Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
03 червня 2024 р. Справа № 520/36658/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, по справі № 520/36658/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами та припинення щомісячної доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати з 01.04.2019 пенсію без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити з 01.12.2023 щомісячну доплату до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у припинення щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 , згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату ОСОБА_1 з 01.12.2023, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., передбаченої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що положення законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії не є чинними, з огляду на що не підлягають застосуванню до позивача.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі № 520/17633/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки № ФХ117085 від 08.06.2023 про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та здійснити виплату позивачу перерахованої суми пенсії з 01.04.2019 з урахуванням проведених раніше виплат.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01.04.2019 пенсійним органом на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
За результатами вказаного перерахунку основний розмір пенсії позивача склав 19986,75 грн., з надбавками - 20635,55 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 14970 грн.
В подальшому станом на 01.12.2023 розмір пенсії, що виплачується позивачу, складає 20930 грн., тобто із застосуванням величини максимального розміру.
Позивач, не погодившись, у тому числі, із застосованим відповідачем обмеженням максимального розміру пенсії з 01.04.2019 звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову у зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів, які б доводили наявність порушеного права, щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів, не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У той же час, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
При цьому, Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Одночасно, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст. 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, слід зазначити, що вони явно суперечать один одному.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновків, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22.
З огляду на викладене, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з відсутності доказів, які б доводили наявність порушеного права, щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Натомість судовим розглядом встановлено, що за наслідками проведеного пенсійним органом перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі № 520/17633/23 з 01.04.2019 основний розмір пенсії позивача визначено на рівні 19986,75 грн., з надбавками - 20635,55 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 14970 грн.
Крім того, із матеріалів справи встановлено, що в подальшому станом на 01.12.2023 розмір пенсії, що виплачується позивачу, складає 20930 грн., що також свідчить про застосування величини максимального розміру.
Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, з огляду на що дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Поняття «повинна була дізнатись», використане у статті 122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 по справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
У той же час, строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з неправильним нарахуванням або не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15.09.2020 по справі № 635/7878/16-а.
Таким чином, оскільки у ході розгляду справи встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо виплати позивачу пенсії із обмеженням її максимальним розміром колегія суддів вважає, що саме з вини відповідача виплата пенсії позивачу проводилась у повному обсязі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами з приводу правомірності обмеження розміру пенсії виникли за наслідками проведеного пенсійним органом перерахунку пенсії позивача на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі № 520/17633/23, лише після якого позивач міг дізнатись про порушення свого права.
При цьому, до суду із даним позовом позивач звернувся 18.12.2023. а отже в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 по справі № 520/36658/23 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019.
Прийняти в цій частині нові постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обмеженні розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з урахуванням проведених виплат.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло