ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2024Справа № 910/2901/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗВ»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 8 474, 67 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗВ» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 8 474, 67 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 110, 113-115, 129-131, 133 Статуту залізниць України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків у частині збереження вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2901/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
22.03.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зокрема, зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем не забезпечено схоронності вантажу та не доведено, що наявні сліди доступу до вантажу. Крім того, стверджує, що покладення на нього відшкодування збитків має місце лише за наявності причино-наслідкового зв'язку між його неправомірними діями і збитками, що позивачем не доведено.
Відповіді на відзив матеріали справи не містять.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до вимог ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р., Статут залізниць України (надалі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Судом встановлено, що у вересні 2023 року позивачем (відправник) на адресу ДТЕК «Бурштинська ТЕС» (одержувач) були відправлені залізничні вагони № 56046352, № 60025061, № 62964622 з вугіллям кам'яним.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи залізничними накладними № 48809073, № 48808075 та № 48846265.
Згідно до статті 130 Статуту, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику. Можливість передачі права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній).
Вантажоодержувач (ДТЕК «Бурштинська ТЕС») зробив на залізничних накладних переуступний напис відправнику вантажу (позивачу) на пред'явлення претензії та позову до залізниці. Переуступний напис засвідчений підписами директора та головного бухгалтера, печаткою підприємства-вантажоодержувача.
Під час перевезення зазначеного вантажу на станції Бурштин Львівська залізниця, було проведено перевірку та переважування вантажу та встановлено недостачу вугілля кам'яного, в зв'язку з чим складені наступні комерційні акти:
- № 388103/167 недостача у вагоні № 56046352 складає 1, 250 тон;
- № 388103/163 недостача у вагоні № 60025061 складає 1, 700 тон;
- № 388103/180 недостача у вагоні № 62964622 складає 0, 950 тон.
Згідно ст.ст. 113, 114, 115 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідач вказує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем не забезпечено схоронності вантажу та не доведено, що наявні сліди доступу до вантажу. Крім того, стверджує, що покладення на нього відшкодування збитків має місце лише за наявності причино-наслідкового зв'язку між його неправомірними діями і збитками, що позивачем не доведено.
Відповідно до частини 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом «а» частини 2 статті 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (ч. 3 ст. 129 Статуту).
Так, згідно з комерційними актами:
- № 388103/163 від 12.09.2023 на станції Бурштин Львівської залізниці, вагон № 60025061 було подано на контрольне зважування, під час якого виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 90 900 кг, тара 22 600 кг, нетто 68 300 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1 700 кг. На поверхні вантажу виявлено: навантаження вище бортів 10-15 см, маркування не відповідає електронному документу. За напрямком руху поїзда над 1-м люком зліва виявлено воронкоподібне заглиблення розміром 500 мм х 500 мм х 200-300 мм. З лівої сторони неконструктивне прилягання кришки 1-го люка до арміровочного листа, зазор довжиною 300-500 мм висотою 30-40 мм. Видно старі сліди просипання вантажу. Вагон в технічному відношенні справний. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. На момент огляду та видачі просипання не було;
- № 388103/167 від 12.09.2023 на станції Бурштин Львівської залізниці, вагон № 56046352 було подано на контрольне зважування, під час якого виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 90 550 кг, тара 21 800 кг, нетто 68 750 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1 250 кг. На поверхні вантажу виявлено: навантаження вантажу вище бортів 10-20 см, маркування не проглядається. Зліва по ходу поїзда над 1-м люком є воронкоподібне заглиблення розміром 50-60 см х 50-60 см х 30-40 см, слідів ходіння не виявлено, зліва не конструктивне прилягання кришки 1-го люка до арміровочного листа, є зазор довжиною 250-350 мм висотою 20-30 мм. Видно старі сліди просипання вантажу. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. На момент огляду та видачі просипання не було;
- № 388103/180 від 23.09.2023 на станції Бурштин Львівської залізниці, вагон № 62964622 було подано на контрольне зважування, під час якого виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 90 650 кг, тара 21 600 кг, нетто 69 050 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 950 кг. На поверхні вантажу виявлено: навантаження вантажу вище бортів 10-20 см, маркування проглядається. Зліва по руху поїзда над 2-3 м люк є воронкоподібне заглиблення розміром 100-150 см х 100-150 см х 40-50 см, зліва не конструктивне прилягання кришки 2-го люка до арміровочного листа, є зазор довжиною 200-300 мм висотою 20-30 мм, закладено ганчір'ям. Видно старі сліди просипання вантажу. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. На момент огляду та видачі просипання не було.
Положеннями статті 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до положень статті 52 Статуту, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць.
У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Отже, стаття 24 Статуту передбачає саме право залізниці взагалі перевіряти правильність зазначених вантажовідправником у накладній відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Разом з цим, відповідно до пункту 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника. Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу. Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
Пунктом 32 Статуту залізниць України передбачено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Правила перевезень вантажу у вагонах відкритого типу затверджені наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001. Пунктом 4 цих Правил передбачено, що можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником. Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої (пункт 5 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу).
У пункті 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України № 04-5/225 від 29.09.2008 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.
Відповідно до п. 3.20. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 за змістом ст. 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Згідно з п. 3.21. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.
Відповідно до §§5-8 «Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів дрібних фракцій, що перевозяться без тари» перед завантаженням сипучих вантажів дрібних фракцій у полувагони з нижніми розгрузочними люками відправник зобов'язаний прийняти заходи по ущільненню наявних зазорів, в тому числі і конструктивних, через які можливо просипання вантажу при перевезенні. Зазори необхідно ущільнювати і при перевезенні сипучих вантажів, якщо конструкція кузова вагона не забезпечує збереження вантажу, що перевозиться. Зазори в підлогах полу вагонів можливо ущільнювати двома способами: зволоження вантажу на підлозі вагону і зволоження підлоги вагону. Відправник за погодженням із залізницею може розробляти і застосовувати інші матеріали для зв'язування або способи для ущільнення зазорів кузовів вагонів, що забезпечують збереження вантажу, що перевозиться і рухомого складу.
Статтею 127 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Згідно з статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до акту № 62 про технічний стан вагона (контейнера) ф. ГУ-106 від 12.09.2023 вагон № 60025061 технічно справний. Причини виникнення несправності: зліва по ходу руху поїзда не конструктивне прилягання кришки 2 люка до арміровочного листа, є зазори розміром 200-300мм х 20-30 мм. Вантажовідправник міг побачити дані зазори, але заходи щодо запобігання втрати вантажу відправником не вжито.
Згідно з актом № 66 про технічний стан вагона (контейнера) ф. ГУ-106 від 12.09.2023 вагон № 56046352 технічно справний. Причини виникнення несправності: зліва по ходу руху поїзда не конструктивне прилягання кришки 1 люка до арміровочного листа, є зазори розміром 200-350мм х 20-30 мм. Вантажовідправник міг побачити дані зазори, але заходи щодо запобігання втрати вантажу відправником не вжито.
Відповідно до акту № 78 про технічний стан вагона (контейнера) ф. ГУ-106 від 23.09.2023 вагон № 62964622 технічно справний. Причини виникнення несправності: зліва по ходу руху поїзда не конструктивне прилягання кришки 1 люка до арміровочного листа, є зазори розміром 300-500мм х 30-40 мм. Вантажовідправник міг побачити дані зазори, але заходи щодо запобігання втрати вантажу відправником не вжито.
Так, згідно з актами загальної форми ГУ-23 № 1595 від 12.09.2023 (а.с.10), № 1603 від 12.03.2023 (а.с. 13) та № 1669 від 23.09.2023, вагони № 60025061, № 56046352 та № 62964622 мають комерційну несправність.
Суд зазначає, що вказані акти про технічний стан вагонів і акти загальної форми підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.
Отже, наведене свідчить про наявність конструктивних зазорів у вагонах № 60025061, № 56046352, № 62964622 та нещільне прилягання люка до балки, що призвело до часткової втрати вантажу, тобто про комерційну несправність вагонів.
Згідно комерційних актів № 388103/163 від 12.09.2023, № 388103/167 від 12.09.2023 та № 388103/180 від 23.09.2023 вантаж завантажено відправником, тобто самим позивачем та він міг побачити зазори, але заходів щодо запобігання втрати вантажу не вжив, а також не відмовився від даних вагонів.
Підсумовуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що втрата вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, за що відповідальність несе той, хто завантажив продукцію у вагон, тобто в даному випадку саме позивач, як вантажовідправник несе таку відповідальність. Доказів протилежного позивачем, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.
Підпунктом 8 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
За таких обставин, оцінивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вину відповідача в неналежному виконанні своїх обов'язків у частині збереження вантажу, тобто відсутній повний склад елементів правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань