03 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21159/23 пров. № А/857/6405/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року (головуючий суддя Смокович В.І., м.Луцьк) у справі №140/21159/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
31.07.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2023 по 15.07.2023, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2023 по 15.07.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позов обґрунтовує тим, що з 06.11.2022 проходив військову службу в Збройних Силах України на особливий період військового стану у складі військової частини НОМЕР_1 . За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань в складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 , в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області, внаслідок мінометного обстрілу, 13.12.2022, солдат отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення лівого ока, правої щічної ділянки, правого плеча. Зауважує, що після отримання ним бойового поранення 13.12.2022, проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах в тому числі закордонних, а також у відпустках за станом здоров'я та на реабілітації по 15.07.2023. Відтак, вважає, що у зв'язку тривалим перебуванням на стаціонарному лікуванні після безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, за період з 01.03.2023 по 15.07.2023. Вважаючи, що має право на повну виплату належних сум додаткової винагороди за період з 01.03.2023 по 15.07.2023, звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01 березня 2023 по 15 липня 2023, з урахуванням фактично виплачених сум. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01 березня 2023 по 15 липня 2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що підставою невиплати позивачу додаткової винагороди за період з березня 2023 по 15 липня 2023 року слугували накази командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності), які прийняті на виконання вимог Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного етану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію", Постанови № 168 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня-2022 року № 217), рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 1217, Порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 06 березня 2022 року, відповідно до абзацу дев'ятого пункту 10 рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, та на підставі рапорту командира батальйону управління. При цьому, апелянт вказує, що вищевказані накази командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі якого позивачу нараховано та виплачена додаткова винагорода за оспорюваний період, на момент подачі позовної заяви були чинними та в судовому порядку не оскаржувались. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, військовою частиною НОМЕР_1 виконані усі покладені на неї обов'язки та виплачено позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 за весь оспорюваний період. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , з 06.11.2022 на посаді стрільця-санітара №313, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 04.10.2022.
За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях 13 грудня 2022 року, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області, внаслідок мінометного обстрілу позивач отримав поранення, а саме: мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення лівого ока, правої щічної ділянки, правого плеча, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , виданої на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 09 квітня 2023 року №518.
Після отримання військовослужбовцем бойового поранення 13.12.2022, останній проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах в тому числі закордонних, а також у відпустках за станом здоров'я та на реабілітації по 15.07.2023.
Перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, підтверджується: довідкою військово-лікарської комісії від 17.05.2023 №78; довідкою військово-лікарської комісії від 21.02.2023 №1910; медичними документами (виписками, записами лікарів при огляді) та наказами командира військової частини НОМЕР_1 про відпустки за станом здоров'я №372 від 31.12.2022 та №28 від 28.01.2023.
Довідкою військово-лікарської комісії від 17.05.2023 №78 підтверджено, що травма ОСОБА_1 , тяжка, так, пов'язана з проходженням військової служби. Також, у висновку ВЛК зазначено, що позивач потребує лікування (реабілітації) терміном 60 календарних днів (до 15.07.2023).
Загалом позивач проходив лікування та реабілітацію внаслідок отримання ним 13.12.2022 поранення з 13.12.2022 по 15.07.223, що підтверджується вищенаведеними медичними документами.
У зв'язку з отриманням бойового поранення, ОСОБА_1 набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я.
09.06.2023 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просив нарахувати та виплатити позивачу в повному розмірі в період з 01.03.2023 по 15.07.2023 щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168.
Відповідач листом від 28.06.2023р. за №4673 зазначив, що направляє на адресу адвоката довідку про доходи з 01.01.2023 по 30.06.2023 №865/фс від 07.07.2023 року та витяги із наказів про вибуття (прибуття) у відпустку за станом здоров'я на військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі збільшеної винагороди до 100 000 грн. за період з 01 березня 2023 року по 15 липня 2023 року відповідно до положень постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон України №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з статтею 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок № 260).
Згідно з пунктом 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168" (Постанова № 168).
Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
01 квітня 2022 року до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, колегія суддів зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, постанова № 168 не містить такої обов'язкової умови як безперервне перебування особи на стаціонарному лікуванні. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Апеляційний суд, оглядаючи матеріали справи, зазначає наступне.
Із змісту довідки №720 від 09.04.2023 вбачається, що ОСОБА_1 13.12.2022 одержав поранення внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області під час виконання бойового завдання в складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 . Довідка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 518 від 09 квітня 2023 року, за місцем вимоги. Як зазначено в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , травмування військовослужбовця не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння, під час травмування позивач перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).
Позивач проходив лікування та реабілітацію внаслідок отримання ним 13.12.2022 поранення з 13.12.2022 по 15.07.2023 в різних медичних закладах.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.02.2023 №1910 травма позивача пов'язана з проходженням військової служби, за ступенем тяжкості згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких.
Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії від №78 від 17.05.2023, виданої Комунальним підприємством "Волинський обласний госпіталь ветеранів війни", травма ОСОБА_1 тяжка, пов'язана з захистом Батьківщини, позивач потребує лікування (реабілітації) терміном 60 календарних днів (до 15.07.2023). Довідка про обставини травми №720 від 09.04.2023 надана командиром в/ч НОМЕР_1 .
З аналізу наданих відповідачем витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 стосовно вибуття/прибуття ОСОБА_1 у відпустки та з відпусток для лікування у зв'язку з бойовим пораненням вбачається, що позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 №372 вибув у відпустку для лікування у зв'язку з бойовим пораненням на 30 діб з 31 грудня 2022 року по 29 січня 2023 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2023 №28 позивач прибув з відпустки на лікування у зв'язку з бойовим травмуванням 28.01.2023.
Як свідчить довідка про доходи № 865/фс від 07.07.2023, видана відповідачем, позивач у спірний період додаткову винагороду у збільшеному розмірі в сумі 100000 пропорційно за місяць не отримував.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує на тому, що постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн., а саме: 1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Позивач у період з 13.12.2023 по 15.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено наявною в матеріалах справи медичною документацією, а отже, колегія суддів вважає, що він має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 01.03.2023 по 15.07.2023, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 01.03.2023 по 15.07.2023 є протиправною.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року у справі № 140/21159/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний