Справа № 342/1507/23
Провадження № 22-ц/4808/739/24
Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.
Суддя-доповідач Максюта
30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Наливайко С.М., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Біцулової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городенківсько міської ради, співвідповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Гайдичем Р.М. 28 лютого 2024 року в м. Городенка Івано-Франківської області, повний текст якого складено 07 березня 2024 року,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Городенквської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його сестра - ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Останнє місце реєстрації матері було за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2019 році матір ОСОБА_5 за проханням сестри ОСОБА_4 поїхала до неї погостювати у м. Волноваха Донецької області.
У лютому 2022 року в Україні оголошено воєнний стан. У зв'язку з окупацією міста Волноваха Донецької області мобільний зв'язок на цій території часто зникав і виникали труднощі зв'язатися із матір'ю за допомогою телефону.
В кінці листопада 2022 року під час спілкування з матір'ю вона повідомила, що формується група громадян, бажаючих на евакуацію і вона планує повернутися додому в с. Чортовець Коломийського (Городенківського) району.
З грудня 2022 року зв'язок з матір'ю був втрачений через проблеми з мобільною мережею. Він намагався з'ясувати через телефон довіри щодо списків евакуйованих на підконтрольну Україні територію, однак не отримав жодної інформації щодо перебування матері.
В листопаді 2023 року, перебуваючи в м. Городенка у власних справах, вирішив поцікавитися порядком успадкування майна та звернувся із відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Яшана Р.Р.
Постановою приватного нотаріуса йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з приводу оформлення спадщини з тих підстав, що його матір, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла та ним пропущено строк для прийняття спадщини.
Про смерть матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , дізнався лише у листопаді 2023 року від приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Яшана Р.Р.
Вважає поважними причини пропуску ним строку для прийняття спадщини у зв'язку з наведеними обставинами.
Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.1-3).
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 січня 2024 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.55-57).
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2024 року залучено до участі у розгляді справи як співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виключивши його зі складу учасників справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с.82-84).
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Городенківсько міської ради, співвідповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом відмовлено (а.с.130-137).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вважає помилковим висновок суду про недоведеність його доводів щодо необізнаності про смерть матері.
Стверджує, що під час розгляду клопотання відповідача про допит свідка ОСОБА_6 та самого допиту судом допущено порушення вимог цивільно-процесуального кодексу України, що спричинило неможливість для нього спростувати доводи свідка, поставити їй запитання та надати свої пояснення.
Між тим, покази свідка ОСОБА_6 стали основним доказом, на підставі якого суд відмовив у задоволенні позову.
Наголошує, що за приписами статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, провадження у цій справі відкрито 05 грудня 2023 року. Ухвалою суду від 23.01.2024 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як співвідповідача. Підготовче судове засідання призначене на 05 лютого 2024 року та цього цією ж датою прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 28 лютого 2024 року.
Тому, на думку апелянта, у відповідності до вимог ст.91 ЦПК України заява про виклик свідка повинна бути подана відповідачем до 05 лютого 2024 року.
В той же час, в матеріалах справи міститься заява представника відповідача про виклик свідка, яка зареєстрована судом 28 лютого 2024 року о 12 годині 13 хвилин, тобто майже через 40 хвилин після того, як повинен був розпочатись судовий розгляд справи (а.с.120).
Вважає, що представником відповідача під час заявлення вказаної заяви про виклик свідка було пропущено процесуальний строк для подання такої заяви, а клопотання про поновлення пропущеного строку не подано. Проте суд, в порушення вимог ст.126 ЦПК України, не залишив вказану заяву без розгляду.
Більше того, 27 лютого 2024 року ним (позивачем) подано заяву про розгляд справи без його участі (а.с.116).
Згідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 28 лютого 2024 року розгляд справи розпочався 28 лютого 2024 року о 10 годин 49 хвилин 15 секунд, допит свідка розпочався об 11 год 38 хвилин, а рішення суду оголошено до реєстрації заяви про виклик свідка (а.с.125-128).
Таким чином, суд, знаючи про наявність його заяви про розгляд справи без його участі та без надання відповідачем копії такої заяви йому, в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що позивачем будь-яких доказів на спростування показів свідка ОСОБА_6 суду не надано.
Ухвала про виклик та допит свідка в матеріалах справи відсутня.
Також у заяві про розгляд справи за його відсутності позивач зазначив, що заперечує проти доводів відповідача про обізнаність про смерть матері через переписку в соціальних мережах та сповіщення священнослужителя місцевої церкви. Одночасно просив долучити до матеріалів справи довідки церкви Святого Миколая та Святої Трійці, у яких зазначено, що в даних церквах не проводилася поминальна літургія, не зареєстровані інші спомини за його матір'ю та не зареєстровані інші спомини ОСОБА_6 за його матір'ю. Між тим, суд не дослідив вказані довідки та не зазначив мотивів їх відхилення.
Окрім того, вважає, що пояснення свідка є суперечливими та не є достатнім і допустимим доказом для встановлення дня його обізнаності щодо смерті матері. Так, пояснення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, суперечать поясненням свідка, на підставі яких судом зроблено висновок про недоведеність підстав позову, а саме: за твердженнями відповідача ОСОБА_2 він 06 січня 2023 року особисто зателефонував свідку ОСОБА_6 та повідомив про смерть ОСОБА_5 . А свідок, за твердженням відповідача, в той же день прийшла до нього (позивача) та повідомила про смерть матері.
В той же час, згідно тексту судового рішення, свідок ОСОБА_6 повідомила, що їй телефонував і повідомив про смерть його матері не відповідач, а його батько, ОСОБА_7 , і не 06 січня 2023 року, а 05 січня 2023 року. А наступного дня свідок повідомила його (позивача) та його дружину про смерть матері.
Наголошує, що свідок ОСОБА_6 не повідомляла його та дружину про смерть матері а ні 05.01.2023 року, а ні 06.01.2023 року, а ні іншого дня. Про смерть матері він дізнався від нотаріуса. Більше того, його родина перебуває у неприязних стосунках із свідком.
Спростувати ці твердження свідка могла б його дружина ОСОБА_8 , у зв'язку з чим просить суд викликати її в судове засідання у якості свідка.
Крім того, відповідач свідомо не повідомив нотаріусу під час прийняття спадщини про те, що він (позивач) має право на обов'язкову частку в спадщині відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України.
Більше того, слід враховувати умови сьогодення. Окупація міста Волноваха Донецької області, в якому до моменту смерті перебувала його матір та у зв'язку з цим відсутність телефонного зв'язку і стало причиною його необізнаності про стан здоров'я матері та про її смерть в січні 2023 року.
За цих обставин просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. (а.с.153-158).
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Біцуловою А.А. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали та рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання не з'явився представник відповідача Городенківської міської ради, подавши заяву про розгляд справи без участі представника.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності відповідача Городенківської міської ради.
В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали та рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Наливайко С.М., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Біцулової А.А., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.05.1966 року Городенківським райбюро ЗАГС Івано-Франківської області, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25 травня 2023 року, та повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 21.11.2023 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження село Чортовець Городенківського району Івано-Франківської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 років у місті Волноваха Донецької області (а.с.26, 11).
Із копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 29.11.2023 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 67 років в с. Чортовець Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 35 (а.с.9).
За життя, ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно, яке на день смерті виявиться їй належним, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на вкладах або рахунках у банківських установах, заповіла ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Новопавлівка Волноваського району Донецької області (онуку) (а.с.28).
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Яшана Р.Р. 26.06.2023 року із нотаріально посвідченою заявою про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 25).
Приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Яшаном Р.Р. після смерті ОСОБА_5 26.06.2023 року заведено спадкову справу № 77/2023. Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72969289 від 26.06.2023 року свідчить про внесення до Спадкового реєстру реєстраційного запису про реєстрацію спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , номер у Спадковому реєстрі 70844335, номер у нотаріуса 97/2023 (а.с.25,31).
Представником апелянта ОСОБА_1 адвокатом Наливайко С.М. подано довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.04.2024 року за № 239, із змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у відділі обслуговування громадян №4 (сервісний центр) і отримує пенсію за віком з квітня 2019 року.
Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , отже, на час відкриття спадщини позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років).
Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що їй 05.01.2023 пізно ввечері зателефонував батько відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , який був чоловіком сестри ОСОБА_9 і повідомив про смерть матері ОСОБА_5 . Просив повідомити про це ОСОБА_9 , що вона і виконала 06.01.2023р.
