03 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4607/23 пров. № А/857/47/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Обрізка І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, прийняте суддею Подлісною І.М. у місті Тернополі, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення за №191950021094 від 02.06.2023; зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити пенсію за віком з дня звернення із заявою.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №191950021094 від 02.06.2023, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву від 25.05.2023 про призначення пенсії за віком з дати звернення та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд зазначив про те, що оформлення записів у трудовій книжці здійснюється роботодавцем, позивач як працівник жодних записів до трудової книжки не вносив. Якщо навіть там і є недоліки, то позивач не має можливості виправити такі недоліки, додаткові відомості про роботу та підтверджуючі документи про періоди роботи визначені в трудовій книжці Також позивач не має можливості надати інші докази в зв'язку з військовим станом та окупацією Криму. Доказами того, що позивач має право на пенсію є пенсійне посвідчення, видане компетентними органами України, які під час призначення йому пенсії перевіряли всі документи та стаж роботи.
На думку суду, вимога щодо витребування пенсійної справи від уповноважених органів російської федерації ( на які посилається відповідач) є незаконною, оскільки встановлює для громадян України, що проживають на території АР Крим, а також ВПО з Криму додаткову, не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, наразі у зв'язку із повномасштабним вторгненням збройних сил рф і розірванням дипломатичних відносин з країною-агресором, звернення органів ПФ України до компетентних органів рф для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію.
Щодо позовних вимог про «зобов'язання ГУ ПФУ у Одеській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення з відповідною заявою, то суд зазначив, що такі не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ у Одеській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Постановою №637 урегульовано призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.
Після звернення пенсіонера відповідним територіальним управлінням направляється запит на витребування пенсійної справи. Виплата пенсії розпочинається після надходження пенсійної справи на підставі інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
У разі надання позивачем сформованої належним чином пенсійної справи, в тому числі з документом про припинення виплати пенсії за попереднім місцем мешкання, буде прийняте рішення про призначення пенсії згідно із законодавством України.
Головне управління наголошує про відсутність в розпорядженні документів, на підставі яких позивач отримував пенсію на території України.
Частиною другою статі 49 Закону №1058 визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Положеннями частини 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 «Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» як умову для призначення, поновлення, виплати пенсії визначено встановлення факту не отримання громадянства російської федерації та не одержання пенсії та соціальних послуг від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Алуштинським МВ ГУ МВС України в Криму, 06.10.1998, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 , видане безстроково та з поміткою загальний стаж роботи 35 років, Ветеран праці України, дитина війни. Окрім того, є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою серії НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки від 21.02.2023 №6117-5002595135, позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу з АР Крим, м. Алушта, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України позивач на постійне місце проживання виїхав з АР Криму у безпечне місце України до своєї дочки, та зареєструвався, як внутрішньо переміщена особа за вказаною вище адресою.
25.05.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №191950021094 від 02.06.2023 позивачу в призначенні пенсії було відмовлено, та вказано про недоліки в оформленні трудової книжки та відсутність інформації про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі як і раніше - Закон № 1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії було те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки від 16.08.1964, скільки прізвище, ім'я та по батькові на першій сторінці трудової книжки дописано іншого ручкою іншого кольору.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, відповідач протиправно посилався на недоліки трудової книжки, як на підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії.
15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 7 цього Закону для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234. У п. 1 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи).
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач у листі та співвідповідач у рішенні зазначив про недоліки в оформленні трудової книжки та відсутність інформації про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Суд звертає увагу, що на час звернення до пенсійного органу (травень 2023) позивач не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає у м. Тернополі), а тому до нього не застосовується ч.1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.
Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
З 22.11.2014 набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706-VII), яким встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Крім того, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у статті 49 Закону №1058-IV, наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
Зазначені вище висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.01.2024 у справі №320/424/23.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи наведене вище, вірним є висновок суду першої інстанції обраний ним в спірних правовідносинах.
В частині відмовлених позовних вимогах суд оцінку не надає так як такі не були предметом апеляційного розгляду.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №500/4607/23- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар