вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
29 травня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/216/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Штундер Д.Л.
Розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», м. Ужгород
до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
в особі Філії «Пасажирська Компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 25 550,17 грн
За участю представників:
позивача - Кривка М.В., адвокат, довіреність №01Др-17-0524 від 27.05.2024;
відповідача - Пічугіна С.С., адвокат, ордер серії АА №1420996 від 19.03.2024.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська Компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 25 550,17 грн фактично спожитої потужності над фактично оплаченою замовленою потужністю відповідно до заяви-приєднання до умов договору №42DPZK3015-17 від 26.06.2017 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/216/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 лютого 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05 березня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Надалі, зважаючи на наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до позову, а також необхідність дослідження оригіналів доказів копії яких долучено до справи, суд ухвалою від 25 квітня 2024 призначив справу №907/216/24 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 16 травня 2024 року.
Крім того, означеною ухвалою від 25.04.2024 суд згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України зобов'язав позивача надати докази на підтвердження визначення розміру річної замовленої потужності на 2021 рік за договором від 26.06.2017 №42DPZK3015-17, докази на підтвердження сплати відповідачем плати за розподіл природного газу по об'єкту розташованому за адресою вул. Станційна, буд. 9, м. Ужгород за 2021 рік та запропонував в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України позивачу надати письмові пояснення щодо правової підстави надання послуг з розподілу природного газу по об'єкту розташованому за адресою вул. Станційна, буд. 9, м. Ужгород в 2021 році з урахуванням встановленого в п. 12.1. Договору від 23.03.2021 № 42DP880-4620-20 строку його дії.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.05.2024 у зв'язку з заявленим позивачем клопотанням для надання можливості виконати вимоги ухвали суду від 25.04.2024 року.
23 травня 2024 року від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення від 23.05.2024 з долученими до них актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року включно на підставі яких визначалася замовлена потужність на 2021 рік по об'єкту споживання за адресою вул. Станційна, буд. 9, м. Ужгород та докази оплати відповідачем послуг розподілу природного газу по означеному об'єкту в 2021 році.
В судовому засіданні 29.05.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з визначених в позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.
Відповідач в судовому засіданні 29.05.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог та, з урахуванням поданого суду відзиву на позов, просить в позові відмовити.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані перевищенням відповідачем в 2021 році фактичного обсягу використаної (спожитої) потужності об'єкту споживання за адресою вул. Станційна, буд. 9, м. Ужгород над оплаченою річною замовленою потужністю за січень-лютий 2021 року відповідно до Договору розподілу природного газу №42DPZK3015-17 від 26.06.2017 та заяви-приєднання №42DPZK3015-17 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 26.06.2017, у зв'язку з чим, виходячи з положень абз. 3 п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем він зобов'язаний сплатити різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності, що за підрахунками АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» становить 25 550,17 грн.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву від 19.03.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на ту обставину, що вартість послуг з розподілу природного газу за Договором розподілу природного газу №42DPZK3015-17 від 26.06.2017 відповідно до підписаних сторонами актів наданих послуг відповідачем оплачено в повному обсязі.
При цьому, пояснює, що в ході змін організаційної структури відповідача 01.07.2020 була створена філія «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця», а з 01.08.2020 виробничий підрозділ вокзал станції Ужгород вилучено зі складу філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» та приєднано до філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця».
Звертає увагу, що з урахуванням викладеного, між АТ «Закарпатгаз» та виробничим підрозділом вокзал станції Івано-Франківськ філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця» було укладено новий договір розподілу природного газу від 23.03.2021 шляхом підписання заяви - приєднання № 42DP880-4620-20, згідно з п. 12.1. якого він набирає чинності з моменту його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2021 року, згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Таким чином, відповідач стверджує, що договір від 26.06.2017 № 42DPZK3015-17 не розривався, а перестав виконуватися сторонами, при цьому користування природним газом не припинялося, а кошти за січень - лютий місяці 2021 року по даному договору оплачені згідно наданих рахунків АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз».
Відповідь на відзив.
Позивачем не подано суду відповіді на відзив в розумінні ст. 166 ГПК України. Водночас, відповідно до письмових пояснень від 25.04.2024 АТ «Закарпатгаз» зауважує, що фактичне припинення договірних відносин між АТ «Закарпатгаз» та АТ «Українська залізниця», що виникли на підставі укладеного договору розподілу природного газу № 42DPZK-3015-17 від 26.06.2017 та згідно яких здійснювався розподіл природного газу за адресою: вул. Станційна, 9, м. Ужгород - відбулось 01.03.2021, про що також вказує обставина укладення між Оператором ГРМ та АТ «Українська залізниця» договору № 42Dр880-4620-20 від 23.03.2021, згідно якого за адресою: вул. Станційна, 9, м. Ужгород - надається послуга із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об'єкта (точки комерційного обліку).
Доводить, що у березні 2021 року - відбулось вилучення об'єкту споживача із заяви- приєднання до умов договору розподілу, а вилучення об'єктів споживача із заяви-приєднання № 42DPZK-3015-17 від 26.06.2017 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та, як наслідок укладення нового договору № 42DP880-4620-20 від 23.03.2021, не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань в частині погашення заборгованості за перевищення річної замовленої потужності, оскільки згідно з ст. 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
26 червня 2017 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі Споживач та/або відповідач) в особі Філії «Пасажирська Компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підписано Заяву-приєднання № 42DPZK3015-17 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та в цей же день укладено з Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (надалі - Оператор ГРМ та/або позивач) Договір розподілу природного газу № 42DPZK3015-17 (надалі - Договір від 26.06.2017), відповідно до п. 1.1. якого цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з заявою-приєднання № 42DPZK3015-17 від 26.06.2017 об'єктом споживання є «Вокзал станції Ужгород», за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 9.
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 1.4. Договору, Оператор ГРМ - це оператор газорозподільної системи в особі Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», що здійснює розподіл природного газу, а споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з п. 6.1. Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
За змістом п. 6.3. Договору (в редакції постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019, № 1469 від 29.07.2020) величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Пунктом 6.4. Договору (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з п. 6.5. Договору (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою:
В м = к х Т х ?,
де к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим Споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об'єкта споживача; к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності Споживачем, що не є побутовим;
Т - тариф на розподіл природного газу Оператора ГРМ, встановлений Регулятором;
?= Смфакт - Сзамовл, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення;
?= Смфакт - См-1факт, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у місяцях, наступних за місяцем, в якому було вперше у календарному році допущено перевищення;
Смфакт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання, природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно);
См-1факт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця, що передує місяцю надання послуг (включно);
Сзамовл - річна замовлена потужність Споживачем.
Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої Споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах Споживача, шо не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем.
За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої Споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає Споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.
Позивач, як Оператор ГРМ, стверджує про перевищення відповідачем в 2021 році фактичного обсягу використаної (спожитої) потужності об'єкту споживання за адресою вул. Станційна, буд. 9, м. Ужгород над оплаченою річною замовленою потужністю за січень-лютий 2021 року відповідно до Договору розподілу природного газу №42DPZK3015-17 від 26.06.2017 та заяви-приєднання №42DPZK3015-17 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 26.06.2017, у зв'язку з чим різниця між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності в 2021 році становить 25 550,17 грн, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до господарського суду.
В якості підтвердження перевищення відповідачем фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої річної потужності позивачем долучено до матеріалів справи:
- акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року включно, остаточну алокацію з інформаційної платформи Оператора ГТС про обсяги споживання природного газу за газовий рік 2019-2020 по об'єкту: «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9, на підставі яких АТ «Закарпатгаз» визначено замовлену потужність на 2021 рік по об'єкту споживання за адресою вул. Станційна, буд. 9, м. Ужгород обсягом 58 473,60 м.куб.;
- витяги з інформаційної платформи Оператора ГТС про обсяги споживання по об'єкту: «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9 в січні-лютому 2021 року природного газу обсягом 21 707,29 м.куб.;
- банківські виписки по рахунку АТ «Закарпатгаз» за 09.03.2021, 05.02.2021, 15.01.2021 про сплату відповідачем вартості послуг розподілу природного газу в січні-лютому 2021 року загальним обсягом 9745,69 м.куб.;
- Акт наданих послуг №ЗКЯ81057688 від 31 грудня 2021 року (не підписаний відповідачем), рахунок на оплату №62003402 від 19.01.2022, звіт про фактичне використання потужності від 28.02.2021, які відповідно до листа №880-Сл-687-0122 від 20.01.2022 направлялися на адресу відповідача.
Вказане перевищення, за позицією позивача, виникло у зв'язку з укладенням між сторонами 23.03.2021 нового Договору розподілу природного газу (Договір №42DР880-4620-20 від 23/03/2021) і фактичним припиненням з 01.03.2021 договірних відносин між АТ «Закарпатгаз» та АТ «Українська залізниця» на підставі Договору розподілу природного газу № 42DPZK3015-17 від 26.06.2017 згідно якого здійснювався розподіл природного газу по об'єкту: «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9 та, як наслідок, вилучення вказаного об'єкту споживача із заяви-приєднання до умов розподілу природного газу.
Позивачем також 12.04.2022 направлялася на адресу відповідача вимога №880-Сл-2851-0422 від 12.04.2022 про сплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності в сумі 25 550,17 грн, стягнення якої і є предметом судового розгляду у даній справі.
Також судом встановлено, що 23 березня 2021 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу Вокзал станції Івано-Франківськ Філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» підписано Заяву-приєднання №42DР880-4620-20 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та в цей же день укладено з Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (надалі - Оператор ГРМ та/або позивач) Договір розподілу природного газу №42DР880-4620-20 (надалі - Договір від 23.03.2021), за яким Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, порядку та строки, визначені цим Договором.
Згідно з заявою-приєднання №42DР880-4620-20 (Додаток 2 до Договору від 23.03.2021) об'єктом споживання є «Вокзал станції Ужгород», за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 9; величина річної замовленої потужності об'єкта споживача на 2021 рік - 59 540 м.куб.
Долученими відповідачем до відзиву на позов платіжними дорученнями №3433198 від 05.02.2021, №3378286 від 15.01.2021, №3433251 від 05.02.2021 підтверджується сплата відповідачем вартості послуги розподілу природного газу в січні-лютому 2021 року в загальній сумі 21 225,92 грн на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату №60053424 від 24.12.2020, №61000854 від 05.01.2021 та згідно з актами наданих послуг №ЗКЯ81003251 від 31.01.2021 року та № ЗКЯ81010656 від 28.02.2021 року.
Наведене додатково підтверджується долученими позивачем до клопотання від 13.05.2024 банківськими виписками по розрахунковому рахунку АТ «Закарпатгаз» за 09.03.2021,15.01.2021, 05.02.2021, а згідно з наданими на виконання вимог суду (ухвала від 25.04.2024) банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача за 09.04.2021, 27.05.2021,31.05.2021, 30.06.2021, 30.07.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 29.10.2021, 30.11.2021, 31.12.2021, Акту звіряння розрахунків за 2021 рік (що долучені до письмових пояснень від 23.05.2024) вбачається сплата відповідачем за 2021 рік 130 860,64 грн плати за розподіл природного газу за об'єктом споживання: «Вокзал станції Ужгород», за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 9.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної, комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (надалі - Кодекс ГРМ).
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин), доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператор ГРМ (до мереж якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір розподілу природного газу), в порядку визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 4, глави 3, розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в укованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Як визначено пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року (абз. 11 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).
Відповідно до п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.
Матеріали справи свідчать, що з червня 2017 року по лютий 2021 року включно розподілу природного газу за об'єктом «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9, Споживача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська Компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» здійснювався на підставі Договору розподілу природного газу № 42DPZK3015-17 від 26.06.2017, Заяви-приєднання № 42DPZK3015-17 до означеного Договору, а вартість послуги розподілу природного газу на 2021 рік в розмірі 58 473,60 м.куб. позивачем визначено, виходячи з річної замовленої потужності по даному об'єкту відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ - на підставі фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року (жовтень 2019 року - вересень 2020 року включно).
Наведена обставина підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року включно, остаточної алокації з інформаційної платформи Оператора ГТС про обсяги споживання природного газу за газовий рік 2019-2020 по об'єкту: «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9 та не заперечується сторонами.
Спір між сторонами фактично виник у зв'язку з укладенням 23.03.2021 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу Вокзал станції Івано-Франківськ Філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» з позивачем нового Договору розподілу природного газу №42DР880-4620-20, заяви-приєднання до нього, у зв'язку з чим, за позицією АТ «Закарпатгаз» до застосування в спірних правовідносинах підлягають правила абз. 3 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, за якими Споживач зобов'язаний сплатити різницю між вартістю фактично використаною потужністю та вартістю оплаченої річної замовленої потужності, з урахуванням місяця, в якому був розірваний попередній Договір розподілу природного газу.
Так, за твердженням АТ «Закарпатгаз», за січень-лютий 2021 обсяг фактично використаного відповідачем природного газу по об'єкту «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9 становив 21 707,29 м.куб., а обсяг фактично сплаченої річної замовленої потужності в січні-лютому 2021 року дорівнював 9745,69 м.куб. (виходячи з річної замовленої потужності 58 473,60 м.куб.).
Наведені обставини підтверджуються наданими позивачем витягами з інформаційної платформи Оператора ГТС про обсяги споживання по об'єкту: «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9 в січні-лютому 2021 року природного газу обсягом 21 707,29 м.куб.; банківськими виписками по рахунку АТ «Закарпатгаз» за 09.03.2021, 05.02.2021, 15.01.2021 про сплату відповідачем вартості послуг розподілу природного газу в січні-лютому 2021 року загальним обсягом 9745,69 м.куб.
Відповідно до абз. 1-2 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об'єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
При цьому, абз. 3 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об'єктах цього споживача або об'єкту, який було вилучено із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об'єкт із заяви-приєднання, споживач зобов'язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності.
Вказаною нормою обов'язок споживача оплатити різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності у випадку, якщо фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об'єктах цього споживача або об'єкту, який було вилучено із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об'єкт із заяви-приєднання пов'язується з наявністю двох юридичних фактів:
- факт розірвання договору розподілу природного газу з споживачем;
- факт вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу.
Споживачем відповідно до пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Тобто Споживачем природного газу є безпосередньо фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, а не відокремлений підрозділ останньої.
Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1, 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
У відповідності до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).
Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
За встановленими у справі обставинами, споживачем природного газу по об'єкту: «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9 в розумінні Кодексу ГРМ за Договором розподілу природного газу № 42DPZK3015-17 від 26.06.2017, Заяви-приєднання № 42DPZK3015-17 до означеного Договору є Акціонерне товариство «Українська залізниця», як юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ - Філія «Пасажирська Компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
При цьому, зміни організаційної структури відповідача та створення 01.07.2020 філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця» і вилучення 01.08.2020 виробничого підрозділу вокзал станції Ужгород зі складу філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» та його приєднання до філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниця» (яким і укладено 23.03.2021 новий Договір розподілу природного газу №42DР880-4620-20, заяву-приєднання до нього) не свідчить про зміну Споживача за об'єктом споживання природного газу - «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9, позаяк таким в розумінні пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ продовжувало залишатися Акціонерне товариство «Українська залізниця», а змінився лише відокремлений підрозділ споживача.
Наведені обставини виключають підставність доводів позивача як про факт припинення договору розподілу природного газу по об'єкту «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9, так і про вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу та виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень абз. 3 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.
Позивачем при цьому, залишено поза увагою, що відповідно до нового Договору розподілу природного газу №42DР880-4620-20 від 23.03.2021 та заяви-приєднання до нього, - Споживачем - АТ «Українська залізниця» на 2021 рік зазначено більший розмір річної замовленої потужності на 2021 рік - 59540 м.куб., ніж визначений АТ «Закарпатгаз» за Договором № 42DPZK3015-17 від 26.06.2017 за правилами п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (58 473,60 м.куб.) та саме виходячи зі збільшеної річної замовленої потужності відповідачем протягом березня-грудня 2021 року включно здійснювалася оплата вартості послуг розподілу природного газу по об'єкту «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9.
Означена обставина не заперечується сторонами та підтверджується наданими суду банківськими виписками по розрахунковому рахунку позивача за 09.04.2021, 27.05.2021,31.05.2021, 30.06.2021, 30.07.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 29.10.2021, 30.11.2021, 31.12.2021, Актами звіряння розрахунків за 2021 рік.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем вартості послуги розподілу природного газу по об'єкту «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9 як в січні-лютому 2021 року (за Договором № 42DPZK3015-17 від 26.06.2017), так і в березні-грудні 2021 року (за Договором розподілу природного газу №42DР880-4620-20 від 23.03.2021), а відтак, позовні вимоги про стягнення різниці між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності, яка по суті є платою за розподіл природного газу у зв'язку з достроковим (до закінчення відповідного календарного року) розірванням Договору розподілу природного газу або вилучення об'єкту споживання з заяви-приєднання (у випадку перевищення обсягу споживання природного газу над вартістю сплаченої річної замовленої потужності (в місячному співвідношенні)) як необґрунтовано заявлені та не підтверджені належними і допустимими доказами, - до задоволення не підлягають.
Не може бути визнане судом також як правомірне вибіркове нарахування позивачем різниці між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності по одному об'єкту Споживача - АТ «Українська залізниця» - об'єкту «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9, позаяк положеннями абз. 3 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ обов'язок сплати відповідної різниці пов'язується з випадками, коли фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об'єктах цього споживача буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір, або вилучення об'єкту із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, чого в спірних правовідносинах судом не встановлено.
Таким чином, суд висновує, що наданими позивачем документами не підтверджується наявність підстав для стягнення з відповідача різниці між вартістю фактично використаною потужністю та вартістю оплаченої річної замовленої потужності по об'єкту споживання природного газу - «Вокзал станції Ужгород», м. Ужгород, вул. Станційна, 9, а відтак, позовні вимоги з наведеного позивачем предмету та підстав заявлення до задоволення не підлягають.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 03 червня 2024 року.
Суддя Лучко Р.М.