Ухвала від 03.06.2024 по справі 200/7601/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

03 червня 2024 року справа №200/7601/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/7601/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла вищевказана апеляційна скарга.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання документу про сплату судового збору.

Згідно довідки про доставку електронного листа, копія ухвали від 15.05.2024 доставлена 15.05.2024 о 19:15 год. до особистого кабінету апелянта в підсистемі “Електронний суд”.

Станом на 03.06.2024 апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Доказів сплати судового збору не надано.

Апелянт 30.05.2024 подав клопотання, про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, призначених для його сплати.

Перевіривши зазначене клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є врахування майнового стану сторони.

При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.

Отже, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі”, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Отже, доводи заявника щодо необхідності відстрочити йому сплату судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Суд також зауважує, що клопотання апелянта подано поза строками, встановленими ухвалою суду від 15.05.2024 про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки такий строк сплив 27.05.2024.

Відповідач є суб'єктом владних повноважень і з огляду на принцип верховенства права суд не може надавати перевагу одній зі сторін у справі в користуванні процесуальними правами, якщо це перешкоджає виконанню рішення суду, прийнятого на користь іншої сторони.

Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачає, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений строк судом, вона повертається позивачу.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що апелянтом в строк, встановлений судом не були усунені недоліки апеляційної скарги, остання підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/7601/23 - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/7601/23 - повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Повний текст ухвали складений та підписаний “03” червня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: І.Д. Компанієць

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.В. Геращенко

Попередній документ
119463321
Наступний документ
119463323
Інформація про рішення:
№ рішення: 119463322
№ справи: 200/7601/23
Дата рішення: 03.06.2024
Дата публікації: 05.06.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (28.06.2024)
Дата надходження: 28.12.2023
Предмет позову: про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії