Справа № 760/11866/24
Провадження № 1-кс/760/5415/24
03 червня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023110000000179 від 14 червня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України,
Старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023110000000179 від 14 червня 2023 року, в якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42023110000000179 від 14.06.2023 заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися ним та розпоряджатися ним у будь-який спосіб, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказав, що Слідчим управлінням ГУ СБ України м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023110000000179 від 14.06.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст.332 та ч.1 ст.114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , як волонтер, виконуючи фактично функції виконавчого директора благодійної організації «благодійний фонд «УКРАЇНА МРІЙ», за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, як волонтер, фактично виконує функції секретаря-діловода БО «БФ «УКРАЇНА МРІЙ», здійснював організацію переправлення осіб призовного віку через державний кордон України за грошову винагороду, для власного збагачення, під виглядом здійснення нібито благодійної діяльності, так званого «волонтерства».
15 травня 2024 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Відповідно до інформування УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 09.04.2024 та Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до санкції ч.3 ст.332 КПК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона розпоряджатися ним (зміна права власності, перереєстрація, тощо), відповідають вимогам проведення досудового розслідування.
Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися майном.
Документами, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати є відомості з державних реєстрів України.
Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше відчуження та перереєстрацію.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд клопотання без його участі.
Власник майна - підозрюваний ОСОБА_5 в судове засідання не викликався на підставі ч.2 ст.172 КПК України.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось у відповідності до норм ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Також, згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Санкцією ч.3 ст.332 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №370261386 від 18 березня 2024 року, ОСОБА_5 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, враховуючи що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за які суд може признати йому додаткове покарання у виді конфіскації, при цьому майно, на яке слідчий просить накласти арешт, належить підозрюваному на праві власності, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для арешту майна (позбавлення права відчуження та розпорядження) з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Таке втручання в право власника майна на мирне володіння своїм майном є законним, переслідує суспільний інтерес, а також є пропорційним визначеним цілям. На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника (користувача) майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим не підлягає до задоволення клопотання в частині заборони користування майном у будь-який спосіб, оскільки слідчим не доведено, що існують обставини, які визначені ч.11 ст.170 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №42023110000000179 від 14 червня 2023 року на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні клопотання в частині заборони користування майном - відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1