"23" травня 2024 р. Справа №914/2450/22(914/429/23)
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді (доповідача) МАТУЩАКА О.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
За участю представників сторін від:
позивача - Коваль В.М. (ліквідатор);
відповідача - не з?явився;
розглянувши апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 15.04.2024
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2024 (повне рішення - 26.03.2024, суддя - Чорній Л.З.)
у справі № 914/2450/22(914/429/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м.Львів
до відповідача Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Київ
про стягнення 170 960,96 євро та 420,18 грн нарахованих відсотків, 215,09 грн та 113,82 грн нарахованих відсотків
у межах справи №914/2450/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-петрол трейдінг", м.Львів
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м.Львів
Суть спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна». Визнано грошові вимоги ТОВ «Бел-Петрол Трейдінг» до боржника у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.
Постановою суду від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «БНК-Україна» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Коваля В.В.; боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коваля В.В.
Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про визнання ТОВ «БНК-Україна» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
12.02.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ «БНК-Україна» подало позовну заяву до відповідача - Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про стягнення 170 960,96 євро та 420,18 грн нарахованих відсотків, 215,09 грн та 113,82 грн нарахованих відсотків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва 12.04.2022 у кримінальному провадженні було накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «БНК-Україна» у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у АБ «Банк Альянс». Вказаний арешт було скасовано Галицьким районним судом міста Львова ухвалою від 24.11.2023 у справі № 461/9916/23. З огляду на відсутність підстав подальшого утримання майна ТОВ «БНК-Україна», такі кошти перебувають у чужому незаконному володінні відповідача, а тому підлягають стягненню на користь позивача.
Господарський суд Львівської області рішенням від 22.03.2024 позов задовольнив повністю: стягнув з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ТОВ «БНК-Україна» грошові кошти в розмірі 170 960,96 євро та 420, 18 грн нарахованих відсотків, 215,09 грн та 113,82 грн нарахованих відсотків, а також 83 122,48 грн судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт безпідставного утримання відповідачем вказаної суми коштів, оскільки скасовано арешт на зазначені кошти в межах кримінального провадження. Відтак кошти підлягають поверненню позивачу.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинівподало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на такі обставини:
-судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині визначення підсудності цього спору. Так, апелянт є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, а тому в силу вимог ст. 30 ГПК України, розгляд спору за його участю належить до виключної підсудності Господарського суду міста Києва;
- позивачем не надано доказів в підтвердження здійснення господарської діяльності з Національним агентством;
- Національне агентство вкладає грошові кошти, розміщені на рахунках Національного агентства у придбання військових облігацій, що сприяє зміцненню обороноздатності України;
- вказаний спір розглянуто із порушенням юрисдикції господарських судів, адже між сторонами відсутні договірні чи будь-які інші господарські відносини, а тому цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає безпідставними покликання апелянта на порушення судом територіальної чи предметної підсудності. Так, спір обумовлений безпідставним утриманням відповідачем коштів позивача без належної правової підстави, а тому стягнення таких належить до юрисдикції господарських судів. При цьому, розгляд справи підсудний саме Господарському суду Львівської області, який в силу вимог ст. 7 КУзПБ розглядає усі майнові спори, стороною у яких є боржник ТОВ «БНК-Україна».
Зазначає, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2023 у справі №461/9961/23 скасовано арешт, накладений постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва від 12.04.2022 на грошові кошти, які належать ТОВ «БНК-Україна», а тому відсутні будь-які підстави для їх утримання Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 задоволено заяву представника апелянта про участь в судовому засіданні, призначеному на 23.05.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.05.2024 в судове засідання з'явився представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, своєї участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не забезпечив. Водночас через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив оголосити перерву в судовому засіданні, яка обґрунтована тим, що відзив позивача представником апелянта було отримано лише 21.05.2024. Відтак необхідний час для належної підготовки заперечень на вказаний відзив.
Розглянувши подану заяву, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши поданий відзив, судом встановлено, що правова позиція та доводи позивача є аналогічними тим, що були викладені в суді першої інстанції, а також співпадають із мотивувальною частиною оскаржуваного рішення. Таким чином, апелянту було відомо про незмінну позицію позивача з попередніх матеріалів справи.
Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об'єктивно унеможливлюють проведення судового засідання, а наведені апелянтом у заяві обставини не відповідають зазначеним критеріям та не є достатньо обґрунтованими
Апелянт, як особа, яка ініціювала оскарження судового рішення у справі шляхом подання апеляційної скарги, відповідно до норм процесуального закону, має вживати заходів для скорочення тривалості судового розгляду. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви представника апелянта про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника апелянта.
