вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.06.2024м. ДніпроСправа № 904/286/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", м. Київ
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення 60 395 164,26 грн
Представники:
від позивача (за первісним позовом): Виродов А.Ю.;
від відповідача (за первісним позовом): не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 60 395 164,26 грн основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 від 12.07.2021.
Суд ухвалою від 25.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження Призначив підготовче засідання на 21.02.2024.
В підготовче засідання 21.02.2024 з'явився представник відповідача. Представник позивача в підготовче засідання не з'явився. 19.02.2024 позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
14.02.2024 відповідач подав до суду клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд просить продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву до 05.03.2024.
Суд ухвалою від 21.02.2024 відклав підготовче засідання на 11.03.2023.
01.03.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 01.03.2024 клопотання позивача задовольнив.
05.03.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в розділі «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до договору передбачено, що постачальник до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же строк надає його споживачу за допомогою системи ЕДО, а також засобами електронного зв'язку на електрону адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору. Разом із актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. Тобто, підставою для оплати за поставлену електричну енергію є саме рахунок на оплату, а складання та надання його споживачу у вищевказаний строк передбачено договором та є саме обов'язком постачальника. Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рахунок на оплату № 397 від 31.01.2022 на загальну суму 62 095 164,26 грн з ПДВ, в якому зазначено: «сплатити до: -». Однак цей рахунок споживач отримав засобами електронного зв'язку 15.02.2022 в 6:49 год., що підтверджується наданою ТОВ «Юнайтед Енерджі» квитанцією разом з рахунком. Таким чином, вищевказаний рахунок на оплату, як обов'язкова підстава для здійснення оплати споживачем, був виписаний безпосередньо і самостійно позивачем з порушенням строку його надання, що не відповідає умовам договору. Також даний рахунок взагалі не містить дату для його оплати, що не відповідає умовам п.5.7 договору. З огляду на альтернативний характер умови п. 5.7 договору можна дійти висновку, що споживач наділений правом самостійного вибору строку оплати рахунків постачальника - або у строк, визначений у рахунку, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Оскільки споживач не оформлював жодних рахунків за спірний період, а комерційна пропозиція не містить дати, від якої має обраховуватись 5-денний строк для їх оплати, оплата наведеного вище рахунку позивача мала бути здійснена споживачем у строк, визначений в самому рахунку. Проте, як зазначено вище, рахунок № 397 від 31.01.2022 не містить строку для його оплати. За умовами підпункту 1 пункту 6.2 договору на споживача покладений обов'язок забезпечити своєчасну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. Таким чином, позивачем не було дотримано умов договору щодо своєчасності, повноти формування та надання відповідачу рахунку на оплату. Строк виконання зобов'язання з оплати за наведеним вище рахунком не встановлений і за умовами договору не настав, що свідчить про відсутність порушення грошового зобов'язання відповідачем та виключає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу, у зв'язку з їх передчасністю. Додатково повідомив, що представник відповідача 04.03.2024 отримав від свого клієнта усну інформацію, що у лютому 2024 року Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» проведено оплату за договором про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 від 12.07.2021 в розмірі 150 000 грн. Однак доказ оплати, з тих же підстав, що зазначені у клопотанні про надання додаткового строку для подання відзиву (оголошення вимушеного простою працівникам у зв'язку з повною зупинкою виробництва в АТ НЗФ), не може бути поданий разом із цим відзивом, оскільки не отриманий адвокатом відповідача від фінансової служби відповідача у зв'язку з вимушеним простоєм цих працівників, та буде наданий з відповідним клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи № 904/286/24 протягом 7 календарних днів після надання відзиву. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
05.05.2023 відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі” надати Акціонерному товариству “Нікопольський завод феросплавів” належним чином оформлений рахунок на оплату електричної енергії, поставленої за умовами договору № 21/07/12-2 від 12.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу у січні 2022 року.
Суд ухвалою від 06.03.2024 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишив без руху. Запропонував Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" усунути недоліки зустрічної позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 3028,00 грн) у строк до 20.03.2024 включно.
07.03.2024 відповідач подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
11.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до умов комерційної пропозиції, разом з актами купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. За умовами договору, зокрема, комерційної пропозиції, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів, що розраховуються споживачем, та фактичних платежів, що здійснюються на підставі рахунків постачальника. Підставою для оплати поставленого товару за договором є рахунок за фактично використану електроенергію. У зв'язку з чим в кінці кожного розрахункового місяця ТОВ «Юнайтед Енерджі» виставлялися ПАТ «Укртатнафта» фактичні (остаточні) рахунки протягом дії договору, які мали бути оплачені протягом 5 робочих днів з дня їх отримання відповідно до комерційної пропозиції, що є невід'ємною частиною договору. Водночас згідно з розділом «Терміни оплати» комерційної пропозиції до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію. Отже строк виконання зобов'язання відповідача визначений договором безвідносно до отримання будь-яких рахунків. При цьому в матеріалах справи містяться підписані відповідачем акти купівлі-продажу електричної енергії, які самі по собі є достатньою підставою для проведення оплати за договором. Стосовно часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 150 000,00 грн позивач підтверджує отримання часткової оплати боргу в указаному розмірі та заявляє, що не підтримує свої в цій частині унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову. Вказав, що суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, тому відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України заявляє про присудження стягнення понесених ним у справі судових витрат в цій частині з відповідача.
В підготовче засідання 11.03.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 11.03.2024 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 11.03.2024 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 10.04.2024 включно. Відклав підготовче судове засідання на 10.04.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/286/24 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
18.03.2024 до господарського суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжну інструкцію № 276181 від 07.03.2024 про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою від 09.04.2024 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.
В підготовче засідання 10.04.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 10.04.2024 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 10.04.2024 відклав підготовче судове засідання на 22.04.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/286/24 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовче засідання 22.04.2024 з'явився представник відповідача. Представник позивача в підготовче засідання не з'явився.
Суд ухвалою від 22.04.2024 відклав підготовче засідання на 06.05.2024.
24.04.2024 відповідач за зустрічним позовом подав до суду відзив на зустрічний позов, в якому зазначив, що відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Водночас відповідно до умов комерційної пропозиції разом з актами купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. Водночас згідно з розділом «Терміни оплати» комерційної пропозиції до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію. Отже строк виконання зобов'язання відповідача визначений договором безвідносно до отримання будь-яких рахунків. При цьому в матеріалах справи містяться акти купівлі-продажу електричної енергії підписані відповідачем, які самі по собі є достатньою підставою для проведення оплати за договором. У зв'язку із чим відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
24.04.2024 позивач за первісним позовом подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 26.04.2024 клопотання позивача за первісним позовом задовольнив.
В підготовче засідання 06.05.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 06.05.2024 представник позивача за первісним позовом заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 06.05.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 03.06.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/286/24 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 03.06.2024 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, 03.06.2024 подав клопотання про відкладення, в якому вказав, що не має можливості забезпечити явку свого повноважного представника, враховуючи, що АТ «НЗФ» знаходиться на території, яка віднесена до території активних бойових дій.
Господарський суд звертає увагу, що ухвалою від 06.05.2024 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" щодо проведення судового засідання у справі № 904/286/24 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що був обізнаний присутній у судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом. Враховуючи наведе, відповідач за первісним позовом мав можливість ( у період з 06.05.2024 по 03.06.2024) подати клопотання про участь у судовому засіданні 03.06.2024 в режимі відеоконференції, однак таким право не скористався.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
12.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 (далі - договір).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами нього договору (п. 2.1. договору).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, то не включає професійну або господарську діяльність. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної та підприємницької діяльності (п. 2.2. договору).
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1. договору).
Постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником виключно після надання споживачем заяви на постачання електричної енергії за формою відповідно до додатку 1 відповідної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 цього договору (п. 3.4. договору).
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1. договору).
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2. договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії, суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 5.4. договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6. договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7. договору).
Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити наступну інформацію: 1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); 2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж; 3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; 4) визначення способу оплати послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи та/або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів); 5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф; 6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; 7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору; 8) термін дії договору та умови пролонгації; 9) дата та підпис споживача; 10) можливість надання пільг, субсидій. Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством (п. 5.13. договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 6.2. договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (пп. 1 п. 7.1. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1. договору).
Сторони дійшли взаємної згоди здійснювати документообіг у електронному вигляді та здійснювати обмін документами (акти, рахунки, акти звіряння тощо) у вигляді електронних документів із застосуванням засобу кваліфікованого електронного підпису і базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (надалі - КЕП/УЕП) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем обміну документами в електронному вигляді - системи електронного документообігу «М.Е.Dос» (надалі - система ЕДО). У разі використання сторонами різних систем електронного документообігу або КЕП/УЕП різних Центрів сертифікації ключів (ЦСК) - зазначені системи або КЕП/УЕП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним (п. 13.2. договору).
Сторони дійшли взаємної згоди та вирішили здійснювати оформлення документів, визначених у п. 13.2. цього договору, у електронному вигляді - як електронних документів у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Електронні документи повинні бути оформлені відповідно до вимог цього Договору та містити обов'язкові реквізити первинного документу, що визначені чинним законодавством України (п. 13.3. договору).
Документи, оформлені в електронному вигляді (надалі за текстом - «Електронні документи», в однині - «Електронний документ»), являють собою електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних. Електронні документи містять всі реквізити аналогічних паперових документів, а також можуть містити інші реквізити (п. 13.4. договору).
Електронні документи підписуються електронним цифровим підписом уповноваженого представника постачальника, з одного боку, і споживача, з іншого боку. Електронний документ, підписаний уповноваженим представником постачальника або споживача, вважається підписаним відповідно постачальником або споживачем. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Датою складання і оформлення первинного документу в електронному вигляді вважається дата, зазначена в таких документах. Підписання електронного первинного документу за допомогою КЕП/УЕП не є датою його складання (п. 13.5. договору).
12.07.2021 споживач підписав додаток № 1 до договору «Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу» (т.1 а.с. 13-14)
Сторони підписали додаток № 2 до договору «Комерційна пропозиція» (т. 1 а.с. 23-27) (далі - комерційна пропозиція).
Відповідно до розділу «Термін оплати» комерційної пропозиції, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів:
1) до 10 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 1 по 10 число включно розрахункового місяця;
2) до 20 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений па період з 11 по 20 число включно розрахункового місяця;
3) до кінця дня останнього календарного дня поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 21 по останній календарний день включно розрахункового місяця. У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця. До 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію.
Постачальник до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же сірок надає його споживачу за допомогою системи ЕДО, а також засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору. Разом із актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок па оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця (розділ «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції).
Договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання постачальником заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, та обраної комерційної пропозиції. Якщо протягом трьох робочих днів після отримання заяви-приєднання споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції, вона вважається прийнятою постачальником. Договір діє до 31.12.2021 з можливістю пролонгації, або до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником, або у випадках дострокового припинення, передбачених договором. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов (розділ «Термін дії договору» комерційної пропозиції).
13.07.2021 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору (т.1 а.с. 28-29), в якій узгодили внести зміни до комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу № 21/07/12-2 від 12.07.2021 та викласти п. «ціна» додатку № 2 до договору у новій редакції.
11.08.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (т.1 а.с. 30-31), в якій узгодили внести зміни до комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу № 21/07/12-2 від 12.07.2021 та викласти п. «ціна» додатку № 2 до договору у новій редакції.
10.09.2021 сторони підписали додаткову угоду № 3 до договору (т.1 а.с. 32-33), в якій узгодили внести зміни до комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу №21/07/12-2 від 12.07.2021 та викласти п. «ціна» додатку № 2 до договору у новій редакції.
06.10.2021 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору (т.1 а.с. 34-35), в якій узгодили внести зміни до комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу №21/07/12-2 від 12.07.2021 та викласти п. «ціна» додатку № 2 до договору у новій редакції.
11.11.2021 сторони підписали додаткову угоду № 5 до договору (т.1 а.с. 36-37), в якій узгодили внести зміни до комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу № 21/07/12-2 від 12.07.2021 та викласти п. «ціна» додатку № 2 до договору у новій редакції.
10.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 6 до договору (т.1 а.с. 38-39), в якій узгодили внести зміни до комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу № 21/07/12-2 від 12.07.2021 та викласти п. «ціна» додатку № 2 до договору у новій редакції.
Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу за первісним позовом у січні 2022 року електричну енергію на суму 824 422 731,52 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписаний сторонами акт купівлі-продажу електричної енергії № 300 від 31.01.2022 (т. 1 а.с. 45).
Як зазначає позивач за первісним позовом, споживач здійснив часткову оплату замовленого обсягу за січень 2022 року, у зв'язку із чим на відповідний залишок заборгованості позивачем було виставлено та направлено відповідачу рахунок на оплату № 397 від 31.01.2022 на суму 62 095 164,26 грн (т. 1 а.с. 46).
Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач в порушення умов договору рахунок на оплату № 397 від 31.01.2022 оплатив лише частково на суму 1 700 000,00 грн, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію № 46430а1f9d від 27.04.2023 (т. 1 а.с. 74). У зв'язку із чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 60 395 164,26 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач за первісним позовом направив відповідачу претензії № 16/05-4 від 16.05.2023 (т. 1 а.с. 75-77), № 10/11-10 від 10.11.2023 (т. 1 а.с. 80-81) та № 04/12-7 від 04.12.2023 (т. 1 а.с. 84-86), в яких вимагав сплатити заборгованість.
В якості доказу направлення на адресу відповідача за первісним позовом вказаних претензій, позивач надав до суду копії описів вкладення, накладних Укрпошти, фіскальних чеків та списку згрупованих відправлень (т. 1 а.с. 78-79, 82-83, 87-90).
Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач відповідь на претензії не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідач за первісним позовом у своєму відзиві зазначив, що у лютому 2024 року Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» проведено оплату за договором про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 від 12.07.2021 в розмірі 150 000,00 грн. Однак доказ оплати з підстав оголошення вимушеного простою працівникам у зв'язку з повною зупинкою виробництва в АТ НЗФ не може бути поданий разом із відзивом, оскільки не отриманий від фінансової служби відповідача у зв'язку з вимушеним простоєм цих працівників.
До суду подана платіжна інструкція № 275971 від 15.02.2024 про сплату позивачу 150 000,00 грн.
Позивач за первісним позовом у своїй відповіді на відзив зазначив, що стосовно часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 150 000,00 грн позивач підтверджує отримання часткової оплати боргу в указаному розмірі та заявляє, що не підтримує свої в цій частині унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову. Вказав, що суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, тому відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України заявляє про присудження стягнення понесених ним у справі судових витрат в цій частині з відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, основна заборгованість у розмірі 150 000,00 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Доказів оплати поставленої електричної енергії в сумі 60 245 164,26 грн відповідач не надав.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в розділі «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до договору передбачено, що постачальник до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же строк надає його споживачу за допомогою системи ЕДО, а також засобами електронного зв'язку на електрону адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору. Разом із актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. Тобто, підставою для оплати за поставлену електричну енергію є саме рахунок на оплату, а складання та надання його споживачу у вищевказаний строк передбачено договором та є саме обов'язком постачальника. Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рахунок на оплату № 397 від 31.01.2022 на загальну суму 62 095 164,26 грн з ПДВ, в якому зазначено: «сплатити до: -». Однак цей рахунок споживач отримав засобами електронного зв'язку 15.02.2022 в 6:49 год., що підтверджується наданою ТОВ «Юнайтед Енерджі» квитанцією разом з рахунком. Таким чином, вищевказаний рахунок на оплату, як обов'язкова підстава для здійснення оплати споживачем, був виписаний безпосередньо і самостійно позивачем з порушенням строку його надання, що не відповідає умовам договору. Також даний рахунок взагалі не містить дату для його оплати, що не відповідає умовам п.5.7 договору. З огляду на альтернативний характер умови п. 5.7 договору можна дійти висновку, що споживач наділений правом самостійного вибору строку оплати рахунків постачальника - або у строк, визначений у рахунку, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Оскільки споживач не оформлював жодних рахунків за спірний період, а комерційна пропозиція не містить дати, від якої має обраховуватись 5-денний строк для їх оплати, оплата наведеного вище рахунку позивача мала бути здійснена споживачем у строк, визначений в самому рахунку. Проте, як зазначено вище, рахунок № 397 від 31.01.2022 не містить строку для його оплати. За умовами підпункту 1 пункту 6.2 договору на споживача покладений обов'язок забезпечити своєчасну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. Таким чином, позивачем не було дотримано умов договору щодо своєчасності, повноти формування та надання відповідачу рахунку на оплату. Строк виконання зобов'язання з оплати за наведеним вище рахунком не встановлений і за умовами договору не настав, що свідчить про відсутність порушення грошового зобов'язання відповідачем та виключає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу, у зв'язку з їх передчасністю. Додатково повідомив, що представник відповідача 04.03.2024 отримав від свого клієнта усну інформацію, що у лютому 2024 року Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» проведено оплату за договором про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 від 12.07.2021 в розмірі 150 000 грн. Однак доказ оплати, з тих же підстав, що зазначені у клопотанні про надання додаткового строку для подання відзиву (оголошення вимушеного простою працівникам у зв'язку з повною зупинкою виробництва в АТ НЗФ), не може бути поданий разом із цим відзивом, оскільки не отриманий адвокатом відповідача від фінансової служби відповідача у зв'язку з вимушеним простоєм цих працівників, та буде наданий з відповідним клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи № 904/286/24 протягом 7 календарних днів після надання відзиву. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, шо виставляються постачальником споживачу, мають містині чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати (п. 5.13. договору).
Відповідно до розділу «Термін оплати» комерційної пропозиції, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів:
1) до 10 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 1 по 10 число включно розрахункового місяця;
2) до 20 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений па період з 11 по 20 число включно розрахункового місяця;
3) до кінця дня останнього календарного дня поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений па період з 21 по останній календарний день включно розрахункового місяця. У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця. До 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію.
Постачальник до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же сірок надає його споживачу за допомогою системи ЕДО, а також засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору. Разом із актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок па оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця (розділ «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції).
З викладеного вбачається, що сторони погодили декілька варіантів визначення настання строку оплати, а саме:
- п. 5.7. договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем;
- розділом «Термін оплати» комерційної пропозиції визначено, що до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію;
- розділом «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції визначено, що оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Враховуючи викладене, з аналізу наведених пунктів договору та комерційної пропозиції вбачається, що сторони погодили, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку (який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем).
Таким чином, відповідно до п. 5.7. договору, споживач повинен оплатити рахунок за поставлену у січні 2022 року електричну енергію у строк, визначений у рахунку, однак в виставленому рахунку № 397 від 31.01.2022 строк оплати не визначений.
В розділі «Термін оплати» комерційної пропозиції визначено, що остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Разом з тим розділом «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції визначено, що оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Оскільки аналіз змісту договору не дозволяє встановити строки оплати, то у цій справі підлягає застосуванню тлумачення за принципом "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
За наслідком застосуванням зазначеного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторін договору, які передбачили таку умову договору, що не конкретизувала строків оплати.
Відповідно до інформації, що міститься на рахунку № 397 від 31.01.2022, відповідач отримав вказаний рахунок 15.02.2022. Таким чином, відповідно до положень розділу «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції відповідач повинен був оплатити спірний рахунок у строк до 22.02.2022 включно (15.02.2022 + 5 робочих днів).
Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача стосовно того, що строк виконання зобов'язання з оплати за наведеним вище рахунком не встановлений і за умовами договору не настав, у зв'язку із чим відсутнє порушення відповідачем грошового зобов'язання, є необґрунтованими та безпідставними.
Також у відзиві відповідач, посилаючись на положення ст. 613 Цивільного кодексу України, зазначає, що не міг виконати свій обов'язок з оплати спірного рахунку у зв'язку із не зазначенням позивачем в ньому строку оплати.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу (ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України).
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).
Умови договору містять альтернативне визначення строку оплати за відсутності його зазначення у рахунку.
Господарський суд наголошує, що з моменту підписання сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії № 300 від 31.01.2022 відповідач знав точну кількість та вартість поставленої йому електричної енергії у січні 2022 року. Реквізити позивача зазначені в розділі 14 «Реквізити та підписи сторін» договору та продубльовані у виставленому рахунку № 397 від 31.01.2022.
До того ж, відсутність в спірному рахунку строку його оплати не завадила відповідачу сплатити 762 327 567,26 грн за електричну енергію, поставлену в січні 2022 року, до його виставлення, а також 1 700 000,00 грн та 150 000,00 грн після його виставлення.
Враховуючи викладене, твердження відповідача, що він не міг виконати свій обов'язок з оплати спірного рахунку у зв'язку із не зазначенням позивачем в ньому строку оплати є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, заперечення відповідача відхиляються господарським судом.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
03.06.2024 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" подало до суду клопотання про призначення експертизи, в якому просить суд повернутися до стадії розгляду справи № 904/286/24 у підготовчому провадженні; призначити у справі №904/286/24 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: Чи відповідає документальне оформлення взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод феросплавів» за договором № 21/07/12-2 про постачання електричної енергії споживачу від 12.07.2021 чинним нормативним вимогам? Чи підтверджується документально та нормативно правильність розрахунків цін електричної енергії, зазначених в актах купівлі-продажу електричної енергії №2828 від 31.08.2021, №3175 від 30.09.2021, №3625 від 31.10.2021, №4099 від 30.11.2021, №4580 від 31.12.2021, №300 від 31.01.2022 у відповідності до умов договору №21/07/12-2 про постачання електричної енергії споживачу від 12.07.2021? Чи підтверджується документально обсяг та вартість електричної енергії, визначені в рахунку на оплату №397 від 31.01.2022 у відповідності до акту №300 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2022 та договору №21/07/12-2 про постачання електричної енергії споживачу від 12.07.2021? Чи є однаковим порядок формування вартості електричної енергії в кті №300 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2022 та рахунку на оплату №397 від 31.01.2022? Якщо ні, у чому полягає відмінність в обчисленні вартості електричної енергії за вказаними документами? Чи підтверджується документально та нормативно заборгованість Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» за Договором №21/07/12-2 про постачання електричної енергії споживачу від 12.07.2021 на суму 60 395 164,26 грн? Якою буде документально та нормативно обґрунтована вартість електричної енергії, прийнятої Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» у січні 2022 року за договором №21/07/12-2 про постачання електричної енергії споживачу від 12.07.2021? Проведення судової експертизи доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (ч. 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. В даному випадку з урахуванням поставлених позивачем питань для вирішення експертом, а також підстав та предмету позову - суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи. Також господарський суд не вбачає підстав для повернення до стадії підготовчого провадження.
Таким чином, первісні позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 60 245 164,26 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Як вказано вище, господарський суд закрив провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”).
Позивач за первісним позовом в своїй відповіді на відзив зазначив, що не підтримує свої позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та просить суд відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України присудити до стягнення понесених ним у справі судових витрат в цій частині з відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Дослідивши подане позивачем за первісним позовом клопотання, господарський суд вважає за доцільне його задовольнити. Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання до суду первісного позову підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача в розмірі 905 927,46 грн.
Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій зазначає наступне.
12.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 (далі - договір).
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до розділу «Терміни оплати» додатку № 2 «комерційна пропозиція» до договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів:
- до 10 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 1 по 10 число включно розрахункового місяця,
- до 20 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 11 по 20 число включно розрахункового місяця,
- до кінця дня останнього календарного дня поточного місяця постачання споживач оплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 21 по останній календарний день включно розрахункового місяця.
В розділі «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до договору передбачено, що постачальник до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же строк надає його споживачу за допомогою системи ЕДО, а також засобами електронного зв'язку на електрону адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору. Разом із актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Тобто, як зазначає позивач за зустрічним позовом підставою для оплати за поставлену електричну енергію є саме рахунок на оплату, а складання та надання його споживачу у вищевказаний строк передбачено договором та є саме обов'язком постачальника. Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. В обґрунтування первісних позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на рахунок на оплату № 397 від 31.01.2022 на загальну суму 62 095 164,26 грн з ПДВ, в якому зазначено: «сплатити до: -». Однак, як зазначає позивач за зустрічним позовом цей рахунок споживач отримав засобами електронного зв'язку 15.02.2022 в 6:49 год., що підтверджується наданою ТОВ «Юнайтед Енерджі» квитанцією разом з рахунком. Таким чином, вищевказаний рахунок на оплату, як обов'язкова підстава для здійснення оплати споживачем, був виписаний безпосередньо і самостійно відповідачем за зустрічним позовом з порушенням строку його надання, що не відповідає умовам договору Також, даний рахунок взагалі не містить дату для його оплати, що не відповідає умовам п. 5.7 договору.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що з огляду на альтернативний характер умови п. 5.7. договору можна дійти висновку, що споживач наділений правом самостійного вибору строку оплати рахунків постачальника - або у строк, визначений у рахунку, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Оскільки споживач не оформлював жодних рахунків за спірний період, а комерційна пропозиція не містить дати, від якої має обраховуватись 5-денний строк для їх оплати, оплата наведеного вище рахунку позивача мала бути здійснена споживачем у строк, визначений в самому рахунку. Проте, як зазначено вище, рахунок № 397 від 31.01.2022 не містить строку для його оплати. За умовами пп. 1 п. 6.2 договору на споживача покладений обов'язок забезпечити своєчасну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Таким чином, ТОВ «Юнайтед Енерджі» не було дотримано вищезазначених умов договору щодо своєчасності, повноти формування та надання на адресу АТ НЗФ рахунку на оплату. Строку виконання зобов'язання з оплати за рахунком № 397 від 31.01.2022 не встановлено, а отже, за умовами договору такий строк не настав. Отже, як зазначає позивач за зустрічним позовом, оскільки рахунок на оплату № 397 від 31.01.2022 не містить строків для його оплати, то такий рахунок не може вважатися оформленим постачальником належним чином відповідно до умов договору та ПРРЕЕ (Правил роздрібного ринку електричної енергії), а, отже, і не може бути належною правовою підставою для проведення оплати за поставлену електроенергію. Таким чином, ТОВ «Юнайтед Енерджі» допустило порушення вимог розділу «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до договору та приписів розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, що стало підставою несплати АТ «Нікопольський завод феросплавів» за спожиту електроенергію.
З огляду на викладене позивач за зустрічним позовом просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі” надати Акціонерному товариству “Нікопольський завод феросплавів” належним чином оформлений рахунок на оплату електричної енергії, поставленої за умовами договору № 21/07/12-2 від 12.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу у січні 2022 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як передбачено ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що оскільки рахунок на оплату № 397 від 31.01.2022 не містить строків для його оплати, то такий рахунок не може вважатися оформленим постачальником належним чином відповідно до умов договору та ПРРЕЕ (Правил роздрібного ринку електричної енергії), а, отже, і не може бути належною правовою підставою для проведення оплати за поставлену електроенергію.
Господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, шо виставляються постачальником споживачу, мають містині чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати (п. 5.13. договору).
Відповідно до розділу «Термін оплати» комерційної пропозиції, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів:
1) до 10 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 1 по 10 число включно розрахункового місяця;
2) до 20 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений па період з 11 по 20 число включно розрахункового місяця;
3) до кінця дня останнього календарного дня поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений па період з 21 по останній календарний день включно розрахункового місяця. У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця. До 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію.
Постачальник до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же сірок надає його споживачу за допомогою системи ЕДО, а також засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору. Разом із актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок па оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання. У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця (розділ «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції).
З викладеного вбачається, що сторони погодили декілька варіантів визначення настання строку оплати, а саме:
- п. 5.7. договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем;
- розділом «Термін оплати» комерційної пропозиції визначено, що до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію;
- розділом «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції визначено, що оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Враховуючи викладене, з аналізу наведених пунктів договору та комерційної пропозиції вбачається, що сторони погодили, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку (який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем).
Таким чином, відповідно до п. 5.7. договору, споживач повинен оплатити рахунок за поставлену у січні 2022 року електричну енергію у строк, визначений у рахунку, однак в виставленому рахунку № 397 від 31.01.2022 строк оплати не визначений.
В розділі «Термін оплати» комерційної пропозиції визначено, що остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяця електричну енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Разом з тим розділом «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції визначено, що оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Оскільки аналіз змісту договору не дозволяє встановити строки оплати, то у цій справі підлягає застосуванню тлумачення за принципом "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
За наслідком застосуванням зазначеного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторін договору, які передбачили таку умову договору, що не конкретизувала строків оплати.
Відповідно до інформації, що міститься на рахунку № 397 від 31.01.2022, відповідач отримав вказаний рахунок 15.02.2022. Таким чином, відповідно до положень розділу «Строк надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» комерційної пропозиції відповідач повинен був оплатити спірний рахунок у строк до 22.02.2022 включно (15.02.2022 + 5 робочих днів).
Господарський суд зазначає, що умови договору містять альтернативне визначення строку оплати за відсутності його зазначення у рахунку. Враховуючи вищевикладене, твердження позивача за зустрічним позовом стосовно того, що строк виконання зобов'язання з оплати за наведеним вище рахунком не встановлений і за умовами договору не настав є необґрунтованими та безпідставними.
Господарський суд наголошує, що з моменту підписання сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії № 300 від 31.01.2022 відповідач знав точну кількість та вартість поставленої йому електричної енергії у січні 2022 року. Реквізити позивача зазначені в розділі 14 «Реквізити та підписи сторін» договору та продубльовані у виставленому рахунку № 397 від 31.01.2022.
До того ж, відсутність в спірному рахунку строку його оплати не завадила відповідачу сплатити 762 327 567,26 грн за електричну енергію, поставлену в січні 2022 року, до його виставлення, а також 1 700 000,00 грн та 150 000,00 грн після його виставлення.
В силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що факт не зазначення в рахунку на оплату № 397 від 31.01.2022 строків для його оплати, жодним чином не впливає на зобов'язання позивача за зустрічним позовом з його оплати та, в даному випадку жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом.
Господарський суд також наголошує, що факт виставлення відповідачем за зустрічним позовом спірного рахунку з порушенням строку його надання також жодним чином не впливає на зобов'язання позивача за зустрічним позовом з оплати спірного рахунку та жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі” надати Акціонерному товариству “Нікопольський завод феросплавів” належним чином оформлений рахунок на оплату електричної енергії, поставленої за умовами договору № 21/07/12-2 від 12.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу у січні 2022 року) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", як позивача за зустрічним позовом, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Однак, всупереч наведеному позивач за зустрічним позовом не довів перед судом, яким чином не зазначення в рахунку № 397 від 31.01.2022 строку його оплати, за наявності передбаченого договором альтернативного визначення строку оплати (за відсутності його зазначення у рахунку), а також виставлення відповідачем за зустрічним позовом спірного рахунку з порушенням строку його надання, порушує його права та законні інтереси.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що правове значення при вирішенні спору між сторонами має і обраний позивачем спосіб захисту, який є неналежним з огляду на наступне.
Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що господарюючий суб'єкт має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законом.
Господарський суд зазначає, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту, зокрема, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі” надати Акціонерному товариству “Нікопольський завод феросплавів” належним чином оформлений рахунок на оплату електричної енергії, поставленої за умовами договору № 21/07/12-2 від 12.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу у січні 2022 року, за наявності передбаченого договором альтернативного визначення строку оплати (за відсутності його зазначення у рахунку) не є ефективним і можливим з точки зору подальшого примусового виконання судового рішення.
Задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі” надати Акціонерному товариству “Нікопольський завод феросплавів” належним чином оформлений рахунок на оплату електричної енергії, в даному випадку за встановлених судом обставин настання строку оплати поставленої у січні 2022 року електричної енергії жодним чином не вплине на зобов'язання позивача за зустрічним позовом з оплати вказаної електричної енергії, в тому числі на строк здійснення такої оплати, більше того, не призведе та не може призвести до відновлення будь-яких порушених (на його думку) прав чи законних інтересів.
Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд вважає зустрічні позовні такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання до суду зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі № 904/286/24 за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13-Б, ідентифікаційний код 41963985) 61 151 091,72 грн, а саме: 60 245 164,26 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 905 927,46 грн, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору за подання до суду зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 03.06.2024.
Суддя І.В. Мілєва