8 вересня 2010 року справа № 2-а-527/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін
від позивача : ОСОБА_1 (довіреність від 29.04.2009),
від відповідача : Лузанчук Л.Г. (довіреність № 1000/8/10-001 від 16.03.2009),
Круть Н.В. (довіреність № 149/8/10-001 від 19.02.2010),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.12.2007 № 0001451701/0 про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 4582,30 грн. (за основним платежем - 3485,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1097, 30 грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі -Закон України «Про податок на додану вартість») та вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовані норми закону.
У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати: податкове повідомлення - рішення від 29.12.2007 № 0001451701/0 про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 4582, 30 грн. (за основним платежем - 3485,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1097, 30 грн.), податкове повідомлення - рішення від 24.01.2008 № 0000051701/1 про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 4385, 00 грн. (за основним платежем - 3381,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1004, 00 грн.), а також рішення відповідача № 212/8/17-002 від 24.01.2008 про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 0001451701/0.
Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представники відповідача у судовому засіданні 08.09.2010 заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 30.11.2007 по 31.12.2007 посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі направлення на перевірку від 30.11.2007 № 181 було проведено планову документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 14.12.2005 по 30.06.2007.
У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобов'язання (невідповідність сум з податку на додану вартість між реєстром виданих податкових накладних та даними декларації з податку на додану вартість) за 2006 рік у розмірі 1226, 00 грн., за 1-2 квартал 2007 року у розмірі 2259, 00 грн.
За результатами перевірки складений акт від 17.12.2007 № 16/1701/2344204372 про результати планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 14.12.2005 по 30.06.2007 (надалі - Акт перевірки).
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 0001451701/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (надалі - Закон України № 2181), позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 4582, 30 грн., у тому числі, за основним платежем - 3485, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1097, 30 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 5 Закону України № 2181, звернувся до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області зі скаргою про його перегляд.
За наслідками адміністративного оскарження Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області прийнято рішення від 24.01.2008 № 212/8/17-002 про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 001541701/0 скасовано у частині донарахування позивачеві податкового зобов'язання у розмірі 197, 30 грн., у тому числі, за основним платежем - 104, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93, 30 грн.
Задовольняючи частково скаргу позивача, відповідач посилався на арифметичну помилку перевіряючого, а саме неврахування сплати податку на додану вартість позивачем у 2006 році у розмірі 104, 00 грн.
За наслідком розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.01.2008 № 0000051701/1, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 4385, 00 грн. у тому числі, за основним платежем - 3381, 00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1004, 00 грн.
Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України № 2181, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 001541701/0 вважається відкликаним в силу Закону, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо скасування рішення відповідача від 24.01.2008 № 212/8/17-002 про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 №0001451701/0 суд зазначає наступне.
Порядок розгляду скарг платників податків встановлений пунктом 5.2 статті 5 Закону України № 2181 та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 № 29 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 2.03.2001 № 82) та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за № 723/1748.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України N 2181, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.
Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Остаточне рішення вищого (центрального) контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Тобто, до суду може бути оскаржене лише рішення вищого контролюючого органу.
Як вбачається з наявних матеріалів справи за результатами розгляду скарги позивача податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є підставою для сплати ним податкового зобов'язання.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Рішення відповідача № 212/8/17-002 від 24.01.2008 про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 0001451701/0 не містить обов'язкових приписів позивачеві, а тому не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні положень пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак провадження у справі у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.
Щодо твердження позивача про неправомірність податкового повідомлення - рішення відповідача від 24.01.2008 № 0000051701/1, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 4385, 00 грн. у тому числі, за основним платежем - 3381, 00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1004, 00 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм підпункту 7.3.1 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилося у не включенні ним до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, отриману у складі вартості виконаних робіт (наданих послуг) за 2006 рік у розмірі 1639,00 грн., що підтверджується довідкою про рух коштів, а також не включення до податкової декларації з податку на додану вартість у ІІ кварталі 2007 року податкових зобов'язань з поставки товарів (автопослуг), надання яких підтверджуються виданими позивачем податковими накладними від 24.04.2007 № 6 (сума ПДВ - 850, 00 грн.) та від 16.05.2007 № 7 (сума ПДВ - 892, 33 грн.).
Загалом сума заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період становить 3381, 00 грн.
З урахуванням встановлених порушень, відповідачем нараховані штрафні санкцій у розмірі 1004, 00 грн. відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.
У ході судового розгляду судом установлено, що позивач визнає факт заниження ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість у 2006 році з урахуванням рішення відповідача від 24.01.2008 № 212/8/17-002 на суму 1639, 00 грн. Таким чином, у частині донарахування відповідачем сум податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за дані правопорушення позивач рішення податкового органу не оспорює.
Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що рішення податкового органу у частині нарахування позивачеві основного платежу з податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій на загальну суму 2294, 60 грн. (за основним платежем - 1639,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 655, 60 грн.) є обґрунтованим, а відтак, у цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо твердження позивача про неправомірність рішення відповідача у частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1742, 00 грн., через не відображення у податковій декларації з податку на додану вартість у ІІ кварталі 2007 року податкових зобов'язань з поставки товарів (автопослуг) згідно з виданими позивачем податковими накладними, суд зазначає наступне .
У ході судового розгляду судом установлено та не заперечувалось сторонами, що позивачем у ІІ кварталі 2007 року виписані податкові накладні від 24.04.2007 № 6 на загальну суму 5100, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 850, 00 грн.) та від 16.05.2007 № 7 на загальну суму 5354, 08 грн. (в тому числі ПДВ - 892, 33 грн.). Як вбачається із змісту податкових накладних, які включені до реєстру виданих та отриманих накладних, позивачем суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_3. надано автопослуги. Однак, у вказаний звітний період позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість з нульовими показниками.
Відповідно до положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
За поясненнями позивача, дані податкові накладні були виписані ним помилково. Автопослуги суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_3. ним не надавались, будь-яких документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції (виконання робіт (послуг), не оформлювались, кошти на розрахунковий рахунок не отримувались.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Судом, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово оголошувалась перерва. Тобто, сторонам були створені усі необхідні умови для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства.
Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував правомірність нарахування даного податкового зобов'язання, а саме доказів, що засвідчують факт надання у ІІ кварталі 2007 року позивачем автопослуг ОСОБА_3 або отримання грошових коштів за вказаною господарською операцією. Матеріали справи не містять також посилання відповідача на норми права, що вказують на виникнення у позивача, як продавця послуг, зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість у разі оформлення ним лише податкової накладної без зарахування коштів від покупця (замовника) на його банківський рахунок як оплату послуг (оприбуткування в касі) та/або відсутності факту відвантаження товарів (передачі робіт (послуг); доказів включення до складу податкового кредиту зазначених сум контрагентом позивача. Суду не надано також доказів наявності інших випадків, передбачених пунктом 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», необхідних для виникнення у позивача спірних податкових зобов'язань з податку на додану вартість у ІІ кварталі 2007 року.
Необхідно зазначити, що з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - фізичними особами наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06. 2004 за № 803/9402 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами
За результатами проведеної документальної перевірки складається акт документальної перевірки. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 1.4- 1.7. Порядку).
Враховуючи приписи частини другої розділу ІІ Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо встановлених порушень.
Проте вказаний Акт перевірки не містить в собі чітких даних на підставі яких суд може встановити правомірність здійснених відповідачем нарахувань податкових зобов'язань.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру нарахованих податкових зобов'язань замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1742, 00 грн.
Приписами пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 встановлено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею за порушення податкового законодавства. З урахуванням відсутності порушень позивачем у даних правовідносинах податкового законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачеві штрафних санкцій у розмірі 348, 40 грн. відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та приймаючи до уваги ту обставину, що позивачем у ході розгляду справи визнано правомірність нарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та як наслідок застосування штрафних фінансових санкцій на загальну суму 2294, 60 грн. (за основним платежем - 1639,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 655, 60 грн.) а також ту обставину, що судом були створені усі необхідні умови для надання відповідачем доказів з метою встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Провадження у справі у частині позовних вимог щодо скасування рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 212/8/17-002 від 24.01.2008 про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 № 0001451701/0, - закрити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 24.01.2008 № 0000051701/1 у частині нарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 40 коп., у тому числі 1742, 00 грн. за основним платежем та 348, 40 грн. за штрафними санкціями.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. Д. Панченко
постанову виготовлено у повному обсязі та підписано - 10.09.2010