2 серпня 2010 року справа № 2-а-5686/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін
від позивача : ОСОБА_1,
від відповідача : ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фастівської районної державної лікарні ветеринарної медицини
до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області
про визнання недійсним рішення,-
Фастівська районна державна лікарня ветеринарної медицини (надалі - позивач) звернулась суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (надалі - відповідач) про визнання недійсним рішення від 15.09.2009 № 154, яким до позивача застосовано економічні санкції за порушення ним державної дисципліни цін, оскільки позивачем при наданні планових профілактичних заходів по профілактиці захворювань на лейкоз та бруцельоз необґрунтовано одержано виручку у розмірі 10 721,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність факту порушення ним положень додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 № 478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів», оскільки плата з населення при проведенні обов'язкових протиепізоотичних заходів по запобіганню інфекційних захворювань не бралась, платні послуги надавались лише за клінічний огляд тварин. Відтак, відповідно до тверджень позивача, він діяв відповідно до порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами та наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
У судовому засіданні 02.08.2010 представник відповідача заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 17.02.2006 по 20.03.2006 головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області на підставі посвідчення № 65 від 13.02.2006 проведено перевірку позивача з питань додержання порядку, встановлення та застосування цін і тарифів за період з 01.01.2005 по 01.01.2006.
За результатами перевірки складений Акт від 20.03.2006 (надалі - Акт перевірки). Вказаний Акт перевірки містить інформацію про порушення позивачем у періоді, що перевірявся (з 01.01.2005 по 01.07.2006) державної дисципліни цін, зокрема, вимог додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 № 478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» (надалі - Постанова КМУ № 478).
Висновок відповідача ґрунтується на тому, що при проведенні ветеринарно-санітарних заходів по профілактиці захворювань на лейкоз та бруцельоз, які відносяться до захворювань, зазначених у додатку 2 до Постанови КМУ № 478 і повинні здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, позивачем стягувалась плата за обстеження одного коня у розмірі 5,00 грн., однієї собаки у розмірі 1,00 грн., однієї корови у розмірі 10,00 грн., у результаті чого протягом 2005 року ним необґрунтовано одержано виручку у розмірі 10721, 00 грн.
За порушення державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з планових профілактичних заходів по профілактиці захворювань на лейкоз та бруцельоз, враховуючи положення статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ, відповідачем було прийнято рішення від 23.03.2006 № 63 про вилучення у відповідача у дохід Державного бюджету України необґрунтовано одержаної суми виручки у розмірі 10 721, 00 грн. та стягнення штрафу у розмірі 21 442, 00 грн.
Судом встановлено, що вказане рішення було направлено позивачеві 24.03.2006 рекомендованим листом та отримане ним 25.03.2006, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Таким чином, 25.03.2006 позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення.
В силу положень частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Поряд з цим, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позивач у судовому засіданні пояснив суду, що про порушення своїх прав та інтересів йому стало відомо лише 28.04.2010 внаслідок скасування Вищим адміністративним судом України рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2006 та ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.01.2007 відповідно до яких оскаржуване рішення було визнано протиправним та скасовано.
В силу приписів чинного законодавства поважними причинами визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі таких дій.
З огляду на зазначене, суд вважає поважними причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням на території республіки, визначені Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року 507-XII (надалі - Закон України «Про ціни і ціноутворення»).
Положеннями частин першої та другої статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Постановою КМУ № 478 затверджено перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів при інфекційних і паразитарних захворюваннях тварин, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.
До інфекційних і паразитарних захворювань тварин, заходи щодо ліквідації яких проводяться за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів окрім іншого відносяться такі захворювання як бруцельоз та лейкоз (Додаток № 2 Постанови).
Поряд з цим, додаток № 3 Постанови КМУ № 478, а саме «Перелік лабораторно-діагностичних досліджень при інфекційних та паразитарних захворюваннях тварин, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів» містить також такі види хвороб тварин як бруцельоз та лейкоз.
Тобто, як заходи щодо ліквідації так і лабораторно-діагностичні дослідження таких інфекційних захворювань тварин як бруцельоз та лейкоз здійснюється за рахунок державних коштів відповідних рівнів.
Як вбачається з Акта перевірки та виписки з наказу по районній державній лікарні ветеринарної медицини від 03.02.2005 № 6, затвердженого начальником Фастівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, планові діагностичні дослідження тварин здійснювались за рахунок коштів населення.
Пунктом 2 параграфу 3 наказу начальника управління ветеринарної медицини у Фастівському районі № 13 від 16.05.2005 встановлено, що плату згідно тарифів, яка утримується за надані населенню послуги при проведенні планових профілактичних заходів щодо недопущення розповсюдження інфекційних хвороб серед тварин приватного сектору, рахувати як плату за клінічний огляд тварин.
Разом з цим, Постанови КМУ № 478 надає визначення поняттю «лабораторно-діагностичні дослідження» яке включає в себе проведення вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патологоанатомічних, гістологічних, паразитологічних та інших досліджень (додаток N 3 до постанови) з метою діагностики хвороб тварин.
А відтак, поняття «інші дослідження з метою діагностики хвороб тварин», у даному випадку, включає в себе у тому числі і клінічний огляд тварини, як різновид діагностики, тобто дослідження тварини для розпізнавання хвороб і стану її організму з метою призначення необхідного лікування й профілактичних заходів.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позивачем всупереч приписам зазначеної Постанови КМУ необґрунтовано стягувалась плата з населення при наданні профілактичних заходів для недопущення поширення таких інфекційних та паразитарних захворюваннях тварин як бруцельоз та лейкоз.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Поряд з цим, відповідно до пункту 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за № 1047/6238 (надалі - Інструкція), підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки у результаті порушення ними чинного у періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Оскільки відповідачем у ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем державної дисципліни цін, ним було прийняте рішення від 23.03.2006 № 63 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме, вирішено вилучити необґрунтовано одержану суму виручки у розмірі 10 721, 00 грн. та штраф у розмірі 21 442, 00 грн. Загалом - 32 163, 00 грн.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Приписами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Проте, клопотання з цього приводу суду не заявлялись, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фастівської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області про визнання недійсним рішення від 22.03.2006 № 63 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом стягнення у доход Державного бюджету України необґрунтовано одержаної суми виручки у розмірі 10 721 (десять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 21 442 (двадцять одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 00 коп., - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. Д. Панченко
постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 05.08.2010