28 липня 2010 року справа № 2-а-1512/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Хім'як С.В., за участю представників сторін:
від позивача: Мацюк М.М.,
від відповідача-1: ОСОБА_1
від відповідача-2: Величко В.С.,
за позовом Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Гразд»
про стягнення фінансових санкцій,-
Державна податкова інспекція у Києво - Святошинському районі Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Гразд» (надалі - відповідач-2) про застосування до кожного з них і стягнення в дохід місцевого бюджету фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання та стягнення до Державного бюджету України прибутку (доходу) від проведення азартних ігор шляхом вилучення готівки з конфіскованого грального обладнання.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що працівниками прокуратури Києво- Святошинського району спільно з працівниками Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області та районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, у рамках проведення відпрацювання гральних закладів розміщених на території Києво-Святошинського району виявлено факт порушення відповідачами Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а саме: під час перевірки Інтернет клубу «Веселий Роджер», що розташований в орендованому відповідачем - 1 приміщені за адресою м. Боярка, вул. Молодіжна, 74 А відповідачами здійснювалась діяльність з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку в електронному (віртуальному) казино.
Оскільки, за порушення вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» передбачена відповідальність, позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач -1 позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити.
В обґрунтування заперечень вказав, що здійснює свою господарську діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет і клієнти закладу мають доступ до будь - яких «Веб - сторінок», які їх цікавлять, що не заборонено законодавством і не є організацією і проведенням азартних ігор. Відсутність у діях відповідача - 1 адміністративного правопорушення також підтверджується постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 08.09.2009, яка набрала законної сили 21.09.2009.
Відповідач - 2 позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити.
В обґрунтування заперечень вказав, що у позовній заяві не викладено жодних обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача до ТОВ «Гразд», не вказано у чому полягає протиправність його поведінки. Водночас, відповідач - 2 стверджує, що ніякою протиправною діяльністю не займався, приписів Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» не порушував, у зв'язку з чим просив суд залишити позов без розгляду.
Представники відповідачів у судовому засіданні 28.07.2010 заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Під час судового розгляду у якості свідків допитано громадянок ОСОБА_3. та ОСОБА_4
Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 25.06.2009, про що зроблено запис № 2 339 000 0000 009184, перебуває на податковому обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області та згідно свідоцтва про сплату єдиного податку № 144889 від 30.06.2009 за видом діяльності «роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами не віднесених до інших групувань», є платником єдиного податку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гразд», відповідно до довідки АБ № 170121, наданої відділом статистики у Солом'янському районі м. Києва, зареєстровано як юридична особа, місцезнаходження: м. Київ, вул. Волинська, 48/50. Основним видом діяльності товариства є виробництво ігор та іграшок, діяльність з організації азартних ігор, інші види оптової торгівлі.
23 липня 2009 року між відповідачами укладено договір доручення № 30005-02 ПВ, за яким відповідач - 1, як повірений, зобов'язується від імені та за рахунок відповідача - 2, як довірителя, укласти договори купівлі-продажу прав вимоги та їх обліку у межах умов договору публічної оферти № 30005-02 ПВ від 23.07.2009 та депозитного договору № 20Ю- К.01 06/07/09 від 06.07.2009, укладеного відповідачем -2 з ВАТ «АКБ Капітал». При цьому, права та обов'язки за укладеними повіреним договорами виникають безпосередньо у довірителя.
30 липня 2009 року працівниками прокуратури Києво - Святошинського району спільно з працівниками Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Києво- Святошинському районі Київської області та районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області проведено перевірку щодо додержання відповідачем - 1 вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» та зроблено висновок, що відповідно до договору № 30005-02 ПВ від 23.07.2009 користування комп'ютерами (публічна оферта) клієнт (відвідувач) має право встановлювати та використовувати на комп'ютерах відповідача -1 програмне забезпечення, що знаходиться у доступі мережі Інтернет.
Відвідувачі закладу користуються послугами Інтернет та грають в азартні ігри в мережі Інтернет вносячи відповідну суму коштів закладу. За певну суму коштів вони отримують ваучер із відповідним кодом обліку. Кожному ваучеру присвоюється індивідуальний номер коду із внесенням якого можливо прийняти участь в азартній грі на комп'ютерному обладнанні, яке знаходиться в Інтернет клубі.
Як зазначено у протоколі огляду місця події від 30.07.2009, на момент перевірки в закладі знаходилось комп'ютерне обладнання яке було підключено до електромережі та знаходилися у робочому стані, ваучери із відпорними кодами доступу, каса та при проведенні огляду місця події застосовувався фотозйомка фотоапаратом «Олімпус».
Факт організації відповідачами та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку, за думкою позивача, підтверджується поясненнями громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно з якими, Інтернет клуб («Веселий Род жер») надає усім клієнтам послуги з доступу до мережі Інтернет та азартних ігор.
Тому, перевіряючими зроблено висновок, що у приміщенні яке орендується, відповідачами здійснюється діяльність з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку в електронному (віртуальному) казино, що є порушенням положень статей 1, 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
По факту встановлення порушення, 31.07.2009 працівниками ВМП ДПІ у Києво - Святошинському районі складено постанову за статтею 181 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення відносно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
Тому, позивач просить суд застосувати до відповідачів адміністративно-господарські санкції, які передбачені статтею 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду встановлено, що у приміщені площею 105 кв.м., яке розташоване за адресою м. Боярка, вул. Молодіжна, 74 А, розміщується комп'ютерний клуб, що має назву «Веселий Роджер».
