Справа № 612/784/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/655/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.125, ч.4 ст.185 КК України
29 травня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт.Близнюки Харківської області, громадянин України, з не повною середньою освітою, не одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року за ч.ч.2, 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
-вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;
-вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі, 28 травня 2019 року звільнений за ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2019 року умовно достроково на строк 1 рік 1 місяць 17 днів;
-вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 20 липня 2020 року за ч.2 ст.185, ст.395 КК із застосуванням ч.ч.1, 2 ст.70, ч.5 ст.71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, 20 вересня 2021 року звільнений з Харківської ВК по відбуттю терміну покарання, -
визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок;
- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1, ч.2 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
У відповідності до вимог ст.76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирався.
Як встановив суд, на початку травня 2023 року, більш точної дати встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102- IX від 24.02.2022, строком на 30 діб, строк дії якого був неодноразово продовжений, у тому числі до 18.08.2023 року згідно із Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №254/2023 від 01.05.2023 року, затвердженого Законом № 3057-ІX від 02.05.2023, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи умисел на викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, діючи повторно, умисно, таємно і протиправно, з корисливих мотивів, знаючи, що в Україні введено воєнний стан, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, проник в приміщення гаража ОСОБА_9 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_9 , а саме електричний перфоратор марки «Makita HR 2600» вартістю 1 365 грн.
Після чого ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 1 365 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 19.09.2023, близько 13:30, знаходився поблизу залізничного вокзалу станції Близнюки за адресою: АДРЕСА_3 , де зустрів раніше не знайомого ОСОБА_10 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_7 виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_7 , знаходячись за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_10 два удари долонею руки та два удари кулаком руки в область лівої частини обличчя.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 завдав ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: забитої-рваної рани червоної кайми верхньої губи з ліва у кута рота та слизової оболонки, згідно п.2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, за ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження.
Окрім цього, ОСОБА_7 19.09.2023, близько 14:00 години знаходячись в приміщенні домоволодіння ОСОБА_11 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де останній відпочивав на ліжку, в цей час у ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_7 ,знаходячись за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, завдав лежачому на ліжку ОСОБА_11 близько п'яти ударів кулаками рук в область голови та рук та декілька ударів ногами по тулубу.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 завдав ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: садна в правій тім'яній області, на кінчику носа переважно з права, ділянки зсадження по розгинальній і згинальній поверхнях правого передпліччя у нижній третині, синці в правій та лівій навколо очних областях поширюються на спинку носа, згідно п.2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, за ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.75 КК України, що потягло безпідставне та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1, ч.2 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Прокурор зазначає, що судом першої інстанції не у повному обсязі враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих, проте на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний тяжкий злочин проти власності в умовах воєнного стану, тривалий час не працює, що свідчить про кримінальну спрямованість його поведінки.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити, заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 щодо задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду, відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції сторонами не заперечувались і відносно яких, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, докази не досліджувались, а тому колегія суддів, на підставі ч.2 ст. 394 та ч.1 ст.404 КПК України, їх не перевіряє.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги, конкретних обставин справи, а також фактичного змісту вироку, не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України.
Так, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням також має бути належним чином мотивоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Суд першої інстанції, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України та ч.4 ст.185 КК України, які, згідно ст.12 КК України, відносяться до кримінального проступку та тяжкого злочину відповідно, відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується формально позитивно, не одружений, офіційно не працюючий.
Обставинами, що пом'якшують ОСОБА_7 покарання, відповідно до ч.1 ст.66 КК України, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ч.1 ст.67 КК України, не встановлено.
Крім того, судом взяв до уваги, що обвинувачений відшкодував матеріальну шкоду потерпілому за епізодом крадіжки.
Разом з тим, суд не в достатній мірі врахував те, що ОСОБА_7 раніше 4 рази судимий за вчинення виключно умисних злочинів проти власності, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнявся від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до правослухняної поведінки в суспільстві. Крім того, обвинувачений, звільнившись останній раз 20 вересня 2021 року, вчинив новий тяжкий корисливий злочин проти власності в умовах воєнного стану, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив, на шлях виправлення не став, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що вирок в частині призначеного покарання та звільнення його від відбування з випробуванням підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що законодавець свідомо посилив кримінальну відповідальність за вчинення злочинів, вчинених під час дії воєнного чи надзвичайного стану, оскільки ціллю було втримання можливого росту злочинності під час війни.
В тексті пояснювальної записки до законопроекту закону, яким було внесено відповідні зміни до КК України чітко вказано, що законодавець вважає, що доповнення деяких статей про кримінальні правопорушення проти власності цією кваліфікуючою ознакою (в т.ч. крадіжки) зумовлене тим, що «… суспільна небезпечність таких дій істотно підвищується в умовах воєнного або надзвичайного стану».
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує як вищевказані обставини, що не були належним чином взяті до уваги судом першої інстанції, так і дані про особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв'язків, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається, що у сукупності з вчиненням виключно корисливих кримінальних правопорушень свідчить про можливість продовження негативної поведінки в подальшому.
Отже, покарання з випробуванням не досягне своєї мети, визначеної ст.50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що підстави для застосування ст.75 КК України відсутні.
За таких обставин, вирок суду в частині призначення ОСОБА_7 остаточного покарання не відповідає вимогам кримінального закону, а тому, відповідно до ст. 420 КПК України, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.
Виходячи з положень ст.65 КК України, призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, данні про особу винного, обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений судом першої інстанції.
Саме таке покарання, на думку колегії, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та, у відповідності до ст. 65 КК України, достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання - скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність із постановленням нового вироку.
Поряд з цим належить врахувати, що, відповідно до вимог ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку, суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок;
- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1, ч.2 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 , в порядку виконання вироку.
В решті вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий -
Судді: