про повернення позовної заяви
1 жовтня 2010 року справа № 2-а-7878/10/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до
третя особа військової частини А2452
Департамент фінансів Міністерства оборони України
про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення
30 вересня 2010 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А2452 (надалі - відповідач) з залученням Департаменту фінансів Міністерства оборони України в якості третьої особи, про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення.
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Як убачається з позовної заяви, предметом позову є вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення.
Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
З огляду на зазначене спірні правовідносини, у даному випадку, виникли у сфері одержання соціальних виплат (пільг).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 25.12.2008 № 808-VI, що діяла до 10.03.2010) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг були підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Згідно із Законом України від 18.02.2010 № 1691-VI, який набув чинності з 10.03.2010, з Кодексу адміністративного судочинства України пункт 3 частини першої статті 18 було виключено. Водночас, цим же законом частину першу статті 15 Цивільного процесуального кодексу України викладено у новій редакції, згідно з якою було встановлено, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них підлягали розгляду судами в порядку цивільного судочинства.
Проте, у подальшому Закон України від 18.02.2010 № 1691-VI, яким було виключено з Кодексу адміністративного судочинства України пункт 3 частини першої статті 18 та внесено зміни до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, визнано неконституційним згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 № 19-рп/2010.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000).
Рішення Конституційного Суду України згідно зі статтею 69 Закону «Про Конституційний Суд України» є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.
Усуваючи із законодавчого регулювання неконституційні норми, Конституційний суд фактично відновив дію пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 25.12.2008 № 808-VI) .
Таким чином, з 09.09.2010 (день ухвалення рішення Конституційного суду України № 19-рп/2010) відновлено компетенцію місцевих загальних судів як адміністративних судів щодо розгляду справ, пов'язаних із соціальними виплатами.
Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Як убачається з позовної заяви, позивач проживає на території Іванківського району Київської області, а відповідач - у м. Яворів Львівської області.
З огляду на зазначене та беручи до уваги приписи норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду Київським окружним адміністративним судом, а має розглядатися місцевим загальним судом як адміністративним судом, визначеним позивачем з урахуванням правил територіальної підсудності, що встановлені статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 № 19-рп/2010, керуючись статтями 18, 19, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2452 з залученням Департаменту фінансів Міністерства оборони України в якості третьої особи, про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення разом із доданими до неї матеріалами, - повернути позивачу.
2. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя (підпис) Н. Д. Панченко