Дане приміщення на підставі договору суборенди від 1 липня 2009 року надане СПД ОСОБА_6. відповідачеві - 1 строком до 30 квітня 2011 року з метою розміщення комп'ютерного клубу.
Згідно договору про оренду майна від 13.07.2009 № 01-09 відповідач -1 тимчасово до 31.12.2009 володіє і користується комп'ютерною технікою у кількості 21 штука, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7
Відповідно до договору № 30005-02 ПВ від 23.07.2009 (публічної оферти) кожний відвідувач комп'ютерного клубу купуючи за встановленими тарифами ваучер, затвердженого зразка, набуває право вимоги до ВАТ «АКБ КАПІТАЛ», який є боржником відповідача - 2. Продаж ваучера здійснюється відповідачем - 1 від імені та за рахунок відповідача - 2 відповідно до умов договору доручення № 30005-02 ПВ від 23.07.2009.
Одночасно, інформація, що міститься у ваучері, дозволяє його власникові ідентифікувати себе перед відповідачами в якості особи, яка здійснила платіж для виконання купівлі права вимоги та права встановлювати та використовувати на комп'ютері комп'ютерного клубу програмне забезпечення, що знаходиться у доступі у мережі Інтернет, які його цікавлять, та використовувати інформацію отриману з сайтів, на власний розсуд.
Таким чином, згідно наявних у справі матеріалів, відвідувачі комп'ютерного клубу «Веселий Роджер» придбавали у відповідачів право тимчасового користування комп'ютерним обладнанням та строкового доступу до мережі Інтернет. Жодних ознак, які дають підстави суду ідентифікувати правовідносини між відповідачами та клієнтами комп'ютерного клубу, як організацію та проведення азартних ігор, договори банківського вкладу № 20Ю - К.01/06/07/09, доручення та публічної оферти № 30005-02 ПВ від 23.07.2009, не містять.
Належних та достатніх доказів, що підтверджують організацію та проведення відповідачами ігор, умовою участі у яких є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз) і результат яких повністю або частково залежить від випадковості, суду не надано, як і доказів контрольної участі перевіряючих у такій грі а також жодних результатів відео та фотозйомок.
Суд не може погодитись з твердженням позивача, що організація платного використання клієнтами комп'ютерного клубу доступу до мережі Інтернет є підтвердженням організації та проведення відповідачами азартних ігор через існуючу можливість таємно здійснювати азартні ігри в електронному (віртуальному) казино, бо вони ґрунтуються лише на припущеннях позивача.
Окрім зазначеного, із постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.09.2009 по справі № 3-4478/9 вбачається, що у діях громадянина ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 181 Кодексу про адміністративні правопорушення України (азартні ігри, ворожіння в громадських місцях), оскільки у матеріалах відсутні докази внесення гравцем ставки та отримання виграшу (призу).
Доказів, які б спростовували вказану обставину позивачем суду не надано.
Крім цього, відповідно до частини 1, 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, як на доказ у справі, на письмові пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки під час допиту обидва свідки ОСОБА_3. та ОСОБА_4 засвідчили, що жодних пояснень стосовно проведення азартних ігор правоохоронним органам ними не надавались, а заклад «Веселий Роджер» здійснює свою діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет, за що і отримувались кошти від відвідувачів.
Суд звертає також увагу сторін, що статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На неодноразову вимогу суду надати докази правомірності призначення, організації та проведення перевірки факту порушення відповідачами Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», суду не надано. Матеріали справи містять повідомлення прокуратури Київської області про відсутність оперативно - розшукових справ підрозділами податкової міліції ДПА в Київській області відносно відповідачів.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. При цьому, під гральним бізнесом розуміється діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку. Водночас, азартною грою вважається будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості (стаття 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»).
За порушення положень Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» згідно зі статтею 3 цього Закону України до суб'єктів господарювання може бути застосована відповідальність.
В силу положень Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування господарсько-правової відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, підставою застосування даного виду санкцій є адміністративно-господарське правопорушення - винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших суб'єктів господарювання.
Статтею 61 Конституції України закріплено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.
Жодних достатніх доказів того, що відповідачі, у межах заявлених позовних вимог, організовували або проводили на території України азартні ігри, позивачем суду не надано.
Відтак, аналізуючи викладені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у діях відповідачів відсутній склад правопорушення, оскільки недоведена вина (умисел), наявність якої є обов'язковою умовою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час судового розгляду наданими позивачем доказами не доведено факту вчинення правопорушення відповідачами.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що Конституцією України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3).
Враховуючи презумпцію невинуватості особи, закріплену у статті 62 Конституції України, та з огляду на положення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає, що обов'язок доказування факту вчинення правопорушення, вини відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та вчиненим правопорушенням покладається на позивача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та приймаючи до уваги ту обставину, судом були створені усі необхідні умови для надання сторонами доказів з метою встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Панченко Н.Д.
постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 30.07.2010