03 червня 2024 р. Справа № 520/14329/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/14329/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196624) щодо не виплати позивачу ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3000 (три тисячі) гривень;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196624) перерахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з дати її призначення з урахуванням наявності в останньої статусу особи з інвалідністю третьої групи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196624) щодо не виплати позивачу ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (вул. Вишнева, буд. 3, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 03196624) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з дати її призначення з урахуванням наявності в останнього статусу особи з інвалідністю третьої групи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, з посиланням на обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначене ним в апеляційній скарзі, вказує що суд першої інстанції зробив неправильний висновок щодо неправомірного призначення позивачу допомоги внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000,00 грн щомісячно, оскільки на законодавчому рівні не встановлено призначення такої допомоги у розрахунку 3000,00 грн особам з інвалідністю після закінчення строку довідки МСЕК або надання такої довідки зі строком дії, який закінчився під час дії в Україні карантину чи воєнного стану.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи та внутрішньо переміщеною особою.
26 травня 2022 року позивачем була подана заява про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, в якій, зокрема, вказано про наявність статусу особи з інвалідністю та додано копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААБ № 281350 від 24.02.2020 про встановлення 3 групи інвалідності.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви відповідачем було призначено допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Однак, як зазначено позивачем, відповідно до Порядку про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (зі змінами), допомога для осіб з інвалідністю становить 3000,00 грн., що свідчить про порушення його прав відповідачем, оскільки допомогу було призначено у меншому розмірі, ніж такий, що належить позивачу.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було подано до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради заяву, в якій останній просив провести перерахунок призначеної йому грошової допомоги на проживання внутрішньої переміщеним особам.
Листом Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради від 20.12.2022 року №П-01-48/451/0/297-22-435/0/759/-22 позивача було повідомлено про те, що 26.05.2022 він звернувся до Управління та подав заяву про взяття на облік його як внутрішньо переміщеної особи, а також заяву на оформлення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Зазначено, що згідно з п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20 березня 2022, допомога позивачу призначена на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.05.2022 у розмірі 2000,00 грн.
При цьому, вказано, що до заяви про призначення допомоги було надано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), яка дійсна до 28.02.2021, у зв'язку з чим Управління зазначило, що станом на 01.05.2022 не підтверджує статус особи з інвалідністю, оскільки строк проходження повторного огляду МСЕК припав до введення воєнного стану України. Крім того, вказано, що відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №225 від 08.03.2022 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», зі змінами та доповненнями, строк проходження повторного огляду медико-соціальною експертною комісією, який припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк не пізніше шести місяців після його припинення/скасування.
Вважаючи вказану бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача стосовно призначення позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000,00 грн є протиправними, оскільки він як особа з інвалідністю мав право на отримання такої допомоги у вищому розмірі, а саме в розмірі 3000,00 грн.
З метою належного та повного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов'язав Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з дати її призначення з урахуванням наявності в останнього статусу особи з інвалідністю третьої групи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами ст. 1 Закону України від 20.10.2014 за № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями п. 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 509 (далі - Порядок № 509), визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі уповноважені органи).
Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія).
У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р., № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).
Уповноважена особа територіальної громади/центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
На отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р., № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року за № 204 Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка (далі - територія адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії).
Положеннями п. 21 Порядку № 509 передбачено, що заява про взяття на облік може бути подана в електронній формі з використанням мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) повнолітньою або неповнолітньою внутрішньо переміщеною особою, якій присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків. У разі наявності в такої особи дітей подання заяви про взяття їх на облік можливе лише за наявності відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у свідоцтві про народження таких дітей, виготовленому на паперовому бланку (далі - е-свідоцтво про народження).
Для подання заяви особі необхідно встановити мобільний додаток Порталу Дія на електронний пристрій, критерії якого підтримують використання такого додатка, підключений до Інтернету, із увімкненою функцією геолокації, та пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначного встановлення особи.
Заява про взяття на облік в електронній формі формується засобами мобільного додатка Порталу Дія у формі, придатній для сприйняття її змісту відповідно до відомостей, зазначених у пункті 3 цього Порядку, заповнення форм (полів) заяви здійснюється автоматично, зокрема з урахуванням відомостей, отриманих у порядку електронної інформаційної взаємодії.
Приписами п. 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. за № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі Порядок № 332) визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 р. за № 20.
Відповідно до п. 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року за № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Згідно з п. 6 Порядку № 332 для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Порталу Дія.
Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року за № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) визначаються основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Згідно з приписами ст. 3 Закону № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 875-XII діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров'я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.
Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 4 Закону № 875-XII соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
За приписами ст. 36 Закону № 875-ХІІ матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем видано позивачу довідку від 26.05.2022 за № 6328-5001658834 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивачем подано заяву стосовно призначення йому допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, за результатами розгляду якої рішенням відповідача від 27.05.2022 призначено таку допомогу розмірі 2000,00 грн, що відповідачем не заперечується.
Фактичною підставою для призначено допомоги в розмірі 2000,00 грн стало те, що до заяви від 26.05.2022 про призначення допомоги позивачем надано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), яка дійсна до 01.03.2021.
Так, під час розгляду справи встановлено, що позивачу згідно з копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 281350 від 24.02.2020 встановлено 3 групу інвалідності до 01.03.2021, чергова дата переогляду встановлена на 18.02.2021.
Проте станом на визначену чергову дату переогляду позивача, яка встановлена на 18..02.2021, в Україні запроваджено карантинні заходи.
Так, відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 11.03.2020 за № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою установлено на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року, № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовжено на всій території України дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року, № 211.
У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 № 87, встановлено, що епідемічна ситуація в Україні у зв'язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 за № 530-ІХ, серед інших заходів передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення карантину, правил та норм, встановлених для запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням і боротьби з ними.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров'я" основними принципами охорони здоров'я в Україні є, зокрема, гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами.
Згідно з приписами ст. 5 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров'я" охорона здоров'я - загальний обов'язок суспільства та держави. Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
У п. 31 ст. 18 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" установлено, що визначені частиною першою статті 5 цього Закону строки звернення за допомогою продовжуються на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (CОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та один місяць після дати його завершення.
У разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (CОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку переогляду особою з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю".
Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 за № 540-ІХ у п. 19 визначено, що Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49 - 51, ст. 376, із наступними змінами) належить доповнити пунктом 146 такого змісту: "146. У разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю".
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року, № 1423 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. за № 338 і Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. за № 1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжено і станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення допомоги не припинено.
В той же час Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 року, № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» Постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 р., № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено пунктом 3 наступного змісту: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
- осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;
- дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. за № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).
Водночас інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров'я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації».
Відтак станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та призначення відповідачем такої допомоги позивачу запроваджено дію карантину через COVID-19 та режим воєнного стану.
Оскільки станом на визначену позивачу дату переогляду діяли карантинні заходи та в подальшому режим воєнного стану, висновок суду першої інстанції про те, що строк дії статусу особи з інвалідністю другої групи є продовженим на період до закінчення дії вказаних режимів є обґрунтованим і законним.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача стосовно призначення позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000,00 грн є протиправними, оскільки позивач як особа з інвалідністю мав право на отримання такої допомоги у вищому розмірі, а саме в розмірі 3000,00 грн.
Таким чином, бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради щодо не виплати позивачу ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, є протиправною.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3000 (три тисячі) гривень та зобов'язання Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з дати її призначення з урахуванням наявності в останнього статусу особи з інвалідністю третьої групи.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі № 520/14329/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич