Ухвала від 30.05.2024 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.05.2024 Справа № 914/2441/15(914/1356/24)

Суддя Цікало А. І., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вул. Козельницька, 3, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) заборгованості у розмірі 263437 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

24.05.2024 р. до Господарського суду Львівської області за вх. № 1508 надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» заборгованості у розмірі 263437 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (боржника), провадження в якій відкрито ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 р. Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури санації боржника (ПАТ «Львівська вугільна компанія») введеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2018 р.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства.

Після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі. Щодо боржника норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні у порівнянні з іншими нормами чинного законодавства.

Частинами першою та другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор, зокрема, - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявлені Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» вимоги до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», отже такі вимоги є поточними.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Таким чином, вимога Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», яка міститься в заяві про видачу судового наказу, підлягає вирішенню в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» шляхом її розгляду у позовному провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно з ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, а тому у видачі судового наказу слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 11, 12, 147, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» заборгованості у розмірі 263437 грн. 02 коп.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-сторінка на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/fair/sud5015.

Суддя Цікало А.І.