ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
30.05.2024Справа № 910/3096/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 123 754,88 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС" (далі - позивач, ТОВ "БК "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ") про стягнення 123 754,88 грн на підставі Договору № ПР/НРП-21667/НЮ 23.11.2021, з яких 123 278,85 грн інфляційного збільшення, 476,03 грн 0,1 % річних.
Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 13.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати наданих послуг/виконаних робіт підрядником (позивачем) за Договором № ПР/НРП-21667/НЮ 23.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 позовну заяву ТОВ "БК "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3096/24, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/3096/24.
21.03.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про вступ у справу як представника.
01.04.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформований та зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "БК "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС".
02.04.2024 в системі «Електронний суд» позивачем сформована та 03.04.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив з викладеними у ній поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
04.04.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовані та зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив.
08.04.2024 в системі «Електронний суд» позивачем сформовані та 09.04.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
При визначенні підсудності даного спору Господарському суду міста Києва позивачем застосовано загальні правила підсудності, враховуючи, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, а саме:
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору у даній справі є стягнення 123 754,88 грн на підставі Договору № ПР/НРП-21667/НЮ 23.11.2021, з яких 123 278,85 грн інфляційного збільшення, 476,03 грн 0,1 % річних.
Предметом Договору № ПР/НРП-21667/НЮ 23.11.2021, укладеного за результатами публічної закупівлі №UA-2021-09-17-000846-a між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС" (далі - підрядник), визначено, що підрядник з власних матеріалів зобов?язується за завданням замовника надати послуги з поточного ремонту м?якої покрівлі будівлі та світлоаераційних ліхтарів будівлі моторвагонного депо Запоріжжя-2 (цех ТО-3, ПР-1 ЕРС), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані 4б (далі- послуги) (код ДК 021-2015 « 45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи») та здати в установлений договором строк закінчені послуги, а замовник зобов?язується прийняти та оплатити ці послуги у відповідності до умов даного договору (далі - Договір).
Згідно з п. 2.1 Договору, обсяг та характер послуги, використаних матеріалів, передбачених у пункті 1.1 даного договору, визначається кошторисом, узгодженим сторонами, який є невід?ємною частиною даного договору та підставою для взаємних розрахунків (додаток №1) відповідно до вимог Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293.
Умовами пункту 3.1 Договору сторони погодили, що вартість всіх доручених підряднику по даному договору послуг та матеріалів, що ним використовуються, визначається у сумі 1 037 999,00 грн (один мільйон тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн 00 коп.), у тому числі ПДВ 20 % - 172 999,83 грн.
Згідно з п. 3.2 Договору, оплата за надані послуги здійснюється замовником по факту надання послуг на підставі підписаних актів форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3, на 45-й банківський день з дати реєстрації підрядником податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації підрядник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу замовника, яка вказана в договорі у розділі «Реквізити сторін».
Якщо Підрядник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк для оплати за отримані Замовником послуги починає свій перебіг з дня реєстрації виконавцем податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.
Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата за кожну партію наданих послуг по даному Договору проводиться замовником при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Розрахунки здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування 100% грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 3.4 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, здача-приймання виконаних послуг оформляється актом форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3, підписаними сторонами. Від імені замовника акт форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3 підписують уповноважені особи структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 5.2. Договору, замовник, зокрема, зобов?язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані послуги відповідно до умов даного договору;
Згідно з п. 5.4. Договору, підрядник, зокрема, зобов?язаний виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки послуги відповідно до проектно-кошторисної документації та передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та даним договором закінчені послуги.
Термін дії Договору: з моменту його підписання до 31.12.2021 р., а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 20.1. Договору).
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду, який є окремим видом договорів підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
До окремих договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 глави 61 ("Підряд"), положення параграфа 1 ("Загальні положення про підряд") застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями ЦК України про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).
Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Як встановлено судом за умовами Договором № ПР/НРП-21667/НЮ 23.11.2021, об'єкт, на якому здійснювався поточний ремонт (будівля моторвагонного депо Запоріжжя-2 (цех ТО-3, ПР-1 ЕРС)) знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані 4б.
Відтак, спір у даній справі № 910/3096/24 стосується прав і обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном - об'єктом ремонтних робіт за Договором № ПР/НРП-21667/НЮ 23.11.2021, який знаходиться у м. Запоріжжя (Запорізька область).
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Таким чином, оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване у Запорізькій області, то позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 123 754,88 грн підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа № 910/3096/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 123 754,88 грн підлягає передачі на розгляд Господарського суду Запорізької області за встановленою підсудністю.
Керуючись ст. 30, 31, 232- 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд
Справу № 910/3096/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВЕРТИКАЛЬ - ПЛЮС" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 123 754,88 грн передати за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Заорізької області (Україна, Україна, 69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ГЕТЬМАНСЬКА, будинок 4).
Повний текст ухвали складено та підписано 30.05.2024.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА