07 липня 2010 року справа № 2-а-5348/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» (далі - Відповідач) адміністративно-господарських санкцій у розмірі 39 259,80 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 70,68 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції від 06.10.2005 року № 2960-ІV) відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
07 липня 2010 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.
Представником відповідача подано до суду клопотання від 08 червня 2010 року про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Під час проведення попереднього судового засідання, відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що протягом 2009 року підприємством були створені робочі місця для інвалідів, про що подавались щомісячно звіти форми № 3-ПН до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості Київської області. Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості на створені робочі місця для інвалідів не направляв інвалідів для працевлаштування до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1». Тому, адміністративно-господарські санкції на суму 39 330,48 грн. за нестворені робочі місця для інвалідів застосовані до Відповідача неправомірно.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Сторони є суб'єктами правовідносин адміністративного судочинства відносно застосування адміністративно - господарських санкцій.
Підпунктом 3 п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З огляду на наведене Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення мають право на звернення до суду з позовами про стягнення відповідних штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 06.10.2005 року № 2960-ІV підприємства, установи, організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу та забезпечують працевлаштування інвалідів. Для таких підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктами 5,10 - 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, державні органи соціального захисту населення та відділення фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій СЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань відповідно до висновків МСЕК.
Таким чином, на підприємство покладається обов'язок по створенню за власні кошти в межах встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнагляду охорони праці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда являється пропонування на працевлаштування інваліда відповідній нозології, оскільки без пропозиції не можливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано.
Виходячи з положень Закону можливо зробити висновок, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону. Тобто, у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів - Державної служби зайнятості, органів Міністерств соціального захисту, місцевих рад народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, або у випадку звернення інваліда самостійно.
Однак, роботодавців зобов'язано подавати інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці за погодженням з Деркомстатом відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» протягом 2009 року щомісячно повідомляло Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями, шляхом подачі звітів форми № 3-ПН «Про наявність вакансій» з січня по грудень 2009 року.
Отже, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що заява позивача про те, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2009 рік, є необґрунтованою, оскільки Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» належним чином створило робочі місця для осіб з обмеженими фізичними можливостями, регулярно подавало звітність про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, повідомляло відповідні органи про створені робочі місця.
За таких обставин суд вважає, що дії відповідача - Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства - 1» щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в 2009 році є правомірними та обґрунтованими, і вчиненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про неправомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69, 70, 71, 122 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя А.І. Балаклицький
Постанова станом на 07 липня 2010 року законної сили не набрала.