03 червня 2024 р. Справа № 440/287/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/287/24
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у зарахуванні до її вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони періодів роботи позивача у державних органах, оформлену листом від 04.01.2024 № 47.05-6;
- зобов'язати Управління перерахувати ОСОБА_1 вислугу років у Службі судової охорони відповідно до пункту 5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18.11.2021, та зарахувати до вислуги років для обчислення стажу служби у Службі судової охорони час роботи у державних органах з 25.05.2004 по 28.02.2007 - у Полтавському обласному управлінні юстиції на посадах державної служби (стаж державної служби 02 роки 09 місяців 04 дні), з 01.03.2007 по 28.10.2019 - у Головному управлінні юстиції у Полтавській області, у Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області на посадах державної служби (стаж державної служби 12 років 07 місяців 28 днів), з 01.11.2019 по 20.11.2019 - у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Полтавській області (стаж роботи 20 днів).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимоги відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, з висновками, які не відповідають обставинам справи. Наводить обставини справи, вказує на їх неврахування судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.11.2019 по теперішній час є працівником Служби судової охорони та проходить службу в Управлінні, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01.07.2003, службовим посвідченням, виданим Управлінням 14.08.2023 серії НОМЕР_2 ПТ та наказом начальника Управління від 21.11.2019 №46-к.
Відповідно до записів трудової книжки, наказом від 31.10.2019 №24-к позивача прийнято провідним інспектором (з дипломом спеціаліста) відділу охорони об'єктів судів, органів та установ системи правосуддя Управління 01.11.2019.
20.11.2019 згідно з наказом від 20.11.2019 №45-к позивач звільнена за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України з Управління.
Відповідно до наказу Управління від 21.11.2019 № 46-к, вважати такою, що лейтенант Служби судової охорони ОСОБА_1 з 21.11.2019 приступила до виконання обов'язків за посадою провідного спеціаліста відділу по роботі з персоналом Управління. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 встановлено лейтенанту Служби судової охорони ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 5780 грн на місяць, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 58% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби до кінця 2019 року.
Відповідно до наказу начальника Управління від 03.01.2024 №6/ос оголошено вислугу років на 01.01.2024 майору ССО ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу по роботі з персоналом - 04 роки 01 місяць 11 днів, для виплати надбавки за стаж служби співробітникам ССО та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки.
04.01.2024 позивачка звернулася до керівництва Управління з рапортом №47.05-13/вн щодо зарахування до стажу служби в ССО періодів попередньої роботи в державних органах, а саме:
- у Полтавському обласному управлінні юстиції з 25.05.2004 по 28.02.2007 на посаді контролера І категорії, провідного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби, провідного спеціаліста сектору кадрової роботи та державної служби (02 роки 09 місяців 4 дні);
- у Головному управлінні юстиції у Полтавській області, Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 01.03.2007 по 28.10.2019 на посадах державної служби, а саме: головного спеціаліста сектору кадрової роботи та державної служби, головного спеціаліста відділу кадрової роботи та державної служби, заступника начальника відділу кадрової роботи та державної служби, начальника відділу персоналу. Має 5 ранг державного службовця категорії "Б" (12 років 07 місяців 28 днів);
- у Управлінні з 01.11.2019 по 20.11.2019 на посаді провідного інспектора (з дипломом спеціаліста) відділу охорони об'єктів судів, органів та установ правосуддя (20 днів).
У відповідь начальник Управління листом від 04.01.2024 №47.05-6 повідомив ОСОБА_1 про те, що наказом голови Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" затверджено перелік посад середнього і вищого складу, в якому посада головного спеціаліста відділу по роботі з персоналом територіального управління відсутня. З урахування вимог п. 19 розділу ІІ наказу Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони" наказом Управління від 03.01.2024 №6/ос "Про оголошення вислуги років співробітникам" ОСОБА_1 до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби зараховано періоди служби в Управлінні з 21.11.2019 по 01.01.2024. У зв'язку з вищевикладеним у Управління відсутні законодавчі підстави для врахування часу роботи в Полтавському обласному управлінні юстиції з 25.05.2004 по 28.02.2007, в Головному управлінні юстиції у Полтавській області, Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 01.03.2007 по 28.10.2019 та в Управлінні з 01.11.2019 по 20.11.2019 до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби.
Вважаючи протиправними мотиви відмови у зарахуванні до стажу служби в Службі судової охорони періодів роботи в Полтавському обласному управлінні юстиції з 25.05.2004 по 28.02.2007, в Головному управлінні юстиції у Полтавській області, Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 01.03.2007 по 28.10.2019 та в Управлінні з 01.11.2019 по 20.11.2019 до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби, позивачка звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до служби в Службі судової охорони спірного періоду роботи позивача, з огляду на що для відновлення порушених прав позивача зобов'язав відповідача зарахувати відповідний період роботи позивача на державній службі до служби у Службі судової охорони.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Служба судової охорони відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII) є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України (ч. 2 ст. 1621 Закону №1402-VIII).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 за №1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення).
Відповідно до п. 5 Положення, у попередній редакції, час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
До стажу служби у Службі судової охорони (далі також - Служба) зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 за №2236/0/15-21 внесені зміни до Положення, згідно з якими пункт 5 розділу І викладено в такій редакції: "Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей".
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до пункту "и" частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 за №435 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" доповнено порядок обчислення вислуги років у новоствореному державному органі - Службі судової охорони. Зокрема, абзац 12 пункту 1 Постанови №393 зі змінами викладений у такій редакції: "час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони".
Отже, особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи у державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент виникнення спірних правовідносин перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, ще не був затверджений.
Незважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача про те, що позивач не обіймав посад за переліком, затвердженим Наказом Служби судової охорони "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" №454 від 24.10.2022 з урахуванням такого.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо призначення пенсій та зарахування стажу для осіб, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", неодноразово зазначав про те, що цей Закон для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони для обрахунку стажу.
Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме - реалізацію права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими п. "и" ч. 1 ст. 17 Закону №2262-ХІІ, держава, в даному випадку в особі ТУССО, безпідставно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань, не зарахувала до стажу службу в державних органах особі, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ.
Такі висновки наведені Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 у справі №1740/2508/18, від 20.09.2019 у справі №813/904/15, від 18.11.2019 у справі №813/5876/15.
Статтею 164 Закону "Про судоустрій і статус суддів" установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони.
Зокрема, спеціальними званнями середнього складу є молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони (п. 2 ч. 1 ст. 164 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Зі змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 01.07.2003, вбачається, що позивачка працювала у Полтавському обласному управлінні юстиції з 25.05.2004 по 28.02.2007, в Головному управлінні юстиції у Полтавській області, Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області з 01.03.2007 по 28.10.2019 та в Управлінні з 01.11.2019 по 20.11.2019.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу Управління від 21.11.2019 №46-к лейтенант Служби судової охорони ОСОБА_1 з 21.11.2019 приступила до виконання обов'язків за посадою провідного спеціаліста відділу по роботі з персонал, де вона вже у званні майора та на посаді головного спеціаліста проходить службу станом на момент розгляду цієї справи, що додатково підтверджує факт перебування позивача на посаді у Службі судової охорони, у разі переходу на яку підлягає зарахуванню попередній період роботи у державних органах.
Отже, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до служби в Службі судової охорони спірного періоду роботи позивача.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача зарахувати відповідний період роботи позивача на державній службі до служби у Службі судової охорони.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 по справі №440/287/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк