майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"03" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/593/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
розглянувши заяву заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про забезпечення позову від 29.05.2024 №15/2-342вих-24 у справі
за позовом: Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби
до 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС"
про визнання недійсним договору на закупівлю послуг, застосування наслідків недійсності правочину,
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС", у якому просить:
- визнати недійсним договір №301 на закупівлю послуг. Послуги з поточного середнього ремонту з влаштування елементів системи моніторингу за станом доріг та умовами руху на км 124+100 - км 125+500 автомобільної дороги державного значення М-06 Київ - Чоп (на м. Будапешт через мм. Львів, Мукачево, Ужгород), Житомирська область. Коригування (45230000-8. Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) від 29.12.2023, укладений між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та ТОВ "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС";
- стягнути з ТОВ "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області 3110634,96 грн, а зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області одержані за рішенням суду 3110634,96 грн - в дохід держави.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС" замість належного виконання своїх зобов'язань за договором на закупівлю послуг №156 від 12.07.2021, ініціювало коригування розробленої ним же проектної документації з мотивів її невідповідності державним будівельним стандартам з тим, щоб у подальшому укласти на позаконкурентних засадах новий договір на ці ж роботи, досягти у такий спосіб перерахунку та здорожчання договірної ціни, в результаті чого отримати підвищення прибутку за надані послуги. Так, без належних і достатніх правових підстав, на позаконкурентних засадах, за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань було укладено оспорюваний договір на закупівлю №301 від 29.12.2023, спрямований на протиправне заволодіння бюджетними коштами, що не відповідає актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову від 29.05.2024 №15/2-342вих-24, у якій прокурор просить вжити заходів забезпечення позову шляхом: покладення на ГУ ДКС України у Житомирській області заборони здійснювати будь-які розрахункові операції, пов'язані з виконанням умов договору №301 від 29.12.2023, покладення на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області заборони здійснювати платежі за договором №301 від 29.12.2023; покладення на ТОВ "ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС" заборони здійснювати надання послуг та виконання робіт за договором №301 від 29.12.2023.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що сума оспорюваного договору №301 від 29.12.2023 становить 7620669,86 грн, станом на час пред'явлення позову за вказаним договором сплачено 3110634,96 грн, щодо яких заявлено вимогу про їх стягнення в дохід державного бюджету; подальше виконання договору призведе до витрачання за недійсним правочином бюджетних коштів на суму понад 4,5 млн грн, що не охоплені позовними вимогами, внаслідок чого остаточне рішення суду, прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, вже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави, захист яких вимагатиме повторного звернення прокурора до суду. Існування таких ризиків підтверджується вже самим фактом укладення цього договору, що породжує в останніх нічим не обмежене право на його виконання та, відповідно, оплату послуг в межах договірної ціни.
Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п.п.2, 4, 10 ч.1 ст.137 ГПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Таким чином, до моменту прийняття судом рішення про визнання недійсним договору останній є дійсним, а презумпція його правомірності у встановленому законом порядку не спростована.
Отже результатом задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді повної заборони надання послуг та виконання робіт за договором і їх оплати буде фактично настання наслідків визнання договору недійсним з повним припиненням всіх зобов'язань сторін, а спір при цьому по суті не буде вирішеним, що не відповідає вимогам ч.11 ст.137 ГПК України.
Застосування таких заходів забезпечення позову, як: заборона відповідачу-1 здійснювати платежі за оспорюваним договором, а відповідачу-2 - здійснювати надання послуг і виконання робіт за вказаним договором, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і, за умови недоведеності наявності порушень у зв'язку з укладенням спірного правочину, свідчить про неспівмірність цих заходів та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
Окрім того, суд враховує, що заборона надання послуг та виконання робіт за договором може ускладнити виконання відповідачем-2 взятих на себе зобов'язань за вказаним договором в подальшому (у випадку відмови у задоволенні позову).
Обраний прокурором спосіб забезпечення позову фактично є спонуканням сторін на невиконання умов договору при тому, що на даний час у відносинах сторін діє презумпція правомірності правочину та, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також прокурором не обґрунтовано й документально не підтверджено необхідності заборони ГУ ДКС України у Житомирській області здійснювати будь-які розрахункові операції, пов'язані з виконанням договору №301 від 29.12.2023.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки прокурор належними й допустимими доказами, в розумінні приписів ст.ст.76, 77 ГПК України, не довів обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення позову, більше того, заявив про застосування заходів забезпечення, які, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного договору, що має ознаки вирішення спору по суті та є недопустимим.
За наведеного, керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234-235 ГПК України, господарський суд
У задоволенні заяви заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про забезпечення позову від 29.05.2024 №15/2-342вих-24 відмовити у повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 ГПК України.
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу,
2 - заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури (до ел.кабінету); 3-5- сторонам (до ел.кабінетів).