Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова
03 червня 2024 р. Справа № 440/16573/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2024, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/16573/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС У Полтавській області), в якому просив
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0679010-2409-1603 від 12 квітня 2023 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що спірні податкове повідомлення-рішення було прийняті відповідачем необґрунтовано та з порушенням приписів чинного законодавства, що свідчить про наявність підстав для їх скасування. Вказує, що житловий будинок, з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 227,8 кв.м у розумінні цивільного законодавства є спільною сумісною власністю з його дружиною, оскільки був придбаний у період зареєстрованого шлюбу. Зазначає, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями не має статусу об'єкта оподаткування, оскільки останній фактично непридатний для проживання .
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду", а також повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна та ІКС "Податковий блок" позивач з 2020 року є власником об'єкта нерухомого майна - житлового будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 227,8 кв. м. Розмір частки - 1.
ГУ ДПС у Полтавській області проведено розрахунок податку на зазначений об'єкт нерухомого майна за 2022 рік, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0679010-2409-1603 від 12 квітня 2023 року, яким визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами які є власниками житлової нерухомості за 2022 рік на суму 5605,60 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.
За результатами розгляду вищим контролюючим органом скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення останнє залишене без змін, а скарга платника - без задоволення.
Заперечуючи обґрунтованість нарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 р.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюється статтею 266 Податкового кодексу України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за ,1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Піщанської територіальної громади від 20 липня 2021 року № 02-24/1813 не встановлено пільг на об'єкти житлової нерухомості, що є власністю пенсіонерів за віком, доход за місяць яких не перевищує розміру п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на 1 січня звітного року.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, зокрема у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Дана норма визначає два джерела отримання відомостей про об'єкт оподаткування - данні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей або оригінали відповідних документів платника податків.
Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
При цьому, слід зазначити, що фізичні особи - співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, не позбавлені права повідомляти контролюючий орган за місцем реєстрації про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є одноосібним власником об'єктів нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 227,8 кв. м.
Отже, платником податку на зазначений об'єкт нерухомого майна є позивач - власник такого нерухомого майна.
Цивільним кодексом України регулюються особисті немайнові та майнові відносини і (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно із ч. З ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пункту першого статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За викладених обставин посилання позивача на те, що податок на нерухоме майно має бути визначений з урахуванням тієї обставини, що житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 227,8 кв.м перебуває у власності двох осіб, оскільки є спільною власністю подружжя відхиляються судом з тих підстав, що такі доводи суперечать відомостям договору купівлі-продажу серії АВР № 713583 реєстровий номер 1321 від 13 квітня 2001 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № витягу 219940199 від 12 серпня 2020 року.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок, розташований за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб (позивача і дружини) і поділений між ними в натурі.
Так само судом не визнаються обґрунтованими доводи позивача про те, що нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 227,8 кв.м не має статусу об'єкта оподаткування через його непридатність для проживання (недобудований), оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.
Колегія суддів не може прийняти посилання позивача на висновки судів, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17, оскільки у зазначених справах різні предмет, підстави позову та встановлені фактичні обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку Головного управління ДПС у Полтавській області правомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 5605,60 грн., з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0679010-2409-1603 від 12 квітня 2023 року є законним та скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 по справі № 440/16573/23 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко