про залишення позовної заяви без руху
03 червня 2024 року справа № 580/5441/24
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
30.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 вересня 2022 року по 10 травня 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 вересня 2022 року по 01 березня 2023 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, відповідно до зазначеної статті у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2022 по 10.05.2024 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2022 по 01.03.2023.
Суддя зауважує, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2022 по 10.05.2024. Водночас просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 01.09.2022 по 01.03.2023.
Тому, суддя вважає, що позивачу необхідно уточнити період, за який він просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Також суддя вважає, що позивач у позовній заяві зазначає неналежний спосіб захисту порушеного права, а саме: замість вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просить зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за період затримки.
Крім того, згідно пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
При цьому, позивач не вказує суму середнього заробітку, яка підлягає, на його думку, нарахуванню та виплаті останньому. Також не надає суду розрахунок суми середнього заробітку, яка має бути нарахована та виплачена.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що позивач повинен подати до суду позовну заяву в новій редакції із зазначенням належного способу захисту порушеного права та суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача та її обґрунтований розрахунок.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач у позовній заяві вказує про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій та додав до позовної заяви копію посвідчення учасника бойових дій.
Разом з тим, суддя зазначає, судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства, яке визначає права учасників бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України №3551-XII від 22.10.1993 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Перелік пільг, наданих учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Вказані правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги не стосуються прав, передбачених статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993.
Отже, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня - 3 028 грн.
Вимога про стягнення середнього заробітку за порушення строку розрахунків при звільненні є майновою, оскільки предметом позову є стягнення середнього заробітку у визначеній позивачем сумі, тому позивач повинен сплатити 1% ціни позову (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, яким врегульовано обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Розрахунок середнього заробітку для виплати позивачу за час вимушеного прогулу має бути здійснений на підставі довідки про розмір середньої заробітної плати, обчисленої згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 №100, який обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.
З доданої до позовної заяви копії витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2022 № 3314 вбачається, що позивач був виключений із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, 31.08.2022, тому розмір середньої заробітної плати позивача має бути обчислений за червень-липень 2022 року.
Проте, позивач довідку про розмір середньої заробітної плати, обчисленої виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 №100 до позовної заяви не додав.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
2. Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- позовної заяви у новій редакції із зазначенням належного способу захисту порушеного права та суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача та її обґрунтованого розрахунку за спірний період;
- доказів сплати судового збору;
- довідки про розмір середньої заробітної плати за червень-липень 2022 року, обчисленої згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 № 100;
- уточнити період, за який позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Алла РУДЕНКО