОМЕР_1, виданий 27.04.2010 і дійсний до 27.04.2020. Як вбачається з відповідної відмітки у цьому паспорті, ОСОБА_1 прибула в Україну 11.05.2010 року через КПП “Маяки-Удобне”.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Отже ОСОБА_1 згідно з вимогами вказаного закону є іноземцем. Згідно з приписами статті 2 цього ж Закону іноземці та особи без громадянства зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
10.06.10 р. під час перевірки ТОВ “Компанія “Полісся” щодо дотримання вимог чинного законодавства про працевлаштування іноземних громадян в Україні ДІМ Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) на підприємстві була виявлена громадянка Республіки Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працювала посудомийнею. При перевірці наявних ліцензій на працевлаштування на даному підприємстві з'ясовано, що ОСОБА_1 працевлаштована без відповідного дозволу, чим порушує вимоги ст. 8 Закону України “Про зайнятість населення”. Із паспортного документу та відповідно до імміграційної картки встановлено, що іноземець - ОСОБА_1 - прибув 11 травня 2010 року та зареєстрував свій паспорт на КПП “Маяки-Удобное”, прямував до Київської області, мету перебування в Україні зазначив як приватна. Зі слів ОСОБА_1 встановлено, що вона працювала у ТОВ “Компанія „Полісся” посудомийнею, за свою роботу отримувала дві тисячі гривень на місяць, проживає в гуртожитку за адресою: Броварський район, с. Шевченково, вул. Леніна, 125.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Згідно з частиною третьою статті 8 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону України “Про зайнятість населення” роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. № 322 “ Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства ” .
Наявність зазначеного дозволу передбачена й п.8 “ Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію ” , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074.
Як вбачається з копій сторінок паспортного документа відповідача, у ньому відсутній штамп про наявність дозволу на працевлаштування, передбачений у Додатку №2 вищезазначених Правил.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
10 червня 2010 р. за порушення правил перебування в Україні відносно позивача складено адміністративний протокол КХ № 0274478 за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлено до Броварського міськрайонного суду.
Згідно з вимогами даної статті КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2010 року у справі № 3-3397/10р. відповідача - громадянку Республіки Молдова ОСОБА_1 - на підставі частини першої статті 203 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил працевлаштування без відповідного дозволу та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Суду не надано д оказів про оскарження відповідачем постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2010 і у матеріалах справи вони відсутні. В суді ОСОБА_1 свою вину визнала. Штраф відповідачем оплачено 24.06.2010.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Пунктом 17 “Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074, визначено, що у разі наявності підстав, передбачених ч.2 ст.25 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів внутрішніх справ ставиться штамп “Заборонено в'їзд в Україну терміном на ... ”. Цей термін встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки або Державною прикордонною службою залежно від обставин і характеру правопорушення від 6 місяців до 5 років. Якщо ці підстави продовжують існувати, термін може бути продовжено зазначеним органом.
Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Київській області прийнято рішення від 30.06.2010 № 86 про видворення громадянки Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з України та про заборону їй в'їзду на територію України строком на 6 місяців. Як вбачається з указаного Рішення при особистому опитуванні ОСОБА_1 зазначила, що приїхала з метою працевлаштування, але відповідного дозволу, виданого центром зайнятості, ТОВ “Компанія „Полісся” їй не оформило.
У зв'язку з прийняттям даного рішення в паспорті відповідача на сторінці 31 02.07.2010 проставлено відповідні штампи про прийняття рішення про видворення, обмеження терміну перебування до 06.07.2010 р. та заборону в'їзду в Україну терміном до 30.12.2010.
Відповідач 02.07.2010 ознайомлений під розписку з рішенням про видворення, її повідомлено про прийняте щодо неї рішення та зобов'язано виїхати до встановленого їй терміну - 06.07.2010. Відповідач попереджений також про затримання та примусове видворення у випадку не виїзду, зобов'язаний був не пізніше 06.07.2010 року покинути територію України.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Проте, на час подання позову відповідач державу у визначений йому строк не покинув, ухиляючись від виконання рішення про примусове видворення.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами безпеки України чи охорони громадського порядку.
Доказів про оскарження відповідачем Рішення від 30.06.2010 р. №86 суду не надано і у матеріалах справи вони відсутні.
12.07.2010 старшим інспектором з міграційного контролю сектору громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Броварського МВ (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Дроботун І.М. була виявлена громадянка Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., щодо якої прийнято рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області про видворення за межі України від 30.06.2010 № 86 з обмеженим терміном перебування в Україні до 06.07.2010 р.
ОСОБА_1 у письмовому поясненні від 12.07.2010 р. визнала, що вона не виїхала за межі України у визначений їй термін - до 06.07.2010 р., оскільки не вирішила всі свої питання перед виїздом та не отримала на підприємстві заробітну плату, про наслідки невиконання рішення їй відомо.
Отже, по закінченню визначеного їй терміну громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 в добровільному порядку з України не виїхала, тобто ухилилась від виконання рішення, продовжує перебувати на території України. Підстави для подальшого перебування відповідача на території України відсутні.
Суду не надано доказів, що відповідач є особою, якій надано статус біженця, або яка перебуває в процедурі надання статусу біженця в Україні.
Відповідно до частини п'ятої статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає підстави визнати, що зверненню з позовом про примусове видворення передує ухвалення органом внутрішніх справ рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від добровільного виїзду рішення про затримання і примусове видворення може ухвалювати суд.
Судом установлено, що ці вимоги законодавства при прийнятті рішення про видворення ОСОБА_1 компетентними органами України дотримано. Позивач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не допустив обмежень чи порушень прав і свобод відповідача.
Згідно з вимогами п. 46 “Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з країни і транзитного проїзду через її територію”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074, з моменту оголошення рішення про видворення з України іноземцю та особі без громадянства надається право негайно повідомити про це адвоката, дипломатичного представника своєї країни чи іншу особу (на свій розсуд). На прохання дипломатичного представника відповідної держави виконання прийнятого рішення про видворення може бути відстрочено, але не більш як на десять днів починаючи з моменту оголошення рішення.
Частиною шостою статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” встановлено, що іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до ч. 1 п. 3 Положення “Про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1110, поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється за направленням МВС, Адміністрації Держприкордонслужби чи СБУ або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі на період, необхідний для підготовки їх адміністративного видворення за межі держави, але, як правило, не більше ніж на 6 місяців. У виключних випадках (за наявності поважних причин - хвороба, офіційне повідомлення про конкретний строк надходження паспортних документів чи коштів для повернення тощо) цей строк може бути продовжено на період існування зазначених обставин. У разі коли з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, відмова держави походження іноземця приймати його тощо) протягом установленого строку адміністративне видворення здійснити не вдалося, іноземці вибувають з пункту перебування до визначеного місця тимчасового проживання.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази - рішення компетентного органу про видворення, наявності письмової розписки про ознайомлення з цим рішення і згодою на добровільне його виконання, а також враховуючи те, що відповідач не виконала рішення про видворення і не покинула територію України, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виїзду за межі України, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (п.4 ч.1 ст. 17 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 50 КАС України орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства на підставі постанови адміністративного суду, якщо іноземець ухиляється від виїзду після прийняття рішення про видворення, враховуючи статтю 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтею 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст.ст. 11, 14, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Примусово видворити з України іноземця - громадянку Республіки Молдова ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспортний документ НОМЕР_1, виданий 27.04.2010 .
3. Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова є підставою для реалізації органом внутрішніх справ можливості щодо затримання іноземця з метою направлення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на період, необхідний для підготовки його видворення за межі України у примусовому порядку згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Суддя В.О. Журавель