У Єдиному Державному реєстрі судових рішень міститься інформація про те, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області розглянута цивільна справа № 161/8098/23 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме факту смерті на тимчасово окупованій території України (Номер судового провадження: 2-о/161/246/23), у якій 23 травня 2023 року ухвалено рішення, що набрало законної сили 23.06.2023р., яким Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, задоволено. Встановити юридичний факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки села Чортовець Городенківського району Івано-Франківської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Волноваха Донецької області, Україна.
Отже, факт смерті на тимчасово окупованій території України спадкодавця ОСОБА_5 встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили 23.06.2023р. При цьому, до участі у цій справі, позивач ОСОБА_1 як заінтересована особа, залучений не був.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд встановивши, що в установлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 позивач до будь-якої нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, а звернувся до нотаріуса 29.11.2023 року, врахувавши недоведеність позивачем належним чином про необізнаність про смерть спадкодавця, а також те, що і сам факт необізнаності про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно положень статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В силу положень ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (частина третя статті 1235 ЦК України).
Право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов'язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов'язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов'язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з'ясуванні чи відноситься певний суб'єкт до кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб'єктів, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини (Постанова Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 510/350/16-ц (провадження № 61-19810св18)).
При з'ясуванні чи відноситься певний суб'єкт до кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, слід враховувати, що непрацездатність особи має підтверджуватися відповідними документами.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22)).
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
В матеріалах справи наявний заповіт, складений ОСОБА_5 05 листопада 2021 року у м. Волноваха Волноваського району Донецької області, посвідчений приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Кузуб Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за №1905. За змістом заповіту, ОСОБА_5 заповіла все свої майно, яке на день її смерті виявиться їй належним, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, в тому числі грошові кошти, що знаходяться на вкладах або на рахунках у банківських установах, ОСОБА_2 .
Місто Волноваха Донецької області окуповане військами Російської Федерації у березні 2022 року.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на тимчасово окупованій території..
Останнім днем строку для подання заяви про прийняття спадщини для позивача було 05 липня 2023 року.
ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшана Р.Р. 29 листопада 2023 року.
Утім нотаріус за його зверненням відмовив у видачі нотаріальних актів мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини та винесла постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії.
Встановлено, що 26 червня 2023 року відповідач ОСОБА_2 , подаючи до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини за заповітом, серед іншого повідомив, що у спадкодавця спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, передбачених статтею 1241 ЦК України, немає. За наслідками розгляду заяви на ім'я ОСОБА_2 було видано нотаріальний акт.
Разом з тим, відповідно до підпункту 5.5, 5.9 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов'язково з'ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.
Підпунктом 5.10 Порядку визначено, що при визначенні розміру обов'язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що обов'язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов'язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.
Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об'єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , відповідно до статті 1241 ЦК України, відноситься до повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, а отже має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , незалежно від змісту заповіту, тобто половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом.
Колегія суддів вважає, що відмова ОСОБА_1 у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, як спадкоємцю обов'язкової частки у спадщині після смерті матері, не є справедливим та свідчить про обмеження у реалізації його спадкових прав.
Враховуючи на відсутність зв'язку (телефонного, мобільного, поштового та через мережу Інтернет) між ОСОБА_1 та його матір'ю ОСОБА_5 через віддаленість місця проживання позивача від місця проживання матері та її перебування на тимчасово окупованій території Донецької області України, встановлення факту смерті спадкодавця в судовому порядку, суд вважає, що позивач з об'єктивних причин не міг довідатися про день смерті своєї матері, у зв'язку з чим слід дійти висновку про наявність підстав для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Підсумовуючи встановлені обставини, слід прийняти до уваги, що факт смерті спадкодавця встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили 23.06.2023р. і позивач до участі у справу про встановлення факту смерті залучений не був, день видачі свідоцтва про смерть (25.05.2023 року) та подачі позивачем ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшана Р.Р. заяви №386 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (29.11.2023 року), колегія суддів, враховуючи незначний проміжок часу, що пройшов після спливу шестимісячного строку від дня видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (25.05.2023 року) та поважність причин його пропуску, дійшла висновку про наявність законних підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини за законом.
Врахувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , який на час смерті матері ОСОБА_5 був особою, яка досягла пенсійного віку, що не виключає його права на обов'язкову частку у спадщині, пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_5 , додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: І.О. Максюта
Л.В. Василишин
В.Д. Фединяк
Повний текст постанови складено 31 травня 2024 року.