Справа № 580/1048/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
03 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просила:
- визнати протиправним і скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.12.2023 про відмову у здійсненні переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 26.12.2023 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації від 21.12.2023 №1, №2.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у задвооленні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 31.03.2014 була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» та 01.03.2022 її було переведено на пенсію по інвалідності
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 у періоді з 17.02.1997 по 28.03.2014, з 01.12.2017 по 30.12.2020 та з 25.01.2021 по час звернення до суду ОСОБА_1 працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби.
Позивач 26.12.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у порядку екстериторіальності, від 29.12.2023 №968060132956 відмовлено позивачу у переході на пенсію за віком у відповідності до статті 37 Закону №3723-XII.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01.05.2016 стаж позивачки державної служби складав лише 17 років 1 місяць 12 днів та станом на 01.05.2016 вона не займала посади державної служби.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначались Законом № 3723-ХІІ, а з 01.05.2016 - Законом 889-VIII.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 90 Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що на Законом № 3723-Х11 було передбачено призначення державним службовцям пенсії за віком та пенсії по інвалідності І і ІІ груп.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-V111 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 1997 року по 2014 рік, працювала на різних посадах в Управлінні праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області.
Присягу державного службовця, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач прийняла 17.02.1997 .
Позивач до 28.03.2014 працювала в Управлінні праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області та була звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.
Відповідно з довідкою Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації від 22.12.2023 №1540/04-10 позивач з 17.02.1997 по 28.03.2014 перебувала на державній службі, стаж державної служби ОСОБА_1 становить 17 років 1 місяць 13 днів.
Із набранням чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсій та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, як вже було зазначено вище, відповідно Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII, оскільки таке право пов'язане з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З огляду на зазначене, під час розгляду справи судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є особою з інвалідністю II групи, станом на 28.03.2014 мала стаж на посаді державної служби понад 10 років, проте не займала станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) посаду державної служби, та не мала 20 років стажу незалежно від того, чи працювала станом на 01.05.2016 на державній службі.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ.
Отже, колегія суддів вважає, що наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ.
Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма