вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2024 р. Справа№ 910/17276/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Скрипки І.М.
Гончарова С.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024
у справі № 910/17276/23 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 19 404,86 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач, ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант", скаржник) про стягнення 19 404,86 грн, з яких: 11 146,45 грн недоплаченого відповідачем страхового відшкодування, виплаченого позивачем власнику автомобіля марки "Ford", д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з його пошкодженням у ДТП, яка сталася з обоюдної вини водія вказаного ТЗ та водія автомобіля марки "Mersedes", д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом № EР/20054412; а також 946,30 грн пені, 5 013,03 грн інфляційних втрат та 985,22 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/17276/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 11 146,45 грн страхового відшкодування, 946,30 грн пені, 5 013,03 грн інфляційних втрат, 985,22 грн 3 % річних та 2 684,00 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/17276/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів вину відповідача у невиплаті суми страхового відшкодування у тому розмірі, який він вважає необхідним для повного відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП.
Також скаржник зазначає, що незгода позивача із виплаченою сумою страхового відшкодування не створює підстав для виникнення обов'язку відповідача відшкодовувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди і виплаченою сумою страхового відшкодування.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17276/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/17276/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.
04.03.2024 супровідним листом № 910/17276/23/1286/24 від 01.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи № 910/17276/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/17276/23. Справу № 910/17276/23 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.01.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - страховик) та ТОВ "ЮРІЯ-ФАРМ" (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 042/20-Тз/Ц7 (далі - Договір), за яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу "FORD FIESTA", д.н.з. НОМЕР_1 .
06.11.2020 по вулиці Богатирській у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля "MERCEDES-BENZ VITO", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та "FORD FIESTA", р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, та порушення водієм Зінькевич Д.А. п. 10.3 Правил дорожнього руху України.
Внаслідок вказаної ДТП застрахованому позивачем транспортному засобу "FORD FIESTA", д.н.з. НОМЕР_1 , були завдані механічні пошкодження.
Відповідно до Рахунку СТО (ТОВ "ВіДі-Край Моторз") № КМдС-0024413 від 17.11.2020 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 49 363,51 грн.
Відповідно до страхового акту № 006.02797420-1 від 17.11.2020 та рахунку СТО № КМдС-0024413 від 17.11.2020, позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 47 213,51 грн платіжним дорученням № 62498015 від 18.11.2020.
Як вбачається з полісу № EР/20054412, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "MERCEDES-BENZ VITO", д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована відповідачем.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № EР/20054412, становить 0,00 грн. Ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва області від 02.12.2020 у справі № 756/15116/20 встановлено вину обох водіїв у вчиненні ДТП.
17.12.2020 відповідач отримав від позивача претензію від 11.12.2020 про сплату страхового відшкодування у розмірі 47 213,51 грн.
15.03.2021 відповідач сплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 12 460,31 грн.
За доводами позивача, невідшкодованою залишилася сума страхового відшкодування в розмірі 11 146,45 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує, що відповідно до ремонтної калькуляції № ЦВ/20/7857 від 05.02.2021, складеної аварійним комісаром Колядою В.В. на базі програмного комплексу для визначення вартості матеріального збитку "Аudatex", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "FORD FIESTA", д.н.з. НОМЕР_1 , складає 36 431,77 грн, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 47,40%, а вартість матеріального збитку, завданого власнику цього транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 24 920,61 грн.
Враховуючи, що ДТП сталася внаслідок обопільної вини обох її учасників, відповідач вказує, що 15.03.2021 він здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 12 460,31 грн, чим виконав свої зобов'язання у повному обсязі.
Також, відповідач зазначає, що після отримання позовної заяви він звернувся до суб'єкта оціночної діяльності - ФОП Шерстюка О.В., яким складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № ЦВ/20/7857 від 01.12.2023.
Відповідно до цього Звіту вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "FORD FIESTA", д.н.з. НОМЕР_1 , складає 42 70,02 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0,47, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складає 29 003,20 грн, а вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ на вартість матеріалів чи складових, складає 24 931,33 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як зазначалось колегією суддів, як вбачається з полісу № EР/20054412, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "MERCEDES-BENZ VITO", д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована відповідачем.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № EР/20054412, становить 0,00 грн. Ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн.
Частинами 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (ст.ст. 9, 22 - 31, 35, 36 Закону).
Згідно зі ст. 29 Закону в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, №ЦВ/20/7857 від 01.12.2023, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складає 29 003,20 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0,47.
У цьому висновку оцінювач визначив коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля в розмірі 0,47 на підставі п. п. 7.37, 7.39 Методики автоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Водночас, дослідивши відповідний звіт, колегією суддів встановлено, що в означеному Звіті відсутнє обґрунтування, який із показників за п. 7.39 Методики було застосовано оцінювачем.
За змістом ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п. 7.36. Методика ринкова вартість окремої складової частини враховує її комплектність і фактичний технічний стан, умови, у яких вона експлуатувалася (зберігалася), особливості кон'юнктури ринку регіону. Ринкова вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: ССЗ=Цс (1-ЕЗ), де: ССЗ - вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, грн; Цс - ціна нової складової частини, грн; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.
У п. 7.37. Методики наведено формулу розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ЕЗ.
Відповідно до п. 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Згідно з п. 7.39. Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
У контексті вищевикладеного колегія суддів констатує, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що строк експлуатації пошкодженого автомобіля на момент ДТП не перевищував 7 років. Доказів того, що автомобіль "FORD FIESTA", д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП експлуатувався в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний), складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами автомобіля "FORD FIESTA", д.н.з. НОМЕР_1 , відновлювали ремонтом, або його складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мали наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини, або складові частини кузова, кабіни, рами автомобіля "FORD FIESTA", д.н.з. НОМЕР_1 , мали пошкодження у вигляді деформації, - матеріали справи не містять.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, в тому числі рахунки СТО, Звіт, ремонтну калькуляцію, колегія суддів констатує про відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 0,47.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що ремонтна калькуляція № ЦВ/20/7857 від 05.02.2021 не є тим документом, який відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів може визначати оцінену шкоду, завдану власнику пошкодженого ТЗ.
Водночас, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги наданий відповідачем Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № ЦВ/20/7857 від 01.12.2023, оскільки він не містить деталізації та жодного обґрунтування застосування оцінювачем коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля в розмірі 0,47.
Крім того, як доречно зазначено судом першої інстанції, що даний звіт складено 01.12.2023 без особистого огляду оцінювачем пошкодженого ТЗ, у той час коли претензія позивача від 11.12.2020 про сплату страхового відшкодування у розмірі 47 213,51 грн була отримана відповідачем 17.12.2020, про що він сам вказує у відзиві, наданому до суду першої інстанції.
За таких обставин, судом першої інстанції цілком обґрунтовано відхилено такі доводи і твердження відповідача як необґрунтовані та безпідставні.
Водночас, викладені у апеляційній скарзі заперечення скаржника в частині необхідності вирахування суми ПДВ колегією суддів відхиляються як такі, що суперечать дійсним обставинам справи, оскільки з платіжного доручення № 62498015 від 18.11.2020 вбачається, що страхове відшкодування було виплачено позивачем з ПДВ. Доказів того, що ТОВ "ЮРІЯ-ФАРМ" страхове відшкодування мало бути виплачене без ПДВ матеріали справи не містять.
У свою чергу, крім суми страхового відшкодування, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 946,30 грн пені, 5 013,03 грн інфляційних втрат та 985,22 грн 3 % річних.
У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у відповідній редакції) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів констатує про їх правильність та арифметичну вірність, з огляду на що суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають, крім суми страхового відшкодування, також 946,30 грн пені, 5 013,03 грн інфляційних втрат та 985,22 грн 3 % річних.
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/17276/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/17276/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу № 910/17276/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді І.М. Скрипка
С.А. Гончаров