03 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7782/23 пров. № А/857/3511/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Боршовський Т.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 18.01.2024р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
11.11.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати неправомірними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Івано-Франківській обл. та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 092950011940 від 21.02.2023р.;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 18.10.1990р. по 26.03.2001р., а також до пільгового стажу період роботи з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. згідно довідки № 562/11 від 17.11.2022р., яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2, призначити позивачу з 13.02.2023р. пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.1-15).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.83-84).
Згідно ухвали суду від 11.12.2023р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 такий строк (а.с.83-84).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 092950011940 від 21.02.2023р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. призначити позивачу з 13.02.2023р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 18.10.1990р. по 26.03.2001р. та до пільгового стажу періоду роботи з 22.03.2006р. по 22.07.2017р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (а.с.117-129).
Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.133-142).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відмова пенсійного органу в призначенні спірної пенсії зумовлена тим, що згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 13 років 09 місяців 20 днів, пільговий стаж є відсутнім. Також на дату звернення вік позивача склав 55 років 03 місяці 28 днів.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, до пільгового стажу позивача не враховано період роботи з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. згідно довідки № 562/11 від 17.11.2022р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки тривалість пільгового стажу зазначена у довідці (11 років 04 місяці) не збігається з даними, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5), а саме за період з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. підтверджено сплату страхових внесків за 08 років 06 місяців 09 днів.
Також до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 18.10.1990р. по 26.03.2001р. по причині того, що період роботи не відповідає даті заповнення трудової книжки (15.10.2001р.), чим порушено п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затв. постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974р., також відсутні відомості про нарахування заробітку за період 2000-2001рр. в довідці ОК-5.
Окрім цього, апелянт вважає, що позивачем обраний помилковий спосіб захисту, при цьому вимога про призначення пенсії є передчасною; також позивачем пропущений строк звернення до суду без поважних причин.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як з'ясовано під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 13.02.2023р. через веб-портал до ПФ України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
До заяви долучено копії: паспорта громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.19-21); довідки АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 563/11 від 17.11.2022р. про період роботи; довідки АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 61 від 17.11.2022р. про перейменування підприємства; довідки АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 562/11 від 17.11.2022р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с.25); наказу ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 232 від 22.07.2002р. «Про підтвердження права на пільги, компенсації і пільгове пенсійне забезпечення передбачене законодавством по робочим місцям з шкідливими умовами праці згідно атестації робочих місць» (а.с.26-28); висновку № 665 від 23.10.2002р. експертизи якості проведення у липні 2002 року позачергової атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (а.с.30-34); наказу ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 194 від 23.07.2007р. «Про підтвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» (а.с.35-40); висновку № 3188 від 16.10.2007р. експертизи якості проведення у липні 2007 року чергової атестації робочих місць за умовами праці робочих місць на ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (а.с.41-47); наказу ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 156К від 23.07.2012р. «Про підтвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» (а.с.48-56); висновку № 1291/2 від 25.12.2012р. експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (а.с.57-67).
21.02.2023р. відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. прийняв рішення № 092950011940 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що страховий стаж позивача становить 13 років 09 місяців 20 днів, а пільговий стаж - відсутній. При цьому, не зараховано до пільгового стажу період роботи з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. згідно довідки № 562/11 від 17.11.2022р., оскільки тривалість пільгового стажу в довідці (11 років 04 місяці) не збігається з даними, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу: підтверджено сплату страхових внесків 08 років 06 місяців 09 днів. Атестаціями робочих місць, які проводилися на підприємстві, передбачено, що пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці надаються пропорційно відпрацьованому часу в цих умовах. В довідці не вказано фактично відпрацьований час у шкідливих умовах, а також якими документами це підтверджено. У разі неритмічної роботи підприємства розрахунок пільгового стажу здійснюється відповідно до п.7 Порядку застосування Списків № 1 та № 2, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005р. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 18.10.1990р. по 26.03.2001р., оскільки період роботи не відповідає даті заповнення трудової книжки - 15.10.2021р., що є порушенням п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Окрім цього, відсутні відомості про нарахування заробітку за період з 2000-2001рр. в довідці ОК-5. До страхового стажу не враховано період здійснення догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 від 01.12.1995р., оскільки ім'я матері не відповідає паспортним даним заявниці (а.с.22-23).
Не погоджуючись із відмовою пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова пенсійного органу не ґрунтується на вимогах закону, при цьому представлені позивачем документи є достатніми для призначення позивачу спірної пенсії.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України № 1788-XIІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XIІ/, Законом України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-IV/, який набрав чинності 01.01.2004р.
Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені приписами ст.114 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17), а тому на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком від 13.02.2023р. позивач досягла віку 55 років.
Згідно рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 092950011940 від 21.02.2023р. про відмову в призначенні пенсії страховий стаж позивача становить 13 років 09 місяців 20 днів, а пільговий стаж - відсутній. При цьому, відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи в колгоспі з 18.10.1990р. по 26.03.2001р., до пільгового стажу - період роботи з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. (а.с.22-23).
В частині незарахованого до страхового стажу позивача періоду роботи з 18.10.1990р. по 26.03.2001р. колегія суддів враховує, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р., відповідно до п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 позивач: з 18.10.1990р. прийнята на роботу в ТзОВ «Отинія» на посаду різноробочої; з 26.03.2001р. звільнена з роботи за угодою сторін (а.с.19).
На час прийняття позивача на роботу була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затв. постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974р.
Відповідно до вказаної Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Згідно з п.2.2 зазначеної Інструкції заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Отже, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться печатка установи, що видала вперше трудову книжку.
Згідно з п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зат. постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974р., після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний листок) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.
Таким чином, графу «дата заповнення» на першій сторінці трудової книжки заповнює особа, відповідальна за видачу трудових книжок на підприємстві.
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок № 656 від 06.09.1973р. «Про трудові книжки робітників і службовців» передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в п.4 постанови КМ України № 301 від 27.04.1993р. «Про трудові книжки працівників», згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р., чинної на час звільнення позивача з роботи, встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Під час судового розгляду встановлено, що записи про прийняття з 18.10.1990р. на роботу в ТзОВ «Отинія» та звільнення з 26.03.2001р. у трудовій книжці позивача вчинено відповідно до вимог вищевказаних Інструкцій, трудова книжка містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнята на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять виправлень/підтирань, інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
В спірному випадку перша сторінка трудової книжки позивача, дата заповнення - 15.10.2001р., містить відтиск печатки ТзОВ «Отинія», підпис власника трудової книжки, підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки.
Таким чином, дату заповнення трудової книжки проставила відповідальна особа ТзОВ «Отинія», а не позивач (а.с.19).
Також вищевказані Інструкції не передбачають наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки. При цьому, орган Пенсійного фонду України зарахував позивачу до його страхового стажу інші періоди роботи ОСОБА_1 згідно записів цієї трудової книжки, не ставлячи під сумнів такі записи, з огляду на несвоєчасність заповнення першої сторінки трудової книжки.
Таким чином, викладені в рішенні мотиви відмови, що стосуються не взяття до уваги наданої позивачем трудової книжки, не могли бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019р. у справі № 307/541/17.
Стосовно доводів відповідача про те, що за період з 2000-2001рр. в довідці ОК-5 відсутні відомості про нарахування заробітку, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів п.п.1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р., вимоги про підтвердження наявного трудового стажу іншими документами, які визначені вищевказаним Порядком № 637, можливі лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018р. у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019р. у справі № 686/19477/16.
До запровадження персоніфікованого обліку (тобто 01.07.2000р.) зарахуванням періодів роботи особи до стажу, необхідного для призначення пенсії, здійснюється за даними, що підтверджують періоди її трудової діяльності, зокрема, записів трудової книжки.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 підтверджено період її трудової діяльності у ТзОВ «Отинія».
Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XIІ до стажу роботи для призначення пенсії зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно з ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою ст.40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.
Тобто, щодо періодів трудової діяльності після 01.07.2000р., то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст.56), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
При цьому, Верховний Суд, застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не може бути позбавлена гарантованого права на пенсійного забезпечення лише через несплату страхувальником ТзОВ «Отинія» страхових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 .
З огляду на вищевказані обставини, період роботи позивача з 18.10.1990р. по 26.03.2001р. в ТзОВ «Отинія» підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо незарахованого до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. колегія суддів зазначає, що згідно вимог ст.114 Закону № 1058-IV пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
атестація робочих місць;
досягнення встановленого віку, наявність необхідного загального стажу та пільгового стажу на зазначених роботах.
Таким чином, для призначення пенсії на пільгових умовах відсутні вимоги про обов'язкову сплату страхових внесків за період роботи на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізовано у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005р. (надалі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637).
Водночас, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно відомостей трудової книжки позивач з 17.10.2005р. прийнята на роботу у ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» в ливарний цех на посаду учня формувальника машинного формування; з 22.03.2006р. встановлена професія формувальник машинного формування другого розряду ливарного цеху; з 18.06.2018р. звільнена з роботи за власним бажанням (а.с.19-21).
Разом із заявою від 13.02.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивача надала відповідачу довідку АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 562/11 від 17.11.2022р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якої позивач з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. працювала в шкідливих умовах праці за посадою формувальник машинного формування, що передбачено Списком № 2 розділу ХІV підрозділу І, затв. постановою КМ України № 461 від 24.06.2016р. Вказана довідка видана на підставі наказу № 20 від 22.03.2006р.; наказу № 115 від 18.10.2007р.; наказу № 201К від 22.10.2012р.; наказу № 235К від 03.12.2012р.; наказу № 44К від 01.03.2013р.; наказу № 32 від 18.06.2018р.; особової картки форми П-2; особових рахунків по зарплаті (а.с.25).
Таким чином, довідка АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 562/11 від 17.11.2022р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідає встановленій формі, містить всі необхідні реквізити, підписи посадових осіб, печатку підприємства, що виключає будь-які сумніви в достовірності відомостей, зазначених в цій довідці.
Окрім цього, в разі сумнівів в достовірності вищевказаних документів, пенсійний орган мав можливість витребувати в АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», яке є діючим підприємством, інформацію про період роботи позивача з 22.03.2006р. по 22.07.2017р., провести відповідну перевірку документів, однак таких дій перед прийняттям рішення про відмову в призначенні спірної пенсії не здійснив.
Щодо проведеної в АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» атестації робочих місці, то позивач разом із заявою від 13.02.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 надала такі копії документів: наказу ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 232 від 22.07.2002р. «Про підтвердження права на пільги, компенсації і пільгове пенсійне забезпечення передбачене законодавством по робочим місцям з шкідливими умовами праці згідно атестації робочих місць» (а.с.26-28); висновку № 665 від 23.10.2002р. експертизи якості проведення у липні 2002 року позачергової атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (а.с.30-34); наказу ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 194 від 23.07.2007р. «Про підтвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» (а.с.35-40); висновку № 3188 від 16.10.2007р. експертизи якості проведення у липні 2007 року чергової атестації робочих місць за умовами праці робочих місць на ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (а.с.41-47); наказу ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» № 156К від 23.07.2012р. «Про підтвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» (а.с.48-56); висновку № 1291/2 від 25.12.2012р. експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (а.с.57-67).
Вищевказані документи підтверджують факт проведення в АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» атестації робочих місць, зокрема, посади формувальника машинного формування, яку займала позивач в АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» в період з 22.03.2006р. по 22.07.2017р.
Щодо доводів відповідача про те, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. згідно довідки № 562/11 від 17.11.2022р., оскільки тривалість пільгового стажу у довідці - 11 років 04 місяці не збігається з даними, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу - підтверджено сплату страхових внесків 08 років 06 місяців 09 днів, то позивач не може бути позбавлена гарантованого права на пенсійного забезпечення лише через несплату страхувальником страхових внесків із заробітної плати.
Окрім цього, згідно розрахунку стажу позивача від 22.02.2023р. відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. за період з 22.03.2006р. по 22.07.2017р. зарахував до страхового стажу ОСОБА_2 частину з вказаного періоду роботи, що становить 08 років 07 місяців 06 днів. Водночас, до пільгового стажу роботи позивача не зараховано весь період з 22.03.2006р. по 22.07.2017р., незважаючи на те, що відповідач визнає сплату страхових внесків за 08 років 07 місяців 06 днів за вказаний період роботи.
За викладених обставин рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 092950011940 від 21.02.2023р. про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини слід вважати підтвердженими передбачені п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах: позивач досягла 55 років; має стаж роботи не менше 24 років, з яких пільговий стаж за Списком № 2 не менше 10 років.
Таким чином, щодо позивача є всі встановлені законом умови для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач звернулася до пенсійного органу 13.02.2023р.
Стосовно застосування строків звернення до суду у вказаній категорії справ колегія суддів виходить з наступного.
Із матеріалів справи слідує, що позивач про порушення свого права дізналася з рішення відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 092950011940 від 21.02.2023р., із позовом до суду позивач звернулася із пропуском строку, однак навела поважні причини його пропуску, що були враховані судом під час вирішення цього питання (а.с.83-84).
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ в Івано-Франківській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024р. в адміністративній справі № 300/7782/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 03.06.2024р.