номер провадження справи 9/59/24
03.06.2024 Справа № 908/961/24
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-А)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення суми 58602,67 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 58602,67 грн страхового відшкодування.
Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов'язань з оплати страхового відшкодування, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Позов обґрунтовано ст. ст. 22, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 22, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 108 Закону України «Про страхування», договором добровільного страхування транспортних засобів №28-0102-23-00242 від 25.08.2023. У позові позивачем також викладена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, в т.ч. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 08.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/961/24, присвоєний номер провадження 9/59/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
15.05.2024 на адресу суду від ТДВ «СК «КРЕДО» надійшов відзив (документ сформовано в системі «Електронний суд» 15.05.2024), в якому відповідач вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 58602,67 грн визнав в повному обсязі, просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. Заперечив проти витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1000,00 грн.
Цього ж дня на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (документ сформовано в системі «Електронний суд» 15.05.2024), в якій позивач виклав свої заперечення на доводи відповідача щодо необґрунтованості заявлених позивачем витрат на сплату послуг адвоката та їх зменшення. Просив позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути на його користь як суму заявленого позову, так витрати на правничу допомогу.
Розглянувши матеріали справи, суд
25.08.2023 року між ПАТ «СК «УСГ» (страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0102-23-00242, предметом якого є страхування транспортного засобу «BМW X5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
25.11.2023 року о 13 год 20 хв відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного «BMW X5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу «HYUNDAI SONATA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Дорожньо-транспортна пригода оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (електронним європротоколом) від 25.11.2023, що відповідає приписам п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та абц. 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, а тому є належним та допустимим доказом.
Як вбачається з електронного європротоколу, відомості до нього внесені обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце ДТП, наявне фото з місця ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному електронному європротоколі.
Факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння. Вбачається, що водій автомобіля «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 під час зміни смуги був не уважним, не дотримався безпечної дистанції та не надав дорогу транспортному засобу «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 та, як наслідок, здійснив з ним зіткнення, чим порушив Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження зазначених транспортних засобів.
27.11.2023 Страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , проведено його огляд та складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 27.11.2023, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.
Матеріали справи містять рахунок ТОВ «БЛ Сервіс» (станція технічного обслуговування) на оплату №0000001298 від 05.12.2023, який виставлено ОСОБА_1 на суму 129125,71 грн.
ПАТ «Страхова компанія «УСГ» складено страховий Акт № STOKA-1000001985 від 06.12.2023, згідно з яким вищезазначену ДТП, що сталася 25.11.2023, визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 80000,00 грн, а також розрахунок суми страхового відшкодування. Одержувачем грошових коштів є - ТОВ «БЛ Сервіс».
На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 80000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №99338 від 07.12.2023 року (копія міститься в матеріалах справи).
Згідно з полісом серії ЕР № 216687676 (діючим станом на 25.11.2023) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «HYUNDAI SONATA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом - 0,00 (нуль) грн; ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн.
Позивач 20.12.2023 направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» заяву про виплату страхового відшкодування за вих. № 50008 від 18.12.2023, відповідно до якої просив сплатити суму 80000,00 грн страхового відшкодування.
Заява отримана відповідачем 25.12.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).
Невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.
Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.ст. 980, 982 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом … (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з вимогами ст. 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, враховуючи досліджені судом докази, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов договору №28-0102-23-00242 від 25.08.2023 здійснив виплату страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 80000,00 грн.
Згідно з положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Вартість відновлювального ремонту розраховується відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Відповідно до п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е3 (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевіщує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ...
Відповідно до пп. в) п. 7.39. вищезазначеної Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є: складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ.
Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез).
З огляду на наведені норми права, сума страхового відшкодування, яка підлягає до сплати відповідачем на користь позивача складає 58602,67 грн.
Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 58602,67 грн страхового відшкодування суду не надав.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 58602,67 грн страхового відшкодування є законними та обґрунтованими, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому позов судом задовольняється.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
З положень ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач у поданому відзиві до початку розгляду справи по суті визнав позов, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме - у розмірі 1514,00 грн.
На підставі викладеного, враховуючи приписи статті 129 ГПК України, інша частина судового збору, а саме - у розмірі 1514,00 грн покладається на відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2023-Ю від 08.12.2023, укладеного з Адвокатським бюро «Гедз», копію Акту виконаних робіт від 26.03.2024, копію довіреності №0124-13 від 05.01.2024, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021. Також суду надано копію платіжної інструкції № 5459 від 26.03.2024 на суму 36000,00 грн, що, зокрема, підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на професійну правничу допомогу за даним спором.
В акті надання послуг від 26.03.2024 наведений перелік послуг, які надавалися Адвокатським бюро «Гедз», зокрема щодо спору де страхувальником у правовідносинах за договором добровільного страхування виступав Секун О.В., винуватцем ДТП Петров О.А., дата події 25.11.2023. В зазначеному акті сторонами погоджено, що Клієнт за виконану роботу сплачує Адвокатському бюро гонорар, передбачений умовами Договору в розмірі 7000,00 грн.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. Зокрема зазначив, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної, технічної роботи з огляду на малозначність та аналогічність (ПрАТ «СК «УСГ» подано ряд позовних заяв до ТДВ «СК «КРЕДО» з ідентичним текстом), а також зважаючи на розгляд її судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів. Також відповідачем вказано, що з договору про надання правничої допомоги та акту виконаних робіт неможливо встановити, перелік яких саме послуг щодо конкретної справи надавався. На підставі викладеного, просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі “East/WestAllianceLimited проти України” від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21: «…суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. 118. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України). 119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. 120. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19”. «…при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. 132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18».
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
У вищевказаній постанові Велика Палата Верхового Суду також зазначила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункти 144, 145 постанови).
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії цієї справи, що справа є незначної складності, немалу кількість аналогічних однотипних справ за позовами позивача, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ціну позову, кількість заяв по суті складених позивачем (позовна заява та відповідь на відзив), визнання позову відповідачем, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн від попередньо заявленої суми (7000,00 грн). Решту витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) суму 58602 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот дві) грн 67 коп. страхового відшкодування.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) суму 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) із Державного бюджету України суму 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору (50% від загальної суми сплаченого судового збору), перерахованого за платіжною інструкцією № 5465 від 26.03.2024.
Дане рішення є підставою для повернення Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) із Державного бюджету України суми 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № 5465 від 26.03.2024.
Рішення складено та підписано 03.06.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва