28 травня 2024 року
м. Київ
справа №600/4977/23-а
адміністративне провадження №К/990/18687/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі №600/4977/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови позивачу підвищити основний розмір пенсії за вислугу років з 01.03.2023 згідно п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023, ст. 64 спеціального Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992, ст. 42 загального Закону №1058, Закону №1282-ХІІ від 03.07.1991, із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 встановленого Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» та виплатити її без обмеження розміром 1500 грн., викладеній у листі №4477-4342/Г-17/8-2400 від 04.07.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області згідно пунктів 1,2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та статті 64 спеціального Закону №2262-ХІІ від 09.04.1992, ст. 42 загального Закону №1058 від 09.07.2003, Закону №1282-ХІІ від 03.07.1991, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», провести позивачу з 01.03.2023 перерахунок основного розміру пенсії за вислугу років 80%, встановленої з 01.12.2019 в рамках виконання судового рішення №600/2584/21-а від 19.10.2021, із застосуванням фактичного коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії 1,197 без обмеження розміром 1500 грн., та виплачувати її з урахуванням підвищення (індексації) проведеного згідно постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 в сумі 1798,25 грн., щомісячної доплати 2000 грн., встановленої ПКМУ №713 від 14.07.2021 згідно судового рішення №600/870/22-а від 30.06.2022, відповідно до розрахунку: основний розмір пенсії 12844,62 грн. + підвищення по індексації 2022 року 1798,25 грн. + щомісячна доплата 2000 грн. + підвищення по індексації 2023 року 2884,65 грн. = розмір пенсії з 01.03.2023 = 19527,52 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2024, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.
14.05.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 у вказаній справі.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22, від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, від 21.06.2023 у справах №580/2870/22, №600/3213/22, №260/3857/22, №380/12260/22, №500/2718/22, від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 08.11.2022 у справі №2040/5923/18, від 10.02.2016 у справі №537/5837/14, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16, від 06.11.2018 у справі №812/292/18. Однак, обґрунтування необхідності касаційного перегляду з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зводяться до вибіркового цитування вказаних рішень Верховного Суду, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні приписів статей 291, 328 КАС України.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 291 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Враховуючи зазначене, Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що у випадку оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, визначених пунктом першим частини п'ятої статті 291 КАС України, обставини справи, в якій ухвалене оскаржуване судове рішення, повинні відповідати всім обставинам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права.
Поряд з цим, касаційна скарга містить посилання на приписи пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яким передбачено, що підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Таким чином, некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не в повній мірі відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги, в якій необхідно уточнити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі).
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі №600/4977/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків вказаних недоліків касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя Т.Г. Стрелець