Окрім цього, представником апелянта через систему «Електронний суд» було подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. ЗАГС №01-04/3527/24 від 23.05.2024) та доповнення до вказаного клопотання (вх. ЗАГС №01-04/3539/24 від 24.05.2024), які надійшли після закінчення розгляду справи по суті та оголошення вступної та резолютивної частин постанови. Відтак, під час виготовлення повного тексту цієї постанови, суд не надає оцінку обставинам, вказаним у поданих клопотаннях.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/4113/22 від 10.06.2022 визначено порядок зберігання арештованих речових доказів у кримінальному провадженні № 42022102070000082 від 05.04.2022 шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» рухоме майно, майно ТОВ «БНК-Україна», зокрема, грошових коштів, на які постановою прокурора накладено арешт, в розмірі 170 960,96 євро, які знаходяться на рахунку UA753001190000026005095562001 (євро), який відкритий в АТ «Банк Альянс»; 215,09 грн, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 (українська гривня), який відкритий в АТ «Банк Альянс».
20.06.2022 та 22.06.2022 грошові кошти, належні ТОВ «БНК-Україна», в розмірі 170 960,96 євро, які знаходилися на рахунку UA753001190000026005095562001 (євро; код валюти 978) та 215,09 грн, які знаходилися на рахунку UA753001190000026005095562001 (українська гривня; код валюти 980), на виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва від 10.06.2022 у справі №758/4113/22, перераховані на рахунки Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - Національне агентство або АРМА) та отримані Агентством.
Перерахування коштів Національному агентству та отримання останнім коштів ТОВ «БНК-Україна» підтверджуються наданими АТ «Банк Альянс» виписками по рахунку UA753001190000026005095562001, код валюти 980, 978, а також офіційними даними, оприлюдненими Національним агентством у Єдиному державному реєстрі активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, які долучені до матеріалів справи.
З Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні вбачається, що грошові кошти розміщені 04.07.2022 Національним агентством на депозиті в Філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». Сума, розміщена на депозитному рахунку становить 170 960,96 євро та 420,18 грн нарахованих відсотків, 215,09 грн та 113,82 грн нарахованих відсотків.
Надалі кримінальне провадження №42022102070000082 від 05.04.2022 доєднано до кримінального провадження №22022180000000043 від 03.04.2022 та визначено підслідність за слідчим відділом УСБУ у Львівській області.
Ліквідатор ТОВ «БНК-Україна», як власник майна, звернувся до слідчого судді Галицького районного суду міста Львова з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22022180000000043 від 03.04.2022 (попередній номер №42022102070000082 від 05.04.2022). У поданому клопотанні просив скасувати арешт, накладений постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва від 12.04.2022, на грошові кошти у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках в АТ «Банк Альянс» та скасувати визначений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 10.06.2022 у справі №758/4113/22 порядок зберігання речових доказів, зобов'язати Національне агентство повернути майно.
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023 у справі №461/9916/23 скасовано арешт, накладений постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва 12.04.2022 у кримінальному провадженні №42022102070000082 від 05.04.2022 (новий номер кримінального провадження №22022180000000043 від 03.04.2022), грошових коштів, які належать ТОВ «БНК-Україна» у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі коштів та цінностей, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у АТ «Банк Альянс», а саме: - UA753001190000026005095562001 (українська гривня); - НОМЕР_1 (євро); скасовано, визначений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 10.06.2022 у справі №758/4113/22, порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №42022102070000082 від 05.04.2022 в частині передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» рухомого майна, майна ТОВ «БНК-Україна» - грошових коштів, на які постановою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва від 12.04.2022 накладено арешт, що знаходилися на рахунках ТОВ «БНК-Україна» а саме: 170 960,96 євро, які знаходилися на рахунку UA753001190000026005095562001 (євро), відкритому в АТ «Банк Альянс»; 215,09 грн, які знаходилися на рахунку UA753001190000026005095562001 (українська гривня), відкритому в АТ «Банк Альянс» та зобов'язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути зазначене майно власнику - ТОВ «БНК-Україна».
Ухвала Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023 у справі № 461/9916/23 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та набрала законної сили.
Позивач звертався до відповідача листами з проханням повернути грошові кошти та вказував реквізити рахунка для повернення.
Всупереч зазначеному, з моменту скасування арешту, Національне агентство безпідставно утримує грошові кошти ТОВ «БНК-Україна» у своєму незаконному володінні та зобов'язане повернути грошові кошти їх законному власнику, оскільки правова підстава їх подальшого утримання відпала, а саме: арешт майна у кримінальному провадженні скасовано.
У поданій апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що розгляд цієї справи належить до виключної підсудності Господарського суду міста Києва. Однак із вказаними доводами колегія суддів не погоджується та вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Стаття 30 ГПК України визначає виключну підсудність справ. Відповідно до п. 5 вказаної статті спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно із ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Так, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Застосування положень ч. 5 ст. 30 ГПК України та ч. 2 ст. 7 КУПБ та їх розмежування неодноразово були предметом дослідження Верховним Судом, правовий висновок щодо застосування яких є сформованим у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15(911/1626/21).
Стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб'єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (ст. 20, 30 ГПК України) підсудності спорів у справах про банкрутство. Порівнюючи положення п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України з ч. 2 ст. 7 КУзПБ вбачається, що законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18.
Вказане має важливий системний зв'язок і вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки вказана вище норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство. Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється ст. 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв'язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з'ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів.
Організаційною формою досягнення відповідного взаємозв'язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ. Таким чином, ч. 2 ст. 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.
Оскільки поданий ліквідатором позов пов'язаний безпосередньо із захистом майна боржника, та враховуючи, що боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною у такому спорі, у визначенні виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України, як загальна процесуальна норма, а стаття 7 КУПБ, яка у цьому випадку є спеціальною. Відтак, позов ліквідатора підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ТОВ «БНК-Україна» - Господарським судом Львівської області.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для передачі справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з ч. 1 та 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання. Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. При цьому, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Правові та організаційні засади функціонування, порядок здійснення повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначається Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (надалі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Відповідно до ст. 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.
Положеннями ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, Національне агентство є суб'єктом здійснення заходів з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні та є єдиним суб'єктом, якому згідно ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва передано виняткове право зберігати майно ТОВ «БНК-Україна», у визначеному законом порядку.
Відповідно до абз. 7 ч. 6, ч. 7 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Відповідне клопотання слідчого або прокурора розглядається слідчим суддею, судом згідно із ст. 171-173 КПК України, тобто за правилами вирішення питання щодо арешту майна.
Згідно з положеннями абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що перебувають у банку та на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку платіжної вимоги, оформленої Національним агентством, та доданих до неї копій звернення прокурора, ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.
Враховуючи зазначені норми закону, в управління Національному агентству можуть передаватись та в управлінні можуть перебувати лише активи, які відповідають одночасно наступним умовам: - вони визнані речовим доказом; - на них накладено арешт у кримінальному провадженні; - арешт має передбачати заборону розпорядження (обов'язково), або користування майном (бажано); - їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - це не завдає шкоди кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Закону, розмір процентів відсоткової ставки за користування банками коштами або металами на депозитних рахунках Національного агентства визначається договором на рівні не нижче облікової ставки Національного банку України або процентної ставки банку за такий вид послуг для третіх осіб (для іншого банку).
У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт розміщених на рахунках Національного агентства грошових коштів або банківських металів, Національне агентство перераховує відповідні кошти та нараховані за ними проценти або здійснює переказ банківських металів та нарахованих за ними процентів на рахунок їх законного власника протягом трьох робочих днів з дня надання ним інформації про реквізити рахунка.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ «БНК-Україна», як особа, що виконує повноваження власника грошових коштів, листом №01-27/914/2450/22/341 від 29.11.2023 звернувся до Національного агентства та просив повернути майно, а саме: - 170 960,96 євро, які знаходились на рахунку UA753001190000026005095562001 (євро), відкритому в АТ «Банк Альянс» та усі нараховані за ними проценти; - 215,09 грн, які знаходились на рахунку UA753001190000026005095562001 (українська гривня), відкритому в АТ «Банк Альянс» та усі нараховані за ними проценти, - на рахунок законного власника цих коштів, а саме - ТОВ «БНК-Україна». Крім того, вказав реквізити рахунка для повернення коштів, а також надав копію ухвали Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023 у справі №461/9916/23, якою скасовано арешт.
Листом №2433/6.1-33-23/6.8 від 27.12.2023 Національне агентство повідомило позивача, що Галицьким районним судом міста Львова направлено належним чином завірену копію ухвали суду від 24.11.2023 по справі №461/9916/23, яка отримана АРМА 28.11.2023 за вх№14253/24-23, та зазначена ухвала прийнята до відома. Крім того, з посиланням на Закон України «Про санкції» Національне агентство повідомило позивача, що рішення стосовно повернення грошових коштів може бути розглянуто після отримання інформації та підтверджуючих документів щодо можливого застосування до переліку внесених в реєстр кредиторів та/або до заінтересованих осіб стосовно кредиторів спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які передбачають блокування активів, а також наявність/відсутність в затвердженому реєстрі вимог кредиторів засновників ТОВ «БНК-Україна.
Ліквідатор ТОВ «БНК-Україна» Коваль В.В. листом № 01-27/914/2450/22/365 від 28.12.2023 надав Національному агентству документи та повідомив про те, що кредиторами Товариства є виключно юридичні та фізичні особи резиденти України. Крім того, зазначив, що в затвердженому реєстрі вимог кредиторів, який є загальнодоступним, засновники ТОВ «БНК-Україна» відсутні та вказав, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до переліку внесених в реєстр кредиторів ТОВ «БНК-України» та/або до заінтересованих осіб стосовно кредиторів не застосовувалися. Позивач також повідомив АРМА про те, що запитувана Національним агентством інформація є публічною, й останній має можливість її перевірити самостійно. Також, у вказаному листі позивач повторно надав реквізити та просив повернути майно (грошові кошти), арешт яких скасовано, законному власнику. Вказаний лист відповідач отримав, проте продовжує здійснювати управління грошовими коштами ТОВ «БНК-Україна».
У Реєстрі активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, Національним агентством офіційно опубліковано інформацію про те, що ухвала Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023 у справі № 461/9916/23 отримана АРМА від суду 24.11.2023 супровідним листом №461/9916/23.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, майно ТОВ «БНК-Україна» (грошові кошти, а саме: 170 960,96 євро, які знаходились на рахунку UA753001190000026005095562001 (євро) та 215,09 грн які знаходились на рахунку UA753001190000026005095562001 (українська гривня), відкритому в АТ «Банк Альянс») передане в управління Національного агентства як речові докази, на які був накладений арешт постановою керівника Подільської окружної прокуратури від 12.04.2022 у кримінальному провадженні №42022102070000082 від 05.04.2022. Грошові кошти перебували на зберіганні в АРМА для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості на підставі положень статті 100 КПК України за ухвалою слідчого судді Подільського районного суду у справі №758/4113/22 від 10.06.2022.
Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, у результаті скасування ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023 у справі №461/9916/23 арешту, накладеного постановою керівника Подільської окружної прокуратури від 12.04.2022 у кримінальному провадженні №42022102070000082 від 05.04.2022, а також, в результаті скасування визначеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 10.06.2022 у справі №758/4113/22 порядку зберігання речових доказів, правова підстава подальшого утримання майна ТОВ «БНК-Україна» Національним агентством відпала, у зв'язку з чим таке майно має бути негайно повернуте власнику, а подальше безпідставне утримання останнім грошових коштів порушує право законного власника на мирне володіння та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1. ст. 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Національне агентство безпідставно утримує грошові кошти ТОВ «БНК-Україна», які є активом боржника у справі про банкрутство позивача, що підлягають включенню в ліквідаційну масу і повинні бути спрямовані на погашення вимог кредиторів відповідно до КУзПБ. Таким чином, Національне агентство зобов'язане повернути грошові кошти їх законному власнику, оскільки правова підстава для їх подальшого утримання відпала.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що Національне агентство вкладає грошові кошти, розміщені на рахунках АРМА у придбання військових облігацій.
Підпунктом 2 пункту 2 Розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів'визначено, що на період до припинення або скасування воєнного стану, а також протягом одного місяця з дня його припинення або скасування Національне агентство може прийняти рішення про придбання за рахунок грошових коштів, розміщених на рахунках Національного агентства у національній валюті, облігацій внутрішньої державної позики "Військові облігації" в обсягах, погоджених Кабінетом Міністрів України, але не більше ніж у розмірі, що становить 80 відсотків коштів, що обліковуються на депозитних рахунках Національного агентства.
Проте, скаржником не долучено до матеріалів справи жодних доказів придбання Національним агентством за рахунок коштів позивача в національній валюті, переданих на зберігання відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/4113/22 від 10.06.2022, облігацій внутрішньої державної позики "Військові облігації", як і не надано жодних рішень про їх придбання за рахунок вказаних коштів позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2024 у справі №914/2450/22(914/429/23) - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2024.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК