про повернення позовної заяви
28 жовтня 2010 року справа № 2-а-8759/10/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
26 жовтня 2010 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про зобов'язання відповідача: здійснити перерахунок суми державної допомоги дітям війни за період з 01.01.2006 по вересень місяць 2010 року; сплатити суму недовиплаченої державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 6537, 90 грн.; здійснити на майбутнє перерахунок суми державної допомоги дітям війни відповідно до вимог чинного законодавства та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1100, 00 грн.
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Як убачається з позовної заяви, предметом позову є вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату суми державної допомоги дітям війни.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІV, визначено правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІV передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З огляду на зазначене, спірні правовідносини виникли у сфері одержання соціальних виплат.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 25.12.2008 № 808-VI, що діяла до 10.03.2010) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг були підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Згідно із Законом України від 18.02.2010 № 1691-VI, який набув чинності з 10.03.2010, з Кодексу адміністративного судочинства України пункт 3 частини першої статті 18 було виключено. Водночас, цим же законом частину першу статті 15 Цивільного процесуального кодексу України викладено у новій редакції, згідно з якою було встановлено, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них підлягали розгляду судами в порядку цивільного судочинства.
Проте, у подальшому Закон України від 18.02.2010 № 1691-VI, яким було виключено з Кодексу адміністративного судочинства України пункт 3 частини першої статті 18 та внесено зміни до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, визнано неконституційним, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 № 19-рп/2010.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000).
Рішення Конституційного Суду України згідно зі статтею 69 Закону «Про Конституційний Суд України» є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.
Усуваючи із законодавчого регулювання неконституційні норми, Конституційний Суд України фактично відновив дію пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 25.12.2008 № 808-VI) .
Таким чином, з 09.09.2010 (день ухвалення рішення Конституційного суду України № 19-рп/2010) відновлено компетенцію місцевих загальних судів як адміністративних судів щодо розгляду справ, пов'язаних із соціальними виплатами.
Враховуючи приписи зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, оскільки чинне законодавство України, на сьогодні, виключає можливість розгляду цієї справи окружним адміністративним судом.
Поряд з цим суд звертає увагу на у обставину, що порушення судом правил предметної підсудності є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Повернення позовної заяви, згідно з вимогами частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права позивача для повторного звернення до адміністративного суду (у даному випадку до відповідного місцевого загального суду, як адміністративного суду) в порядку, встановленому законом.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 № 19-рп/2010, керуючись статтями 18, 19, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, - повернути позивачу.
2. Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя (підпис) Н. Д. Панченко